Напрями впливу і завдання суб'єктів податкової політики у контексті активізації сектору малого підприємництва

Податкова політика країни має безпосередній вплив на показники ефективності фінансово-господарської діяльності малих підприємств та стимулювання підприємницької активності населення.

Управління оподаткуванням, у тому числі в контексті регулювання розвитку малих підприємств, необхідно розглядати у двох аспектах:

• - як систему законодавчих та виконавчих органів управління (рис. 5.1), які зобов'язані забезпечувати розгляд, затвердження та дотримання податкової концепції;
• - як сукупність регламентних норм і правил у сфері оподаткування та визначення міри відповідальності за порушення податкового законодавства.

Ефективне функціонування системи органів управління оподаткуванням можливе за умови досягнення єдиної державної політики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системи заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам підприємницькому середовищу.

Політика податкових органів державного управління щодо забезпечення розвитку малого підприємництва буде ефективною також за умови визначення стратегії, яка є відносно постійною складовою цієї політики і передбачає визначення мети і завдань системи сприяння розвитку підприємництва, напрямів їх вирішення, а також форм і способів їх застосування, можливість перегрупування, створення необхідних резервів для нейтралізації та локалізації можливих загроз.

На рис. 5.2 схематично зображено напрями впливу суб'єктів податкової політики на деякі аспекти розвитку малих підприємств. Так, регулювання податкової системи здійснюється Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України внаслідок прийняття відповідних законів загальної та спеціальної дії у сфері оподаткування з метою формування соціально-психологічних передумов розвитку підприємницької діяльності, "стимулювання" процесу детінізації.

Стимулююча функція податків реалізується завдяки ліберальному оподаткуванню (зниженню загального рівня податків на підприємства реального сектору) - запровадженню системи податкових пільг і фінансових преференцій, заохоченню розвитку пріоритетних галузей і видів економічної діяльності або створенню можливих фінансових умов для деяких секторів економіки, ЯКІ з певних об'єктивних причин перебувають у несприятливих умовах, для збільшення обсягів діяльності економічних агентів.

Органи виконавчої влади (Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та торгівлі України, Державне казначейство України) здійснюють безпосередній вплив на функціонування підприємств МБ, а також аналіз зворотної реакції.

Важелями, що можуть використовуватися органами державної податкової служби для регулювання розвитку малого підприємництва, є здійснення контролю за дотриманням податкової нормативно-правової бази і ведення обліку платників податків із застосуванням контрольно-ревізійних та розподільчо-регуляторних функцій.

Рис. 5.1. Вітчизняна система органів управління оподаткуванням малих підприємств

Вагомою є роль регіональних та місцевих органів державного управління, що для забезпечення ефективної податкової політики встановлюють розміри місцевих податків та зборів. Це значною мірою визначає тенденції розвитку податкової складової підприємницького середовища та територіальної підприємницької активності.

Одночасно громадські та підприємницькі об'єднання і асоціації можуть впливати на податкову та регуляторну політику з метою захисту інтересів малих підприємств від надмірного впливу податкової політики та тіньового сектору ринку через участь у дорадчих структурах органів державного управління для забезпечення впливу на прийняття рішень.

Рис. 5.2. Напрями впливу суб'єктів податкової політики на окремі аспекти розвитку малих підприємств

Вагомою є й роль громадських інститутів у контексті покращення податкової політики держави та формування сприятливого для розвитку підприємництва податкового клімату. Ця функція може реалізовуватися внаслідок проведення комунікативних заходів з метою вивчення та формування громадської суспільної думки про засади податкової політики та податкової системи, формування пропозицій щодо їх удосконалення. Бажаним її результатом є забезпечення інвестиційної привабливості територій та економіки загалом як наслідку формування іміджу сприятливої для підприємництва території.