< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні аспекти розвитку країн Європи, Америки, Азії та Африки між двома світовими війнами

У післявоєнний період у світі відбулися серйозні зміни соціально-політичного характеру. Уряди багатьох країн змушені були планувати соціальні зміни під тиском населення. Ці зміни декларувались у рамках соціалізації промисловості. Посилився тиск лівих під впливом подій у Росії: проголошувалась радянська влада у Бремені і Баварії. Взимку 1918 р. у Німеччині відбулися події, які нагадували початок громадянської війни. Соціалістичні перетворення почалися в Угорщині, і, безумовно, у Росії. Однак соціалістичний рух так і не зумів об'єднатися, він залишався розколотим, тому радикального впливу на хід світових подій не мав. Крім того, потрібно пам'ятати, що Європа на цей час уже мала досить серйозний досвід демократизації (конституції, парламентаризм, виборче право).

У цілому під тиском ліворадикальних течій у ряді парламентів Європи ліві партії увійшли до складу урядів.

Проте головними питаннями післявоєнного світу були питання нового політичного устрою. Цим питанням була присвячена Версальська мирна конференція 1919 р., у роботі якої брало участь 27 держав. Вона розробила систему урегулювання політичного становища в Європі, а саме:

  • - змінилися кордони Європи, були утворені нові країни: Польща, Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Албанія, Королівство Сербів, Хорватів, Словенців, Німецька імперія у вигляді Веймарської республіки;
  • - було утворено Лігу Націй із 45 країн з метою підтримки нового світового устрою;
  • - переглянуто колоніальну систему. Тепер Ліга Націй мала право видавати спеціальні мандати на управління територіями. Так, до Великобританії відійшли Танганьїка, частина Камеруну, Того. Франція одержала більшу частину Камеруну, Руанди, Бурунді. Тихоокеанські володіння Німеччини були розділені між Японією та Великобританією. Тобто було переділено колонії на користь Антанти;
  • - Німеччина та її союзники (Австрія, Угорщина, Болгарія і Туреччина) втрачали досить значні території, які також розподілялися між переможцями (за винятком Росії), крім того, вони повинні були виплачувати репарації.

У результаті політичного перерозподілу, який декларувала версальська система, світ не став стабільнішим. Зрозуміло, що післявоєнним миром були незадоволені країни, які програли війну: поза розподілом залишились Італія, Радянська Росія. США, які висунули ряд вимог, також були незадоволені Версалем, оскільки Англія і Франція більшість із них проігнорували.

Студенти повинні розуміти, що версальська система із самого початку виявилася хиткою, вона не лише не забезпечила післявоєнне врегулювання, а, навпаки, загострила політичну ситуацію у світі

Тому у 1921-1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція, на якій 14 держав намагались урегулювати спірні питання. На цій конференції були прийняті:

- договір Чотирьох (США, Великобританія, Франція, Японія) про спільний захист прав; і П'яти (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія)про обмеження військово-морських озброєнь; - договір Дев'яти (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Китай) декларував суверенітет Китаю, однак проголошував щодо нього принцип відкритих дверей. Отже, утворена після війни система політичного устрою світу не вирішила конфліктні питання, які постали перед ним як напередодні Першої світової війни, так і після її закінчення. Це означало, що рано чи пізно світ знову повернеться до їх вирішення.

Міжнародні відносини у міжвоєнний період

Студенти повинні пам'ятати, що оскільки версальська система була бомбою уповільненої дії у міжнародних відносинах, то вона не могла довго існувати. Активна руйнація її почалася після того, як Німеччина відмовилася виконувати свої пункти Версаля (1936 р.), Італія розпочала війну в Африці (1935 р.), Японія почала війну з Китаєм (1937 р.), пізніше - з монголе - радянськими військами на Халхін-Голі (1939 р.). Англія і Франція фактично не реагували на усі ці дії. Таким чином, у другій половині 30-х років починається новий поворот у світовій політиці, в якому такі країни, як Німеччина, Італія і Японія, по суті, виступили ініціаторами нового етапу боротьби за переділ світу.

Першу скрипку у цьому альянсі відігравала Німеччина. Саме вона стала ініціатором утворення у жовтні 1936 р. осі "Берлін - Рим", а у листопаді 1936 р. "Антикомінтернівського пакту" Німеччини і Японії, до якого приєдналася і Італія (травень 1939 р.). У цьому альянсі слід звернути увагу на цілі сторін. Якщо Італія і Японія в основному обмежувалися регіональними інтересами, то Німеччина ставила перед собою глобальні завдання. Серйозного опору своїм планом Німеччина не зустрічала, оскільки Англія і Франція, не будучи готовими до війни, по-перше, намагалися не звертати уваги на дії Італії і Японії, вважаючи їх не загрозливими для себе, по-друге, вони прагнули деякими поступками "умиротворити" апетит Гітлера за рахунок східноєвропейських країн.

Тому у 1938 р. з мовчазної згоди Англії і Франції відбувся аншлюс Австрії, Мюнхенська угода щодо Чехословаччини, у 1939 р. утвердження диктатури Франко в Іспанії, Німеччина відбирає у Литви частину її території (Мемель), а Італія захоплює Албанію. Така політика Англії і Франції пізніше отримала назву "політика умиротворення".

Тільки після усіх цих подій починається перелом стосовно Заходу до загарбницьких планів Німеччини. Навесні 1939 р. Англія і Франція починають підписувати зі східноєвропейськими країнами договори про недоторканість кордонів і взаємодопомогу.

Радянський Союз, який також не був готовий до війни, у 1936-1937 рр. підписав договори з Китаєм та Монголією про взаємодопомогу. Крім того, у серпні 1939 р. у Москві починаються англо-франко-радянські переговори про утворення системи колективної безпеки в Європі. Однак ці переговори були зірвані, і 23 серпня 1939 р. з метою відстрочення війни для себе Радянський Союз підписує договір про ненапад з Німеччиною і секретну угоду про сфери впливу на східному для Німеччини театрі воєнних дій. Пізніше, у вересні 1939 р. Радянський Союз підписав перемир'я з Японією.

США у цей період не дуже турбувалися щодо європейської політики Гітлера, більше цікавлячись військовою політикою Японії на Далекому Сході. Таким чином, усі великі держави Європи і США діяли відповідно до своїх особистих інтересів, що у результаті і призвело до початку Другої світової війни.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >