< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПОГЛЯДИ НА ПОБУДОВУ "НОВОГО СВІТУ"

В індустріальному суспільстві, що формується, далеко не кожному вдавалося реалізовувати свої можливості і здібності. Більше того, становище ряду соціальних груп (наприклад, учорашніх селян, які стали робітниками) помітно погіршувалося. Усе це не могло не оживити мрії про справедливий суспільний лад. На рубежі ХУІІІ-ХІХ ст. стала оформлятися соціалістична ідея. Французькі філософи А. Сен Сімон (1760-1825) і Ш. Фур'є (1772-1837) шукали ідеал нового суспільства не в минулому, а в майбутньому і назвали таке суспільство соціалістичним, продовжуючи справу утопістів XVI ст. 7 Мора (1478-1535), Г. Кампанелли (1568-1639) та ін. Назва "утопісти" пішло від книги Т. Мора "Утопія". Сучасний переклад терміна "утопія" маг дві версії: 1) місце, якого немає; 2) благословенна країна. Сутність теорій Сен-Симона і Фур'є полягала в зображенні ідеального суспільного ладу, який необхідно заснувати на Землі.

Для такого суспільства повинні бути характерні соціальна гармонія і спільність інтересів усіх громадян, вільна творча праця і рівноправність у можливості застосування своїх здібностей.

Передбачалося також, що промислове виробництво і сільське господарство будуть розвиватися на основі державного планування. Усі члени суспільства обов'язково стануть трудитися, а створювані ними блага будуть розподілятися за працею. У суспільстві буде виключена експлуатація людини людиною.

А. Сен-Симон, Ш. Фур'є і Р. Оуен критикували сучасний їм капіталістичний лад, показуючи, що суспільство, засноване на приватній власності й експлуатації, не може забезпечити ні свободи, ні рівності, ні братерства людей.

Світ капіталізму, відзначали соціалісти-утопісти,- це світ хаосу і роз'єднаності, честолюбства і жадібності, індивідуалізму й егоїзму, розбратів і ворожнечі.

У період ранньокапіталістичного розвитку пролетаріат був нечисленним, жорстоко експлуатованим з боку буржуазії класом, гідним співчуття і допомоги. Соціалісти-утопісти засуджували гнобителів пролетаріату, складали утопічні проекти полегшення його тяжкої долі, самі активно займалися благодійною діяльністю і всерйоз намагалися організувати допомогу пролетаріату з боку буржуазії.

Встановлення соціалістичного суспільства вони вважали об'єктивним процесом. На думку Ш. Фур'є, людство у своєму розвитку пройшло через дикість, варварство і цивілізацію і йде до суспільства загальної гармонії. А.Сен-Симон думав, що основними ступенями суспільного прогресу були перехід від первісного ідолопоклонства до рабства, потім до феодально-станового ладу і, нарешті, до індустріально-промислового суспільства.

Р. Оуен випробував на практиці свої ідеї соціалістичного суспільства. Він організував у США громаду "Нова гармонія", статут якої ґрунтувався на принципах зрівняльного комунізму. Однак підприємство, поглинувши майже все майно Оуена, провалилося. Проте соціалісти-утопісти вірили, що досить теоретично чи шляхом наочного прикладу продемонструвати блага нової системи громадської організації, щоб багаті добровільно відмовилися від усіх багатств і підтримали створення справедливого суспільства.

Великі утопісти зверталися до правителів, державних діячів, відомих письменників, полководців із проханням жертвувати засоби на перебудову суспільства за соціалістичним ідеалом. Відомо, що Оуен звертався по допомогу навіть до російського царя Миколи І, який вважався найжорстокішим душителем свободи.

Найбільш розгорнуту теорію перебудови суспільства на соціалістичних засадах розробили німецькі філософи, публіцисти і суспільні діячі К. Маркс (1818-1883) і Ф. Енгельс (1820-1895). Про ряд марксистських ідей вже розповідалося в попередніх параграфах (згадайте основні риси формаційного підходу). Зупинимося на інших положеннях вчення.

Основоположники марксизму насамперед відмовилися від положення, яке панувало у науці, проте, що суспільство, суспільні відносини - породження духу чи результат духовної діяльності людей. Це положення базувалося на очевидному для усіх факті: суспільство складають люди, наділені свідомістю і керуються у своїй діяльності цілком визначеними цілями. Чи не свідчить це про примата (першості) духовного початку в житті суспільства? Визнаючи істотну роль духовної сфери в розвитку суспільства, Маркс і Енгельс стверджували, що першоосновою розвитку суспільства є трудова, продуктивна діяльність людей, спрямована на задоволення матеріальних потреб. Простіше говорячи, перш ніж мислити, займатися наукою, філософією, політикою, релігією, людині необхідно їсти, пити, мати житло тощо. Для задоволення цих потреб люди взаємодіють із природою, вступають у взаємні відносини один з одним, відповідно організовуючи своє суспільне буття, якому притаманні об'єктивні (незалежні від свідомості) закони розвитку.

Таким чином, відповідно до марксизму, суспільне буття визначає суспільна свідомість, тобто духовна сторона життя суспільства.

Досліджуючи суспільне виробництво, Маркс виділив дві його сторони: продуктивні сили і виробничі відносини.

Головною продуктивною силою будь-якого суспільства є люди, які володіють знаннями і трудовими навичками. Не менш важливу роль відіграють створені суспільством засоби виробництва (предмети і знаряддя праці).

V процесі спільної трудової діяльності люди вступають у виробничі відносини, в основі яких лежить ставлення їх із приводу засобів виробництва. Уся система виробничих відносин залежить від того, у чиїй власності знаходяться основні засоби виробництва. Це визначає місце людини в системі виробництва, розподілу продуктів праці і присвоєння доходів від продажу виробленого. В умовах капіталізму це виявляється таким чином: капіталіст, який володіє засобами виробництва, оплачує у формі зарплати лише частину праці, витраченої працівником на виробництво товару, а іншу, неоплачену частину праці безоплатно привласнює. У цьому, як вважав Маркс, і полягає сутність капіталістичної експлуатації.

Продуктивні сили і виробничі відносини у взаємозв'язку утворюють спосіб виробництва. Він є основою суспільно-економічної формації.

Основоположники марксизму вважали, що протиріччя, які виникають між продуктивними силами, більш динамічно розвиваються і щодо стійких виробничих відносин, на певному етапі переростають у конфлікт. Він, у свою чергу, вирішується в результаті заміни застарілих виробничих відносин новими, відповідними більш високому рівню розвитку продуктивних сил. Зміни, що відбуваються потім у всій системі суспільних відносин, ведуть до заміни однієї формації іншою. Ця зміна не відбувається автоматично: її здійснюють у ході соціальної і політичної боротьби люди, спонукувані своїми інтересами.

Висунуті марксизмом положення про примат суспільного буття стосовно суспільної свідомості, про вирішальну роль матеріального виробництва в житті суспільства, про необхідність відповідності виробничих відносин характеру і рівня розвитку продуктивних сил, про визначальний вплив економічного базису на все різноманіття надбудовних явищ, про неминучість переходу від однієї формації до іншої - представлені й обґрунтовані як закони суспільного розвитку, які діють, подібно до законів природи, об'єктивно і незаперечно. Саме тому основоположники марксизму назвали розвиток суспільства природно-історичним процесом. Однак, на відміну від природи, в суспільному житті закони прокладають собі дорогу через свідому діяльність людей.

Вивчаючи основні етапи суспільного розвитку, Маркс і Енгельс прийшли до висновку, що на зміну капіталізму повинна прийти нова суспільно-економічна формація - комуністична. "На вищій фазі комуністичного суспільства, після того як зникне підпорядкування людини, її поділу праці; коли зникне разом з цим протилежність розумової і фізичної праці; коли праця перестане бути тільки засобом для життя, а сама стане першою потребою життя; коли разом із усебічним розвитком індивідів виростуть і продуктивні сили, а всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком, лише тоді можна буде зовсім перебороти вузький обрій буржуазного права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: "Кожному - за здібностями, кожному - за потребами!"

Ця картина майбутнього може, звичайно, захопити уяву. Разом з тим, виникає резонне питання: чи можливе взагалі існування такого суспільного устрою? Багато дослідників і публіцистів висловлюють думку, що подібне ідеальне суспільство, позбавлене соціальних відмінностей і протиріч, навряд чи здатне розвиватися, сподіватися ж на появу "нової людини", яка не має потреби в зовнішніх стосовно неї стимулах до праці, утопічно. У той же час висуваються і такі судження: комуністична ідея виникла задовго до Маркса і належить не йому; протягом декількох епох вона знаходила відгук у свідомості людей, підтверджуючи свою притягальну силу. Комуністична ідея відноситься до наддалекого прогнозу, а він неминуче містить у собі утопічні елементи, які б методи не застосовувалися при його розробці, тому головне - не ставитися до такого прогнозу як до конкретного проекту найближчого майбутнього.

Ще більшій критиці піддаються сьогодні марксистські уявлення про шляхи і способи перебудови суспільного життя, про роль революційного насильства в суспільно-історичному розвитку. Говорячи про комунізм як суспільство соціальної справедливості, яке виключає будь-які прояви насильства, Маркс і Енгельс проте вважали, що шлях до цього суспільства пролягає тільки через соціалістичну революцію, тобто через період гострого класового протиборства. І хоча вони різко виступали проти його крайностей, "марних жорсткостей", попереджали, що "повстання було би божевіллям там, де мирна агітація привела б до мети більш швидким і правильним шляхом", усе-таки висновок їхній був однозначний: оскільки буржуазія добровільно владу не віддасть, остільки пролетаріат повинен завоювати її. При цьому насильство, як вважали Маркс і Енгельс, не тільки історично неминуче, але і морально виправдане, тому що пролетарська революція завжди є відповіддю на систематичне, вікове насильство над трудящими.

Але чи можна побудувати світлий, справедливий світ, починаючи перетворення з використанням примусу, репресій, всіляких обмежень у масштабах держави? Чи не відбувається при використанні таких засобів підміна мети? Драматичні події історії XX ст., особливо в нашій країні, дають вичерпні відповіді на ці питання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >