< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Адміністративно-правовий статус фізичної особи. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян

Права та обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування

Відповідно до Конституції людина, її права й свободи є найвищою соціальною цінністю. Визнання, дотримання й захист

прав і свобод людини й громадянина - обов'язок держави. Кожен громадянин України володіє на її території всіма правами і свободами й несе рівні з іншими обов'язки, передбачені Конституцією.

Ці конституційні положення є базовими для адміністративно-правового статусу громадян, що визначається нормами конституційної, адміністративної й інших галузей права шляхом надання громадянам прав, свобод і покладання на них обов'язків у сфері публічного адміністрування, а також встановлення відповідальності громадян перед державою.

За своєю юридичною природою права, свободи, обов'язки й відповідальність громадян у сфері публічного адміністрування нічим не відрізняються від інших прав, свобод, обов'язків і відповідальності, якими громадяни володіють у всіх галузях економічного, політичного, соціального й культурного життя. Всі громадяни України рівні перед законом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, переконань, віросповідання, участі у громадських об'єднаннях, роду й характеру занять, місця проживання й інших обставин.

Обсяг і зміст адміністративної правоздатності визначається законами й прийнятими на їх основі актами адміністрування, у яких містяться відповідні норми адміністративного права.

Конкретний обсяг прав, свобод і обов'язків громадян у сфері публічного адміністрування визначається рядом обставин: вік, стан здоров'я, наявність освіти тощо. Наприклад, родинні відносини можуть бути підставою для обмеження права на зайняття посади у державному органі.

Громадяни України, реалізуючи свої права, свободи й виконуючи покладені на них обов'язки в сфері публічного адміністрування, вступають в адміністративно-правові відносини з суб'єктами публічної адміністрації та їхніми підрозділами й посадовими особами, а також з іншими суб'єктами адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини громадян з іншими суб'єктами адміністративного права можуть виникати:

  • - на основі реалізації громадянами належних їм прав у сфері публічного адміністрування;
  • - у зв'язку з виконанням покладених на громадян обов'язків у сфері публічного адміністрування;
  • - при захисті прав, свобод і законних інтересів громадян;
  • - при порушенні (невиконанні) громадянами правових обов'язків.

Права громадян поділяють за ступенем можливості їх реалізації на абсолютні й відносні.

Абсолютними вважаються такі права, реалізація яких залежить лише від волевиявлення громадянина. До них, наприклад, належить право громадян:

  • - брати участь в адмініструванні справ держави як безпосередньо, так і через своїх представників;
  • - на вступ до загальноосвітньої школи;
  • - на особисту недоторканність;
  • - звертатися особисто, а також направляти індивідуальні й колективні звернення до державних органів і органів місцевого самоврядування;
  • - на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) суб'єктів публічної адміністрації або їх посадових осіб.

Відносними є такі права, реалізація яких залежить не тільки від волевиявлення громадян, але також від наявності фактичних можливостей для їх реалізації в цьому місці і в цей час. До них, наприклад, належать право громадян на вступ до вищого навчального закладу; на керування транспортним засобом (залежить від стану здоров'я, результатів складання іспитів).

В міру досягнення успіхів у господарській і соціально-культурній сферах багато відносних прав можуть стати абсолютними, але не в усіх випадках. Реалізація відносних прав часто залежить від особистих якостей громадянина (стану здоров'я, наявності фахової освіти тощо), від часу (черговості) задоволення правомірного прохання (наприклад, установка телефону, надання житлової площі).

Обов'язки громадян розрізняють за тим самим принципом.

Абсолютні обов'язки - це ті обов'язки, які покладені на громадянина в сфері публічного адміністрування та виконання яких не залежить від будь-яких обставин, оскільки зумовлене нормами чинного законодавства. До таких обов'язків можна віднести: загальний обов'язок дотримуватись закону, сплачувати податки, не завдавати шкоди природі, культурним та історичним пам'яткам, а також досить важливий обов'язок не зловживати своїми правами, тим самим порушуючи права інших суб'єктів.

Відносні обов'язки - це обов'язки громадян в сфері публічного адміністрування, виконання яких залежить від ряду чинників, які можуть стосуватись або волевиявлення громадянина (вступ до ВНЗ - обов'язки абітурієнта; вступ на державну службу - обов'язки, визначені Законом "Про державну службу"), або певними обставинами (в період надзвичайного стану - обов'язок обмежити пересування тощо).

Особливу групу обов'язків становлять обов'язки, які виникають із деліктних правовідносин - деліктні обов'язки - тобто це ті, які покладені на громадянина у зв'язку з його протиправною поведінкою і полягають, власне, в обов'язку суб'єкта зазнати певних обмежень своїх прав та свобод як покарання (не в кримінальному його значенні) за вчинений проступок.

Способи виконання обов'язків різні. Вони залежать від конкретного їх змісту. Одні виконуються за допомогою активних дій, інші - утримання від дій, заборонених нормами права. Методом забезпечення дотримання громадянами обов'язків є виховання, формування правосвідомості, а також заходи громадського впливу. Разом з тим ухилення від виконання обов'язків може спричинити застосування уповноваженим органом або посадовою особою до порушника заходів правового примусу (адміністративні чи дисциплінарні стягнення). Випадки й порядок їх застосування визначені законодавством.

Права й обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування поділяються також на загальні й спеціальні.

Загальні права й обов'язки громадян поширюються на всі галузі й сфери публічного адміністрування. Загальними правами громадян, наприклад, є: право на участь у публічному адмініструванні й право на оскарження дій державних органів і посадових осіб, що порушують права й свободи громадян. Прикладами загальних обов'язків громадян можуть слугувати: дотримання законів, підзаконних актів, трудової дисципліни; своєчасна сплата встановлених законом податків і зборів.

Спеціальні права й обов'язки - це права й обов'язки громадян у тій або іншій сфері, галузі або групі галузей публічного адміністрування. Наприклад, у сфері економіки кожен громадянин має право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької й іншої, не забороненої законом економічної діяльності. Не допускається економічна діяльність, що призводить до монополізації та недобросовісної конкуренції. У соціально-культурній сфері, наприклад, кожній особі гарантується свобода літературної, художньої, наукової, технічної творчості тощо; кожна особа має право на участь у культурному житті й користування закладами культури, на вільний доступ до культурних цінностей. До спеціальних обов'язків належить обов'язок кожного громадянина піклуватися про збереження історичної й культурної спадщини, оберігати пам'ятки історії й культури, дотримуватись правил санітарії, одержати загальну середню освіту тощо.

Як загальні, так і спеціальні права й обов'язки громадян у сфері публічного адміністрування похідні від основних прав, свобод і обов'язків громадян, закріплених у Конституції. В адміністративно-правових нормах вони конкретизуються й деталізуються. Наприклад, право громадян на участь в адмініструванні справами держави закріплене в ст. 38 Конституції.

Це право щодо виконавчої діяльності, публічного адміністрування деталізується адміністративним законодавством, що регламентує порядок вступу громадян на державну службу. Громадяни, прийняті на державну службу, стають службовцями апарату органів публічної адміністрації й безпосередньо виконують завдання й функції відповідного органу. Для виконання службовцями своїх обов'язків нормами адміністративного права їх наділено відповідними державно-владними повноваженнями. Зазначені норми регламентують порядок проходження державної служби; закріплюють інші форми реалізації конституційного права громадян на участь у публічному адмініструванні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >