Україна і зона вільної торгівлі СНД

Держави СНД у Санкт-Петербурзі 18 жовтня 2011 р. підписали Договір про зону вільної торгівлі (ЗВТ). Договір, проект якого був розроблений російським міністерством економічного розвитку, передбачає зведення до мінімуму винятків з номенклатури товарів, до котрих застосовуються імпортні мита; експортні мита повинні бути зафіксовані на певному рівні, а згодом поетапно скасовані. Договір замінив понад 100 двосторонніх документів, що регламентують режим вільної торгівлі на просторі Співдружності.

До ЗВТ у рамках СНД входять лише три країни - Росія, Білорусь та Україна. Інші підписати угоди про наміри - Казахстан, Вірменія, Киргизстан, Молдова і Таджикистан - до ЗВТ ще не приєдналися.

Український парламент ратифікував угоду на позачерговому засіданні 30 липня 2012 р. Законопроект підтримали 260 депутатів за мінімально необхідних 226. Прем'єр-міністр М. Азаров, який представляв законопроект від імені уряду, заявив, що його ухвалення, за розрахунками уряду, дасть змогу збільшити товарообіг з основним партнером України - країнами СНД - на 35 %. Він також зазначив: на країни ЄС припадає 30 % української зовнішньої торгівлі, а з країнами СНД ця частка становить 40 %, і 2011 р. вона зросла до 71 млрд дол. Умови договору ґрунтуються на нормативах Світової організації торгівлі (СОТ), всі суперечки між учасниками договору також вирішуватимуться за процедурами СОТ. Однак у додатках до угоди міститься низка вилучень, зокрема нафта і газ, тобто головні товари, котрі Україна отримує від Росії. Угода про вільну торгівлю має низку винятків, у тому числі й стосовно товарів, імпорт та експорт яких критичний для України. Президент України В. Янукович підписав Закон "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" 9 серпня 2012 р.

Ще перед тим 10 липня 2012 р. Державна дума РФ ратифікувала протокол про вступ Росії до СОТ, цей документ також підписав і російський Президент В. Путін. Після 18 років переговорів 10 серпня 2012 р. Росія стала 154 членом СОТ. Заважимо: Росія могла стати членом СОТ ще 2008 р., але політичне напруження між Москвою, з одного боку, та Брюсселем і Вашингтоном - з іншого ускладнило підписання остаточних документів. Проте згодом політична ситуація змінилася, Росія відновила самостійні переговори про членство у СОТ і, врешті, завершила їх. Вона стала останньою країною "великої двадцятки", яка не мала членства у СОТ.

Отже, Росія належить до головних торговельних партнерів України, яка стала членом СОТ 2008 р. Обсяги торгівлі між Україною та Росією у 2011 р. перевищили 50 млрд дол. Щоправда, баланс цієї торгівлі, переважно за рахунок імпорту російських енергоносіїв, складається не на користь України. До самої Росії Україна експортує товарів на 20 млрд дол., а імпортує - на понад 30 млрд дол.

Серед умов вступу Росії до СОТ було і зниження імпортних мит на сільгосппродукцію (із 13,2 % до 10,8 %) та на промислові товари (з 9,5 % до 7,3 %), - а саме у цих товарних групах Україна могла б нарощувати експорт до Росії. Однак у процесі збільшення товарообігу між Україною та Росією впродовж останніх років торговельні відносини між країнами затьмарювалися кількома торговельними конфліктами, зокрема "газовими", "трубними", "карамельними" і "сирними" війнами.

З огляду на це, побутували припущення, що подібні конфлікти-заборони є елементом тиску на Україну, мета якого - "примус приєднатися" до Митного союзу-одного з найамбітніших інтеграційних проектів Росії. Причому приєднання України до ЗВТ із СНД

не викликало зауважень ЄС. Проте Брюссель вже однозначно попереджав: подальша інтеграція Києва до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану унеможливить остаточне підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС, текст якої парафовано обома сторонами 19 липня 2012 р. у Брюсселі.

Отже, після того, як Україна приєдналася до ЗВТ, постало питання: чи зростатиме торгівля за рахунок збільшення українського експорту чи подальшого розширення імпорту до України товарів із країн СНД, передусім Росії? Більшість стверджує, що Україна не отримає жодних економічних вигід від членства в ЗВТ у рамках СНД.