Основні форми державної фінансової підтримки малих підприємств в Україні

Як уже зазначалося, у розвинутих країнах МБ приділяється увага на державному рівні: держава підтримує МБ як фінансовими ресурсами, так і різноманітними пільгами у сфері податкової політики. Серед податкових пільг, що їх надають малим підприємствам, найпоширенішими є: прогресивне (ступінчасте) оподаткування прибутку; звільнення від сплати податку на прибуток протягом певного часу; оподаткування прибутку за зниженими ставками.

На активізацію розвитку малих підприємств в Україні позитивно вплинуло запровадження сприятливого режиму їх оподаткування шляхом зниження податкового тиску завдяки Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Спрощена система оподаткування дала змогу підняти рівень заробітної плати працівників і реінвестувати додаткові кошти в основні засоби малих підприємств. Одночасно частка МБ у ВВП України становить лише 9- 10%, тоді як у країнах ЄС вона перевищує 50 % [8, с. 125]. Разом з тим спрощена система оподаткування має певні недоліки, які потребують доопрацювання: крім єдиного податку, мале підприємство сплачує ще низку податкових платежів, що є суттєвим навантаженням на суб'єкти господарювання. Необхідно запровадити систему диференціації ставок податків залежно від величини податкової бази. Для новостворених підприємств доцільно встановити податкові пільги (податкові канікули), які дають можливість розвинути бізнес. Потребують пільгового оподаткування малі підприємства, які працюють у пріоритетних сферах економіки країни.

Державна фінансова підтримка малих підприємств передбачає, насамперед, фінансові, інвестиційні, страхові, податкові та кредитні важелі впливу на цей сектор економіки. Виважена, диференційована інвестиційна, податкова та грошово-кредитна політика має вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб'єктів МБ. Нині така підтримка здійснюється у межах Закону України № 2063-ИІ від 19.10.2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва", який визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, незалежно від форми власності, сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення його як провідної сили в подоланні негативних процесів та створення умов для позитивних структурних змін в економіці України [1].

Мету, принципи та напрями допомоги малим підприємствам зафіксовано в державних програмах підтримки малих підприємств (Національній програмі сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, Державній цільовій економічній програмі розвитку інвестиційної діяльності, Бюджетній програмі "Фінансова підтримка фермерських господарств" тощо), які підкріплені відповідними матеріальними, інформаційними, фінансовими, кадровими та іншими ресурсами і є основною формою здійснення державної політики стосовно малих підприємств. Ці програми реалізуються у межах конкретних ліній допомоги, які надаються різними інститутами підтримки малих підприємств.

До прямих належать такі основні форми державної фінансової підтримки малих підприємств: цільове бюджетне фінансування; надання цільових безоплатних субсидій на вирішення підприємницькими структурами важливих проблем національної економіки; цільове субсидування; пільгове кредитування; надання пільгових позик; повне або часткове гарантування позик; створення державних спеціалізованих фінансових установ для сприяння діяльності малих підприємств; формування державних фондів підтримки малих підприємств тощо.

Цільове бюджетне фінансування - це скерування фінансових ресурсів за цільовим призначенням для досягнення певної мети - вирішення конкретної соціально-економічної проблеми. Цільове та пряме субсидування, як правило, спрямоване на розвиток науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження у виробництво нової техніки та технологій. Субсидії - це фінансова допомога держави за рахунок коштів бюджету на фінансування капітальних вкладень, які необхідні для розвитку економіки держави, але не вигідні для підприємств. Субвенції - фінансова допомога держави місцевим органам влади для фінансування конкретних об'єктів, що підлягає поверненню у випадку її нецільового використання. Обсяг щорічних асигнувань на фінансову підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Разом з тим варто зазначити, що державна фінансово-кредитна підтримка МБ є незначною і обтяженою бюрократичними перепонами.

Важливим видом фінансово-кредитної підтримки малих підприємств є пільгове кредитування. В Україні пільгові кредити малим підприємствам надають лише фонди підтримки підприємництва. Мале підприємство може звернутися за позикою до Українського фонду підтримки підприємництва (фермерське господарство - до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств).

Отже, фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малих підприємств здійснюють:

• - на загальнодержавному рівні - Український фонд підтримки підприємництва;
• - на регіональну рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва;
• - на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва (див. рис. 4.2). Їхні кошти формуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, позабюджетних фондів, у тому числі коштів від приватизації державного майна, приватних та іноземних інвестицій.

Український фонд підтримки підприємництва здійснює мікрокредитування на конкурсних засадах із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів та встановленням плати за користування бюджетними коштами на рівні облікової ставки НБУ на дату укладення договору в розмірі:

• - 50-100 тис. грн на строк до 1 року;
• - 100-250 тис. грн на строк до 3 років з відтермінуванням повернення основної суми боргу до 1 року.

Мікрокредит надається для виробництва, перероблення і збуту виготовленої продукції, придбання техніки, обладнання, впровадження новітніх технологій, будівництва та реконструкції виробничих та невиробничих приміщень, з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки.

Але зазначені фонди не мають у своєму розпорядженні великих обсягів фінансових коштів. Тому для стимулювання банків щодо розширення кредитування малого підприємництва Український фонд підтримки підприємництва на визначений період (рік або декілька років) впроваджує програми фінансової підтримки малого та середнього підприємництва, які передбачають фінансову підтримку малих підприємств на пільгових умовах через кредитування бізнес-проектів з уповноваженим банком та врахуванням таких умов:

• - суб'єкт малого підприємництва - юридична особа-резидент та/або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності-резидент мають відповідати вимогам статей 1,2 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", а також вимогам банківської установи стосовно визначення суб'єктів господарської діяльності у сегменті МБ;
• - кредитні кошти надаються на придбання цілісних майнових комплексів, розширення виробничої діяльності, впровадження новітніх технологій, реконструкцію виробництва, купівлю або модернізацію основних засобів;
• - розподіл кредитних часток Фонду та банку (50: 50);
• - строк кредитування на кредитну частку Фонду - три роки;
• - мінімальний розмір кредиту - 250 тис. грн;
• - максимальний розмір кредиту - 2 млн грн;
• - відсоткова ставка на кредитну частку Фонду - плаваюча, на рівні облікової ставки НБУ;
• - початок повернення кредиту, наданого за рахунок кредитної частки Фонду, - через шість місяців після дати укладення кредитного договору.

Разом з тим фахівці зазначають, що доцільно надавати і довгострокові позики (понад п'ять років) під пільговий відсоток малим підприємствам, які уже мають 2/3 капіталу для здійснення інвестицій. Така фінансова підтримка дасть можливість підприємству акумулювати необхідні фінансові ресурси для реалізації бізнесу, прискорить окупність підприємницького проекту. Умовою надання пільгової позики має бути наявність у малого підприємства переважної частини необхідного капіталу, що мінімізує ризик неповернення кредиту. Для видачі пільгових кредитів потрібні пільгові ресурси. Якщо суми кредитів та депозитів однакові, то зменшення ставки за депозитом дає змогу скоротити ставку за кредитом на таку ж саму величину (без врахування резервування та операційних витрат).

Дефіцит державного бюджету знижує можливості прямої фінансової підтримки малих підприємств. Тому ключовими у державній політиці мають бути питання надання державою, у тому числі й регіональними та місцевими органами влади, гарантій комерційним фінансово-кредитним установам під час обслуговування ними малих підприємств.

Найактуальнішим є гарантійне забезпечення першочергових вкладень для відкриття власної справи. Лише стовідсоткова гарантія дає можливість видавати кредити за ставкою НБУ (без урахування витрат з реалізації застави).

Створена в Україні кредитно-гарантійна установа, яка мала сприяти реалізації механізму гарантування державою кредитів малим підприємствам, не змогла виконувати покладені на неї функції й була ліквідована. Держава має заохочувати поширення в Україні товариств взаємної гарантії, використовуючи відповідний досвід зарубіжних країн, та брати участь у їх роботі.

З метою активізації фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва уряд прийняв Постанову № 68 від 27.01.2010р. "Деякі питання надання суб'єктам малого та середнього підприємництва кредитно-гарантійної підтримки", якою, зокрема, доручено під час затвердження проектів Державного бюджету України передбачати кошти на кредитно-гарантійну підтримку суб'єктів малого та середнього підприємництва в обсязі 0,15 % від дохідної частини бюджету, але не менше ніж 200 млн грн, на підтримку діяльності фондів кредитних порук і 100 млн грн на кредитування проектів суб'єктів малого й середнього підприємництва. Реалізація цієї Постанови дасть можливість отримувати банківські кредити новоствореним малим підприємствам та, передусім, інноваційним.

Формам підтримки другої групи притаманний непрямий характер; вони поступово витісняють види прямого адміністративного впливу. До основних форм непрямої державної фінансово-кредитної підтримки й сприяння розвитку малих підприємств належить гарантування держави пільг комерційним банкам, страховим компаніям, освітянським установам, науково-дослідним центрам тощо, які надають послуги малим підприємницьким структурам.

Враховуючи обмежені фінансові можливості держави, фінансово-кредитна політика має ґрунтуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва (у тому числі й у фінансовій сфері), створюються завдяки нагромадженню капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного спрямування, комерційних банків тощо. Завдання держави - стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови. Так, окрім державних, у Львівській області засновано 13 позабюджетних фондів підтримки підприємництва, які залучають кошти місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об'єднань, доброчинних організацій, а також підприємців [22, с. 76].

Одним із важливих напрямів підтримки МБ може стати запровадження державою механізму стимулювання комерційних банків до надання позик (пільгових) малим підприємствам. Його вагомим чинником може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, що спрямовуються у фонд кредитів МБ, та надання державної гарантії повернення позики.

Оскільки держава не має вільних коштів для фінансування розвитку малих підприємств, альтернативним джерелом їх фінансування може стати розвиток кредитної кооперації. Кредитні спілки (кооперативи) за своєю суттю є своєрідними спеціалізованими кредитними установами, які, на противагу комерційним банкам, зацікавлені у малих кредитах. Акумулювання коштів кредитні спілки здійснюють з метою надання позик членам спілки. Інтеграторами фінансових ресурсів кредитних спілок на місцях мають бути, насамперед, не комерційні банки, а спілки кредитних кооперативів, які в міжнародній практиці називають кооперативними банками. Фонди таких банків формуються за рахунок внесків до кредитних спілок кредитних кооперативів, діяльність яких чітко врегульована законом [3]" У сфері фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні функціонує 176 банків, 2478 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1819 кредитних спілок. Лише у Львівській області функціонує 48 кредитних спілок [22, с. 76].

Ефективним видом підтримки малих підприємств та необхідною умовою їх розвитку є страхування захисту господарських інтересів останніх від можливих збитків. Як засвідчує практика, малі підприємства спроможні впоратися самостійно лише з невеликими збитками. Тому об'єктивно виникає потреба підприємств у страховому захисті майна та майнових інтересів. Це пов'язано, передусім, з відсутністю у них резервів на випадок непередбачених збитків.

Водночас низький рівень розвитку страхування малого підприємництва є однією з причин зниження надійності господарських зв'язків, збільшення кількості банкрутств. Недостатній страховий захист малих підприємств призводить до втрати інтересу потенційних інвесторів до фінансових інвестицій у цей сектор. Якщо великі підприємства знаходять підтримку з боку банків або інших інвесторів, то від малих підприємств інвестор, як правило, вимагає гарантій у різних формах, у тому числі - у формі страхування.

Найважливішими для досліджуваних підприємств є такі групи страхових послуг:

• - страхування майна, яке використовується у виробничому процесі;
• - страхування цивільної відповідальності за шкоду, завдану майну або життю та здоров'ю третіх осіб [12, с. 27].

Разом з тим умови страхування, що пропонуються малим підприємствам, зазвичай не адаптовані до їх потреб, і фінансове навантаження під час страхування стає непосильним.

Важливим видом державної фінансової підтримки, спроможним підвищити ефективність функціонування малих підприємств, є система контрактних відносин між великими і малими підприємствами - франчайзинг. Франчайзингова система є специфічною варіацією вертикальної інтеграції великих і малих підприємств через оригінальну систему контрактів-ліцензій (франшиз). Найперспективнішими напрямами впровадження франчайзингової системи в Україні у сучасних умовах є роздрібна торгівля, ресторанне господарство, надання побутових послуг, будівництво, автосервіс, готельне господарство.

Важливим видом державної фінансової підтримки малих підприємств є венчурне фінансування (англ. venture - ризикова справа, починання), яке передбачає надання кредиту за певну частку майбутнього приросту капіталу. У загальному розумінні венчурний капітал - це вкладені грошові кошти великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів у сферу підвищеного ризику, новий бізнес, який поступово розширюється в процесі просування на ринок нових технологій. Зазвичай термін венчурного фінансування становить від трьох до п'яти років. Кінцева мета власника венчурного капіталу - це продаж своєї частки вже стабільно працюючого, успішного підприємства за значно вищою ціною, що дасть змогу не лише повернути вкладені кошти, а й суттєво заробити на профінансованому проекті. Тому венчурний капітал слушно вважають альтернативою кредитуванню малих підприємств.

Актуальним є створення венчурних фондів для тих малих підприємств, діяльність яких пов'язана з високими технологіями, науковими ідеями та розробленнями, але які не мають основних засобів для застави чи страхування. Суб'єктами інфраструктури підтримки малого бізнесу у Львівській області е 18 інвестиційних фондів і компаній [22, с. 76].

Ефективним інститутом підтримки малих підприємств у світі є бізнеси які допомагають успішному розвиткові початківців у бізнесі, надаючи їм технічну та консультативну допомогу протягом першого, найбільш важкого, року діяльності. Бізнес-інкубатори - це неприбуткові організації, які існують на кошти місцевих органів влади чи спонсорів. Вони можуть бути окупи йми лише на 10-60 %. Тому держава, декларуючи підтримку малих підприємств в Україні, має частково фінансувати бізнес-інкубатори, заохочувати спонсорів та кредиторів до фінансування їхньої діяльності. Головним завданням цього утворення, поряд з наданням суб'єктам малого підприємництва юридичних, консалтингових, інформаційних послуг, підготовкою кадрів для малого бізнесу, є пошук інвесторів, надання в оренду обладнаних оргтехнікою приміщень тощо. Діяльність бізнес-інкубаторів зменшує ризик, який виникає на перших етапах управління бізнесом, а новостворені підприємства, які орендують площі, отримують доступ до технологій та обладнання. У Львівській області такі послуги надають п'ять бізнес-центрів та три бізнес-інкубатори [22, с. 77].

Сучасним інститутом консультаційної підтримки малих підприємств є консалтингові фірми. Під консалтингом розуміють надання управлінських, фінансових, юридичних, технологічних консультацій тощо. Надання консультацій з питань бухгалтерського обліку та аудиту; оцінювання майна, майнових і немайнових прав; розміщення, оцінки, купівлі цінних паперів; розроблення фінансової стратегії; оцінювання ризиків; управління фондами та інвестиціями; мінімізації витрат; організації фінансового обліку; кредитної політики; визначення ефективності окремих заходів; надання юридичних консультацій з питань оптимізації оподаткування; ліцензування та патентування; повернення боргів; банкрутства; практичного застосування законодавства, - все це є актуальним для розвитку малих підприємств, тому такий вид їхньої підтримки є надзвичайно ефективним.

Отже, формування дієвої державної політики підтримки малих підприємств є складним процесом, який потребує посиленої уваги й участі органів державної влади та об'єднань підприємців. Державне сприяння у розв'язанні проблеми фінансування малих підприємств має стати засобом стимулювання підприємницької діяльності та утвердження засад ринкового господарювання в Україні.