< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правовий статус фахівців ветеринарної медицини підприємств, господарств

Ветеринарна служба сільського адміністративного району - основна ланка у системі ветеринарної справи. На її частку припадає 90% усього обсягу лікувально-профілактичних, протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться в Україні. Ветеринарну службу в районі здійснюють установи державної ветеринарної служби районного підпорядкування. Це районні управління державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм районними державними підприємствами (лікарнями), дільничними лікарнями, дільницями, пунктами ветеринарної медицини, районними державними лабораторіями ветеринарної медицини та державними лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, а також спеціалісти ветеринарної медицини аграрних підприємств, промислових тваринницьких комплексів, птахофабрик та інших господарств, підприємств і організацій. Очолює її головний лікар ветеринарної медицини району.

Установи ветеринарної медицини обслуговують тваринництво аграрних підприємств та інших господарств, а також тварин, які є власністю громадян всіх населених пунктах району. Комплектують їх спеціалістами та іншими працівниками відповідно до типових штатних розписів.

Районна лікарня державної ветеринарної медицини - це провідна ветеринарна лікувально-профілактична установа в районі, її завдання - методичне й оперативне керівництво діяльністю установ дільничного типу, спеціалістів аграрних підприємств та інших господарств, а також надання їм необхідної допомоги в роботі, впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду. В штаті підприємства залежно від кількості тварин у районі може бути від 11 до 19 працівників.

Дільнична лікарня ветеринарної медицини призначена для організації і здійснення заходів щодо боротьби із заразними і незаразними хворобами тварин, які перебувають на території сільського адміністративного району. Штат її - сім чоловік, у тому числі два лікарі ветеринарної медицини і один фельдшер ветеринарної медицини. Дільнична лікарня проводить облік захворюваності і смертності тварин у безпосередньо закріплених за нею господарствах і населених пунктах та надає звітність у встановленому порядку. Дільниця ветеринарної медицини-це лікувально-профілактична установа, в штаті якої є лікар, фельдшер і санітар ветеринарної медицини. Пункт ветеринарної медицини очолює фельдшер, а в його штаті є санітар ветеринарної медицини.

Дільниця і пункт є лікувально-профілактичними установами ветеринарної мережі, які обслуговують населені пункти, державні і при ватні господарства та інші організації у закріпленій за ними частині адміністративного району. Ветеринарна дільниця є лікарняною, а ветеринарний пункт - фельдшерською установою. Закріплення аграрних підприємств (господарств), а також населених пунктів за дільницею (пунктом) ветеринарної медицини здійснюється районним управлінням ветеринарної медицини з урахуванням місцевих умов і поголів'я худоби.

Ветеринарну службу на аграрних підприємствах (господарствах) та в інших тваринницьких господарствах здійснюють лікарі і фельдшери ветеринарної медицини, які перебувають у штаті господарства. Це самостійна служба господарства, яка в той самий час є частиною ветеринарної служби району, оскільки забезпечує ветеринарне благополуччя тваринництва в цілому. Працівники ветеринарної медицини підприємств (господарств) обслуговують одне господарство і, постійно перебуваючи в ньому, мають можливість регулярно проводити клінічні дослідження тварин, своєчасно виявляючи зміни у стані їх здоров'я, виділяти та ізолювати хворих і підозрілих на захворювання, усувати різні недоліки в утриманні тварин. Лікар (фельдшер) ветеринарної медицини зобов'язаний неухильно виконувати вимоги ветеринарного законодавства, керуючись Законом України "Про ветеринарну медицину", іншими нормативними актами.

Ветеринарною службою у господарстві керує головний або старший (на правах головного) лікар ветеринарної медицини, якому у спеціальних питаннях підлеглі працівники ветеринарної медицини господарства.

Керівник господарства має право збільшувати кількість спеціалістів тієї чи іншої категорії (у межах загальної штатної чисельності виробничого персоналу). Вирішуючи питання про чисельність спеціалістів ветеринарної медицини, беруть до уваги і місцеві умови, наприклад епізоотичну обстановку, спеціалізацію господарства, питому вагу тваринництва в господарстві тощо. Спеціалісти ветеринарної медицини тваринницьких комплексів і птахофабрик підконтрольні державній ветеринарній медицині. Вони не мають права обслуговувати тварин, які перебувають в особистому користуванні громадян на праві приватної власності.

Головний (старший) лікар ветеринарної медицини підприємства (господарства) є керівником ветеринарної служби на підприємстві (у господарстві), організатором і безпосереднім виконавцем проведення профілактичних, ветеринарно-санітарних і лікувальних заходів.

У своїй діяльності він підпорядковується директорові (керівникові) підприємства (господарства), а у спеціальних питаннях - головному лікареві ветеринарної медицини району. Основним завданням головного (старшого) ветеринарного лікаря підприємства (господарства) є організація і проведення заходів щодо запобігання захворюванням і падежу тварин, що спрямовані на зростання поголів'я худоби і птиці, підвищення їх продуктивності, забезпечення виробництва високоякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва з найменшими затратами праці і коштів, а також на захист населення від хвороб, спільних для тварин і людини. Головний (старший) лікар підприємства (господарства) нарівні з директором (керівником) несе відповідальність за ветеринарно-санітарний стан поголів'я тварин, своєчасне проведення необхідного комплексу профілактичних і лікувальних заходів, за неухильне додержання Закону України "Про ветеринарну медицину", інструкцій, настанов, правил та інших чинних нормативних актів ветеринарного законодавства.

Розкриваючи питання про правовий статус ветеринарної служби підприємства (господарства) у межах адміністративного району, не можна залишити поза увагою діяльність таких підприємств ветеринарної медицини, як районна державна лабораторія ветеринарної медицини та державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринках.

Районна державна лабораторія ветеринарної медицини - це діагностична установа державної ветеринарної медицини, основними завданнями якої є:

  • а) встановлення лабораторного діагнозу хвороб тварин, у тому числі птиці, хутрових звірів, риб та бджіл;
  • б) виявлення тварин, хворих заразними хворобами або хворобами, пов'язаними з порушенням обміну речовин та з іншими відхиленнями у життєдіяльності організму;
  • в) виявлення причин масового захворювання тварин;
  • г) експертиза м'яса, молока та інших харчових продуктів.

Діяльність районної державної лабораторії ветеринарної медицини спрямована на забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва, запобігання і ліквідацію заразних і незаразних хвороб тварин для створення здорових стад і збільшення виробництва тваринницької продукції, а також з метою захисту населення від хвороб, спільних для людини і тварин. У підпорядкуванні лабораторії ветмедицини є лабораторії ветсанекспертизи на ринках. Очолює лабораторію директор - ветеринарний лікар. Він призначається на роботу і звільняється з роботи обласним управлінням сільського господарства. Інших працівників лабораторії призначає на роботу і звільняє з роботи директор лабораторії.

Державна лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринках організовується на ринку у встановленому порядку. Основне її завдання - здійснення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса, м'ясопродуктів, молока, молокопродуктів, риби, грибів та інших харчових продуктів сільського господарства, що надходять для продажу на ринку, а також організація заходів щодо запобігання поширенню заразних хвороб тварин через продукти, що підлягають експертизі. Лабораторія несе відповідальність за правильність проведення експертизи, санітарне благополуччя і доброякісність харчових продуктів, що допускаються до продажу на ринку, а також за дієвість контролю з додержання санітарних умов при їх продажу.

При торгівлі на ринках живою худобою і птицею лабораторія здійснює їх клінічний огляд і перевіряє наявність ветеринарних документів про благополуччя тварин і місць їх перебування щодо заразних хвороб. Встановивши захворювання тварин, лабораторія направляє їх до лікувальної ветеринарної установи і вживає інших необхідних заходів.

Очолює лабораторію завідуючий - ветеринарний лікар. Завідуючий лабораторією та інші працівники лабораторії призначаються на посаду і звільняються з посади керівником установи, у підпорядкуванні якої перебуває лабораторія. Завідуючий лабораторією має право накладати штрафи на посадових осіб і окремих громадян, які торгують на ринку, за порушення передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину" правил торгівлі м'ясом, молоком, рослинними та іншими продуктами, худобою і птицею. Він визначає службові обов'язки працівників лабораторії і затверджує правила внутрішнього розпорядку.

Лабораторія завжди має бути розміщена на ринку поблизу павільйону м'ясної і молочної торгівлі або безпосередньо в павільйоні ринку. Неприпустимо розмішувати лабораторії у дворах жилих будинків і поряд зі складами, у яких зберігаються сильнодіючі речовини. Виробничими приміщеннями з відповідними пристосуваннями і комунальним обслуговуванням лабораторія забезпечується адміністрацією ринку.

Незважаючи на те, що переважна більшість ветеринарних заходів здійснюють нижчі ланки державної ветеринарної медицини (у першу чергу, в масштабі сільських адміністративних районів), у питанні про державне утримання цих ланок у наш час виникає багато труднощів, зокрема фінансових. Грошей на їх утримання у держави практично немає. Тому гостро стоїть питання про те, яка реальна можливість функціонування районних підрозділів за сучасних умов. Головною продуктивною і рушійною силою ветеринарії, що приносить економічну ефективність галузі, є людський фактор - керівники і фахівці. Чинне ветеринарне законодавство України покликане наділити їх правовим статусом, який сприяє продуктивній діяльності як кожного керівника ветеринарної медицини, так і галузі в цілому.

Труднощі що виникають у сфері реалізації прав та обов'язків фахівців ветеринарної медицини, полягають у тому, що в багатьох випадках у нижчих ланках ветеринарної медицини лікарі і фельдшери підприємств (господарств) виконують невластиві їм функції працівників на різних роботах, що є грубим порушенням норм ветеринарного права з боку керівництва цих підприємств (господарств). Багато що в цьому плані залежить і від морально-вольових якостей самих фахівців ветеринарної медицини, їх уміння відстояти свою професійну честь і гідність.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >