< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, базується на Кон­ституції України. Воно складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає ма­теріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробіт­ної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездат­ності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних з народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним орга­ном, громадянами, а також за рахунок інших джерел, перед­бачених Законом, що здійснюється Фондом соціального стра­хування з тимчасової втрати працездатності.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застрахо­вані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не пе­редбачено міжнародним договором України, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Загальнообов'яз­ковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле­ними народженням та похованням, підлягають:

  • — особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалеж­но від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
  • — члени колективних підприємств, сільськогосподарсь­ких та інших виробничих кооперативів.

Громадяни України, що працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону Укра­їни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного за­конодавства, якщо інше не передбачено міжнародними дого­ворами України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, що займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріаль­ною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціаль­ні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхо­вих внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

Визначення розміру страхових внесків на загально­обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів Украї­ни встановлюється Верховною Радою України у відсотках для:

  • — роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату пра­ці найманих працівників, що підлягають обкладанню подат­ком з доходів фізичних осіб;
  • — найманих працівників — до сум оплати праці, які вклю­чають основну та додаткову заробітну плату, а також інші за­охочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в нату­ральній формі, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
  • — інших застрахованих осіб, зазначених у ч. 2 і 3 ст. 6 За­кону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням, встановлені для:

  • 1. роботодавців — 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохо­чувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натураль­ній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;
  • 2. роботодавців — на підприємствах та в організаціях гро­мадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів стано­вить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, окремо 0,7 % — суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 2,9 % — суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на випла­ту основної та додаткової заробітної плати, інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими ак­тами, прийнятими відповідно до Закону України "Про опла­ту праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фі­зичних осіб;
  • 3. роботодавців — на підприємствах та в організаціях то­вариств УТОГ (Українське товариство глухих і глухонімих) і УТОС (Українське товариство сліпих) — 0,5 % суми фактич­них витрат на оплату праці найманих працівників, що вклю­чають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з норма­тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню по­датком з доходів фізичних осіб;
  • 4. найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в нату­ральній формі, які підлягають обкладанню податком з до­ходів фізичних осіб:
    • — найманих працівників — інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС, 0,25 %;
    • — найманих працівників, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної осо­би, 0,5%;
    • — найманих працівників, заробітна плата яких вища від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної осо­би, 1,0%;
  • 5. осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому держав­ному соціальному страхуванні на добровільних засадах, за­безпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізич­них осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими уго­дами, а також громадян України, що працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державно­го соціального страхування країни, в якій вони перебувають, — 3,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі 2,0 % на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

За загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, нада­ються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

  • — допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
  • — допомога по вагітності та пологах;
  • — допомога при народженні дитини (пункт виключено на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2008 р." від 28.12.2007);
  • — допомога по догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку (пункт виключено на підставі Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007);
  • — допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на ви­робництві);
  • — забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та чле­нам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у поза­шкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків).

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається за­страхованій особі у формі матеріального забезпечення, яке пов­ністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

  • — тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробни­цтві;
  • — необхідності догляду за хворою дитиною;
  • — необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
  • — догляду за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
  • — карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
  • — тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
  • — протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
  • — санаторно-курортного лікування.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещас­ним випадком на виробництві, визначаються Законом Украї­ни "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до від­новлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалеж­но від звільнення застрахованої особи в період втрати праце­здатності у порядку та розмірах, встановлених законодавст­вом. Перші 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випад­ком на виробництві, оплачуються власником або уповноваже­ним ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за місцем роботи у порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездат­ності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з не­щасним випадком на виробництві, надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року.

У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випад­ком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається в порядку та розмірах, установлених Законом України "Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимча­совою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахо­ваній особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 ка­лендарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує ста­ціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимча­сових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується з урахуванням положень ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових об­ставин, — не більш як за 7 календарних днів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворю­вання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до З років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, надається застрахованій особі, що здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в по­рядку та розмірах, встановлених цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим чле­ном сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або ди- тиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо за­страхована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно- епідеміологічної служби, надається допомога по тимчасовій непрацездатності з першого дня за весь час відсутності на ро­боті з цієї причини.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи від­повідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу цій особі надається допомога по тимчасовій непраце­здатності з першого дня за час такої роботи, але не більше ніж за два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними пра­вилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснен­ня протезування за медичними показаннями в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахо­ваній особі з першого дня за весь період перебування в цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства і назад.

Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі здійснен­ня санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) від­пустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Застрахованій особі, яка направляється на лікування до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо зі ста­ціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непра­цездатності надається за весь час перебування в санаторно-ку­рортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й у зворотному напрямку) у порядку і розмірах, встановлених цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18років, надаєть­ся за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про необхід­ність стороннього догляду за нею.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахова­ної особи в період вирішення спору про незаконність її звіль­нення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності на­дається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

  • — у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
  • — у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
  • — за час перебування під арештом і за час проведення судо­во-медичної експертизи;
  • — за час примусового лікування, призначеного за постано­вою суду;

у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворю­ванням або травмою внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;

за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додат­ковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановле­ний для них лікарем, або не з'являються без поважних при­чин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію чи медико-соціальну екс­пертну комісію, втрачають право на цю допомогу з дня допу­щення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непраце­здатності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >