< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сфери застосування посередництва

Можна назвати такі розвинуті напрями посередництва: сімейна медіація (стосунки між подружжям, батьками і дітьми, процес розлучення і поділ майна), шкільна медіація, медіація в громаді (розв'язання сусідських спорів, хуліганство і бійки, пошкодження власності, спори щодо собак, спори між квартировласниками і наймачами, спори родичів щодо дітей), медіація комерційних спорів, посередництво у цивільних і кримінальних справах, у трудових конфліктах, управління конфліктами на робочому місці, посередництво у конфліктах між владними структурами і громадою (екологічні конфлікти, конфлікти, пов'язані з "ущільнюючою" забудовою), посередництво в політичних конфліктах, міжнародне посередництво.

Сімейна медіація здійснюється спеціалістами, які успішно освоїли програму медіації і стажувалися у досвідченого фахівця. Відомо, що чимало конфліктів виникає після розлучення батьків через те, що колишня дружина (або чоловік) перешкоджає спілкуванню батька (або матері) з дітьми. Резолюція Асамблеї Ради Європи № 1291 (2002) "Про міжнародне викрадення дітей одним з батьків" із занепокоєнням відзначає ріст викрадення дітей одним із батьків у випадках, коли в багатонаціональній сім'ї виникає конфлікт, і рекомендує розвивати сімейне посередництво як засіб запобігання викраденню дітей. Також значна кількість конфліктів між батьками і дітьми може були залагоджена шляхом медіації.

Шкільне посередництво здійснюється школярами, які навчені проведенню примирних процедур з учнями. Вони на власному прикладі мають демонструвати можливість вирішення конфліктів без сварки і бійки. Учні вчаться навичкам активного слухання та розв'язання проблем, кращому розумінню того, що таке свобода вибору, почуття відповідальності, вдосконалюють лідерські навички, вчаться контролювати емоції. Результатом посередництва має стати поліпшення атмосфери в навчальному закладі, запобігання насиллю і травмам. Шкільне посередництво може існувати лише за підтримки й участі адміністрації школи, шкільного психолога, класних керівників, учителів. В Україні в окремих школах Києва, Луганська, Одеси діють програми шкільного посередництва.

У США в 1984 р. було організовано Національну асоціацію за метод посередництва в освіті (National Association for Mediation in Education). NAME об'єднала в районних юридичних центрах педагогів і посередників для розробки методів викладання посередництва і вирішення конфліктів. Для американських шкіл актуальною є проблема зменшення насильства в школах. Ріст насильства серед учнів змусив деякі освітні округи витрачати великі суми на забезпечення безпеки, встановлюючи в школах прилади для виявлення зброї і наймаючи на постійну службу поліцейських. Хоча такі заходи і зменшують кількість випадків жорстокого поводження в школах, але вони не викорінюють саму причину насильства. Неефективність дисциплінарних методів боротьби з порушеннями змусила шукати нових шляхів і зумовила зацікавленість керівництва шкіл у впровадженні програм шкільної медіації.

Медіація в громаді. Перші програми медіації у громадах було запроваджено в США, починаючи з 1960-х рр., у штатах Філадельфія, Колумбія та Огайо за ініціативи місцевих прокурорів і суддів із метою пришвидшити та поліпшити розгляд незначних правопорушень. Наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. такі події, як Вотергейт та в'єтнамська війна, зумовили, на думку американських дослідників, громадський попит на менш формальну систему правосуддя, яка втілювала 6 прагнення громадян до справедливості. Це сприяло розвитку медіації. Сьогодні програми медіації фінансуються з різних джерел, зокрема місцевими адміністраціями, урядами штатів, приватними фондами, церквами, федеральним урядом. Найчастіше до медіації звертаються у випадках порушення громадського спокою та дрібних правопорушень. Особливістю медіації в громаді є залучення волонтерів для допомоги центрам медіації.

Посередництво у цивільних і кримінальних справах. Ідея полягає в тому, що сторони конфлікту - порушник закону і потерпілий – з дозволу уповноважених державних органів намагаються вирішити свій конфлікт поза рамками карної юстиції, вдаючись до посередництва третіх осіб. У разі успіху програми примирення сторони підписують угоду, за якою винна сторона компенсує завдану шкоду у формі, що прийнятна для потерпілої сторони: вибачення, сплата грошової суми, полагодження ушкодженого майна, виконання робіт на благо суспільства тощо. Юридичні наслідки таких процедур різняться залежно від системи кримінального правосуддя. Щонайменше, суд може врахувати виконання угоди порушником як пом'якшувальну обставину. Посередництво між жертвою і правопорушником проводять такі структури, як поліція, органи правосуддя для неповнолітніх, прокуратура, суд або незалежна громадська організація. Основна увага приділяється програмам роботи з підлітками та тими, хто вперше вчинив правопорушення. Вважається, що посередництво сприяє швидкому і реальному відшкодуванню втрат, яких зазнала жертва, і водночас дає шанс правопорушникові уникнути "тавра злочинця" і взяти на себе відповідальність за свої вчинки. У1992 р. Європейський комітет з проблем злочинності запропонував заснувати експертний Комітет з посередництва в кримінальних справах, який би оцінив досвід у цій сфері і роль медіації стосовно традиційної системи карного судочинства. У вересні 1999 р. Комітет міністрів Ради Європи прийняв Рекомендації № Я (99) 19, присвячені посередництву в кримінальних справах. У цих рекомендаціях встановлено такі основні принципи:

  • 1. Посередництво в кримінальних справах має проводитися тільки в тих випадках, коли всі сторони добровільно дійшли згоди з цього приводу. Сторони мають право відмовитися від цієї процедури на будь-якому етапі її проведення.
  • 2. Будь-які обговорення в процесі зустрічі мають конфіденційний характер і не можуть бути використані пізніше (за винятком випадків, коли на це отримано дозвіл сторін).
  • 3. Посередництво в кримінальних справах має бути повсюдно доступною послугою.
  • 4. Посередництво у кримінальних справах має бути доступне на будь-якій стадії здійснення правосуддя.
  • 5. Посредництво є незалежним, автономним заходом у межах кримінальної юстиції.

Посередництво в трудових спорах. Участь посередника на певному етапі колективного трудового спору передбачено законодавством майже всіх країн Європи, а також законодавством США, Росії та Японії. В Україні діє Закон про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), де передбачено можливість залучення незалежного посередника до роботи в примирній комісії. Національна служба посередництва і примирення (НСПП) має список трудових посередників і арбітрів - це особи, які пройшли відповідне навчання та мають досвід участі у залагоджуванні колективного трудового спору.

Існують також індивідуальні трудові спори, тобто спори щодо правомірності звільнення працівника, переведення на іншу роботу, різних форм дисциплінарних покарань (догана, стягнення тощо). На Заході фірми, які дбають про свою репутацію в суспільстві, часто надають перевагу посередництву над судовою процедурою у разі виникнення таких спорів.

Управління конфліктом на робочому місці. Йдеться про конфлікти, які знижують продуктивність праці, підвищують плинність кадрів, можуть спричинити збільшення захворюваності серед працівників. Конфлікти на робочому місці мають два вектори: а) між керівництвом і підлеглими; б) між колегами. За оцінкою економістів, в організаціях, де мають місце конфлікти на робочому місці, працівники частіше хворіють і частіше звільняються за власним бажанням, що завдає збитків організації через необхідність витрачати кошти на підготовку нових працівників та збитків через недосвідченість нових працівників.

Управління конфліктом на робочому місці полягає у поліпшенні організаційної атмосфери для профілактики конфліктів і створенні структур, які допомагають вирішити конфлікт на початковій фазі, не допустити його переростання у деструктивний.

Посередництво в політичних конфліктах. Ідеться про посередництво між парламентськими фракціями, політичними партіями, урядом і антиурядовими рухами, зокрема "партизанами". Наприклад, у Північній Ірландії посередництво прем'єр-міністра Великої Британії Томаса Блера у тривалому конфлікті між католиками і протестантами дало змогу в 2007 р. сформувати спільний уряд. Брак відповідних традицій - одна з причин тривалості політичних криз і конфліктів в Україні.

Міжнародне посередництво. Коли третя сторона бере участь у переговорному процесі, то залежно від ступеня її активності розрізняють такі форми, як "посередництво", "добрі послуги" і "спостереження за плином переговорів". Гаазька конвенція 1907 р. про мирне вирішення міжнародних зіткнень не розрізняє посередництво і надання "добрих послуг". Водночас для надання "добрих послуг" достатньо згоди однієї сторони, тоді як посередництво вимагає згоди обох. "Добрі послуги" можуть обмежуватися наданням місця для переговорів або передачею повідомлень від однієї сторони конфлікту до іншої. Посередництво передбачає участь не тільки в організації переговорів, а й у переговорах. Спостерігач за переговорами ще менше залучений у процес урегулювання. Водночас його присутність на переговорах часто стримує сторони від проявів відверто ворожих дій. На практиці ж різниця між названими формами участі третьої сторони у врегулюванні конфлікту є умовною. Іноді з якихось причин сторони погоджуються на "добрі послуги" чи "спостереження за плином переговорів", тоді як третя сторона здійснює повноцінне посередництво. Посередництво можуть здійснювати держави, міжурядові та міжнародні організації (Червоний Хрест, "Лікарі без кордонів"). У міжнародному посередництві розрізняють формальне й неформальне, офіційне й неофіційне, постійне й тимчасове, багатостороннє й одностороннє, персональне й деперсоналізоване, а також посередництво приватних осіб.

Якщо за посередником офіційно закріплено статус посередника, який визнається всіма сторонами, - це формальне посередництво. Коли посередником є держава або міжурядова організація – це офіційне посередництво. Постійне посередництво здійснюється протягом усього періоду врегулювання конфлікту. Тимчасовий посередник може прикріплюватися до постійного на певному етапі або залучатися для надання конкретної допомоги сторонам конфлікту. Якщо посередництво здійснюється однією особою – це одностороннє посередництво. За персонального ж посередник грає самостійну і значну роль в урегулюванні конфлікту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >