Методи діагностики обдарованої дитини

Діагностування обдарованої дитини пов'язується з визначенням її соціального статусу і прогнозом її поведінки, а також направлення її до навчального закладу відповідного типу. З досвіду роботи вчителів відомо, що обдаровані діти у звичайних загальноосвітніх школах проводять половину, а то й весь навчальний час. Школи не можуть задовільнити інтереси і можливості обдарованих учнів тому, що вони розраховані на дітей різних індивідуальних здібностей. У зв'язку з цим в обдарованих дітей виникає уявлення про себе як про нормальних, а про інших - як про розумово неповноцінних учнів.

У практиці сучасної школи можна визначити три підходи у виборі форм навчання обдарованих дітей:

• 1. Обдаровані діти навчаються в звичайній школі, але за індивідуальною програмою, яка містить елементи "збагачення" і "прискорення".
• 2. Створення спеціальних шкіл для обдарованих: гімназій, ліцеїв, шкіл з спеціальними нахилами тощо
• 3. Створення для дітей з підвищеними здібностями особливих класів у структурі масової загальноосвітньої школи, створення спеціальних програм.

За місцем навчання обдарованої дитини діагностування проводиться з метою визначення її рівня розвитку, що допоможе знайти адекватні методи навчання і виховання, створити спеціальні програми, надати підтримку і соціальний захист.

Найчастіше використовують такі методи:

• 1. Стандартизовані методи вимірювання інтелекту. Тести спрямовуються на визначення вербальних і невербальних здібностей дитини. Найбільш поширеними методами є шкала інтелекту Станфорда-Біне, тест Слоссона, Векслерівська шкала інтелекту та ін.
• 2. Стандартизовані тести досягнень для школярів використовують для виявлення виняткових здібностей з навчальних дисциплін. Тести призначені для вимірювання готовності дітей до школи (володіння основними поняттями, розуміння шкільних інструкцій, слухової пам'яті, копіювання, впізнавання букв і т.д.).До них належать тест загальної підготовки, Станфордський тест досягнень тощо.
• 3. Стандартизовані тести на перцептивно-руховий розвиток. Спрямований на виявлення у дітей дошкільного віку рухових здібностей, вимірюється здатність контролювати і регулювати рухи різної амплітуди, координувати роботу рук, очей, відтворювати геометричні малюнки, закінчувати малюнки, конструювати із кубиків.
• 4. Стандартизовані тести оцінки соціального розвитку. Оцінка соціальної компетенції і зрілості дітей дошкільного віку передбачає визначення навичок спілкування, уміння налагоджувати контакти.
• 5. Вимірювання творчих здібностей (тест Торренса). Дані тести призначені для визначення виконання конструювання картин, використання словесних асоціацій, застосування звичайних предметів для виконання нестандартних проблем і т.д.
• 6. Спостереження і контрольні записи.
• 7. Методика вивчення особистісних характеристик включає вивчення блок показників-факторів: стурбованість при тестуванні, занепокоєність з приводу шкільних оцінок, загальну стурбованість, стабільність якості мислення, академічну самооцінку, контроль мотивації, потребу в знаннях, побоюванню щодо невдач.
• 8. Методика вивчення оточення: заохочення в сім'ї, освітній рівень батьків, міське (сільське) проживання, шкільна атмосфера, визначальні події в житті, досвід щодо успіху, невдач.
• 9. Життєві спостереження близьких людей.

Найпоширенішими вимірюваннями вважаються тести Станфорда-Біне, методика Мюнхенського лонгітюдного дослідження. Одиницею виміру обдарованості є коефіцієнт інтелекту (10,,), який визначається за формулою:

де КВ - календарний вік , РВ - розумовий вік.

Результати тестування виведені в таблицю 4, яку запропонував англійський педагог Ф.Пейнтер.

Таблиця 4

Дітей з підвищеними розумовими здібностями можна розділити на групи:

• - 110-120 - дуже здібні діти;
• - 120-140 - незвичайні діти.

Крім того існують діти, у яких коефіцієнт інтелект нижчий 90 балів. Про таких дітей говорять, що них понижені інтелектуальні здібності (90-70, рівень нижче середнього), а з 70-30 - розумово відсталі. Діти з показниками 60-50 балами класифікуються як такі, що піддаються навчанню, діти, у яких 50-25 балів піддаються прищепленню елементарних навичок, нижче 25 балів, що вимагають постійної опіки.

Документально зафіксовано, що існують випадки, коли люди з коефіцієнтом менше 25 балів проявляють незвичайні здібності, або справжні таланти. Таке явище отримало назву "саеан-ефекту" - ефект незвичайних здібностей. У "савантів" внаслідок різноманітних травм голови під час народженням або хвороби центральної нервової системи, збереглися в корі головного мозку центри високої активності. Чим сильніший аутизм, тим сильніше проявляється абсолютний слух, фотографічна пам'ять, феноменальні здібності до математики і т.д.

Жодний із названих методів не може претендувати на виключну роль у визначенні обдарованості. При проведенні практичних досліджень потрібно врахувати довготривалість процесу виявлення обдарованих дітей, оскільки він пов'язаний з динамікою розвитку.