< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Фактори, які впливають на достатність і обґрунтованість аудиторських доказів

Аудитор повинен бути впевнений, що при перевірці він обрав правильний перелік вибраних процедур. На висновки проведеного аудиту і підтвердження виявлених порушень може вплинути весь організаційний процес перевірки:

  • o правильне планування проведення аудиту;
  • o інформованість клієнта зі сторони виконавця;
  • o ділове ознайомлення з веденням бізнесу замовника;
  • o достатнє спостереження за організаційними та функціональними діями клієнта;
  • o виявлення стану бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю клієнта;
  • o наявність договору на проведення аудиту, який має юридичну силу;
  • o правильне складання листа-зобов'язання;
  • o правильне формулювання тексту перевірки;
  • o складання правильних висновків по виявленню порушень;
  • o ретельне ведення передбаченої документації по реєстрації порушень.

Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання, внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують докази:

  • - візуальні;
  • - документальні;
  • - усні.

Також обґрунтованість аудиторських доказів залежить від конкретних обставин. Надійність аудиторських доказів залежить від наступних факторів:

  • o аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження одержані від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел;
  • o аудиторські докази одержані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю;
  • o аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що одержані від працівників підприємства;
  • o аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

Якщо аудиторські докази отримані із різних джерел, то вони є найбільш переконливими.

Аналітичні процедури виявлення обману та помилок

При виявленні обману та помилок аудитор може застосовувати (при перевірці) різноманітні процедури. Це в першу чергу залежить від тематики перевірки.

При перевірці стану необоротних активів перевіряють:

  • o стан об'єкта;
  • o відповідність вартості об'єкта;
  • o порядок дооцінки та уцінки об'єкта;
  • o порядок нарахування амортизації;
  • o правильність списання об'єкта з балансу;
  • o законність обліку об'єкта в даній ситуації.

Аналогічно перевіряється і група запасів. Для дослідження стану обліку по даним групам можна застосовувати і інші процедури:

  • - візуальний огляд об'єкта;
  • - виявлення наявності записів по рахунку, на якому обліковується об'єкт;
  • - своєчасність оцінки (уцінки) об'єкта;
  • - правильність застосування методів нарахування амортизації;
  • - виявлення можливого переміщення об'єкта з однієї облікової групи в іншу.

При виявленні записів "червоним сторно" установлюють причину їх виникнення. Іноді такі записи можуть виникати, коли передчасно оприбутковується приріст (при його відсутності) по групі тварин.

В такому випадку ретельно перевіряють відомості зважування, а також встановлюють наявність тварин.

При перевірці стану дебіторської заборгованості встановлюють:

* час виникнення заборгованості;

♦ реальність суми;

* приналежність заборгованості;

o можливість пред'явлення претензій та позовних заяв.

Для цілей контролю активів можуть застосовуватися методи перевірки:

  • - порівняння;
  • - зустрічна перевірка;
  • - взаємна перевірка;
  • - математичне моделювання;
  • - нормативна перевірка.

При перевірці операцій пов'язаних з пасивними рахунками також застосовують аналогічну методику.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >