Україна та Румунія

Важливе місце у зовнішньополітичних інтересах України посідає Румунія, що зумовлено багатьма чинниками, зокрема суміжним кордоном, спільністю орієнтирів на європейську інтеграцію, широкими потенційними можливостями для розвитку взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва, а також проживанням у цих країнах відповідно української та румунської меншин.

Румунія 8 січня 1992 р. визнала державну незалежність України, а 1 лютого між двома країнами було встановлено дипломатичні відносини. У Бухаресті 24 вересня цього ж року було відкрито Посольство України. У лютому 1993 р. Генеральне консульство Румунії в Україні перетворено на Посольство. У м. Констанца (Румунія) 2 червня 1997 р. підписано Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією (набув чинності 22 жовтня 1997 р.), який заклав правовий фундамент для розвитку двосторонніх відносин.

У1997 р. підписано базовий політичний Договір між Україною та Румунією, де сторони підтвердили існуючу лінію Державного кордону. Водночас укладено додаткову міжурядову Угоду в формі обмінних листів міністрів закордонних справ щодо принципів та процедур подальшої роботи над Договором про режим Державного кордону й Угоду про делімітацію континентального шельфу і суто економічних зон.

У 2000 р. підписано важливу міжурядову Угоду про взаємодопомогу в митних справах. Проводилися переговори стосовно проектів двосторонніх угод про співробітництво в галузі залізничного транспорту, ветеринарно-санітарну співпрацю, правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

У 1994 р. укладено Угоду про створення міжурядової українсько-румунської Консультативної ради з питань торговельно-економічного співробітництва, перше засідання якої відбулося у березні 1996 р. у Києві.

У1998 р. 14 серпня утворено Єврорегіон "Нижній Дунай", куди ввійшли прикордонні регіони України (Одеська область), Республіки Молдова (колишні райони Вулканешти, Кагул, Кантемир) та Румунії (повіти Бреїла, Галац, Тульча). У рамках Єврорегіону передбачено реалізувати серію спільних проектів. Це стосується, зокрема, спорудження двох поромних переправ через Дунай, реконструкції під'їзних автошляхів і пунктів перетину кордону, модернізації перевалочних баз для прийому й обробки експортно-імпортних і транзитних вантажів, формування транскордонного біосферного заповідника у дельті Дунаю та відновлення екологічної рівноваги придунайських озер.

У м. Ботошани (Румунія) 22 вересня 2000 р. підписано установчі документи про створення Єврорегіону "Верхній Прут" (Чернівецька область України, Ботошанський і Сучавський повіти Румунії, Бельцівський та Єдинецький повіти Республіки Молдова) з Екорегіоном у його складі. У м. Ніредьгаза (Угорщина) 6 жовтня цього ж року керівники Закарпатської області, повіту Сату-Маре (Румунія) й області Саболч - Сатмар - Берег (Угорщина) підписали Угоду про тристороннє співробітництво "Інтеррегіо". Ця Угода діє в рамках Карпатського єврорегіону і має на меті розроблення та реалізацію за сприяння міжнародних програм спільних транскордонних проектів співробітництва на рівні органів місцевого самоврядування (міжнародні пункти перетину кордону, будівництво доріг, екологічні й природорекреаційні заходи).

За офіційними даними, в Румунії проживає близько 67 тис. українців (Союз українців Румунії вважає, що їх близько 250 тис), а в Україні - майже 135 тис. румунів, котрі мешкають переважно у Чернівецькій, Закарпатській та Одеській областях. Румунська сторона зараховує до румунської меншини також понад 324 тис. молдован, що проживають в Україні. Базовий політичний Договір між Україною та Румунією містить окрему статтю, присвячену забезпеченню прав національних меншин. Практичною діяльністю у цій сфері займається змішана міжурядова Комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Ця Комісія засідала тричі: у листопаді 1998 р. у Бухаресті, листопаді 1999 р. у Києві й травні 2001 р. у Бухаресті.

Співробітництво у сфері етнонаціональної політики належить до центральних питань українсько-румунських відносин. Румунські державні органи всіх рівнів та громадські структури виконують чітко організовану й скоординовану роботу щодо активного залучення закордонних румунів до "єдиного румунськомовного, культурного та інформаційно-духовного простору".

Водночас в Україні багато зроблено і робиться для задоволення культурно-освітніх потреб румунського населення. Так, в українському інформаційному просторі функціонує майже 20 румунсько-мовних газет, журналів та радіо- і телевізійних програм, у вищих закладах освіти проводиться набір до груп з румунською мовою викладання, практично в усіх місцях компактного проживання румунів та молдован діють школи з викладанням їхньою рідною мовою, дитячі дошкільні заклади, культурно-просвітницькі заклади, творчі колективи та релігійні осередки.

Отже, нормативно-правову базу українсько-румунських відносин становлять: Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, укладений 2 червня 1997 р.; Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного Державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах, укладена 29 березня того ж року.

Стосовно зв'язків України та Румунії в економічній сфері у період з 1990 до 2012 рр. зазначимо, що нормативно-правову базу співробітництва становило понад 10 укладених міждержавних угод з економічних питань. Політичне керівництво Румунії та України створює необхідні умови для розвитку. Аналізуючи характер румунської присутності в економічній сфері України, наголосимо: по-перше, з румунського боку сприяння розвиткові економічних структур здійснюється насамперед у середовищі етнічних румун, тобто в регіонах зі сильною румунською національною меншиною; по-друге, фінансово-економічні структури можуть застосовуватися для фінансування румунських культурологічних організацій, а це зумовлює встановлення контролю Румунії за їхньою діяльністю та, як наслідок, використання певною мірою для реалізації власної політичної лінії.

Румунська присутність у гуманітарній сфері України характеризується і постійною, і тимчасовою формами. Серед постійно діючих структур - румунські культурологічні організації в Україні та Румунська православна церква. Тимчасовим видом є румунські студенти, котрі навчаються у вищих закладах освіти України за лінією гуманітарного обміну.

Румунська присутність в інформаційній сфері використовується урядовими колами Румунії для вигідного впливу на румуномовне населення України. Для цього застосовують різні методи, серед яких - безпосередня агітація, розповсюдження пропагандистської літератури, соціальні опитування, створення напруги навколо питання національної меншини, організування румунських національних свят і под. Загалом, незважаючи на антиукраїнський характер діяльності окремих румунських структур, вони значної небезпеки для України не становлять.

Основні проблемні питання між Україною та Румунією можна умовно поділити на такі групи: демаркація Державного кордону між країнами; становище національних меншин в обох країнах; економічна співпраця.

Одна з актуальних проблем взаємовідносин між Україною та Румунією - територіальна суперечка стосовно о. Зміїний.

Румунія 16 вересня 2004 р. зробила подання в Міжнародний Суд У Гаазі з приводу того, чи вважати о. Зміїний островом чи скелею, що значно впливає на схему розмежування континентального шельфу в цьому районі. Україна 19 травня 2006 р. зробила подання контрмеморандуму, після чого в грудні цього ж року Румунія направила в Суд репліку на контрмеморандум. До липня 2007 р. Україна мала право на подання контррепліки на румунську репліку, і Суд розпочав розгляд справи по суті.

Отже, 2 вересня 2008 р. Міжнародний Суд почав процес стосовно о. Зміїний. Попередньо, якби острів визнали непридатною для проживання скелею, його розташування не враховувалося би під час визначення шельфу і більша частина шельфу відійшла б Румунії, в іншому випадку - Україні. Спочатку свою позицію в Суді представляла Румунія, з 8 вересня - Україна. Засідання Суду тривало до 19 вересня 2008 р. Остаточне рішення Суд ухвалив 3 лютого 2009 р. Згідно з ним о. Зміїний визнано островом з територіальним морем у 12 морських миль, але при цьому він не може вважатися частиною прибережної лінії України у визначенні серединної лінії за делімітації континентального шельфу та суто економічної зони. У цьому ж судовому рішенні було визначено лінію розмежування суто економічних зон між Україною та Румунією, що стала компромісом між румунською й українською позиціями.

Аналізуючи подальшу договірно-правову основу українсько-румунської співпраці, доцільно звернути увагу на те, що 22 жовтня

2009 р. підписано протокол між Адміністрацією Державної прикордонної служби України і Генеральним інспекторатом Прикордонної поліції Міністерства адміністрації та внутрішніх справ Румунії стосовно правил плавання у прикордонних водах плавучих засобів, котрі належать прикордонним властям України та Румунії, порядок їхнього співробітництва під час охорони українсько-румунського Державного кордону. Протокол набув чинності 28 травня 2010 р., а 18 листопада підписано Меморандум про співробітництво між Антимонопольним комітетом України та Радою з питань конкуренції Румунії (зразу набув чинності). У цьому ж році 10 листопада підписано ще два документи - Протокол про співробітництво у сфері європейської інтеграції між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Румунії (набув чинності з моменту підписання), Угоду про співробітництво між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Румунії (набула чинності 4 серпня 2012 р.).

Голова Верховної Ради України В. Литвин 10 листопада 2011 р. зустрівся з міністром закордонних справ Румунії Т. Баконскі. Керівник українського парламенту висловив переконання, що цей візит в Україну сприятиме ідентифікації спільних інтересів та шляхів їхньої реалізації на користь українського і румунського народів. Зміцненню українсько-румунських відносин на рівні парламентів мала б сприяти активізація роботи на рівні депутатських груп з міжпарламентських зв'язків, профільних комітетів та підтримка вже існуючого діалогу в європейських парламентських форумах. Сторони обговорили також питання про ратифікацію міждержавних угод.

З погляду перспектив двостороннього співробітництва України та Румунії, доцільно зазначити: незважаючи на складну історичну спадщину, труднощі й проблеми, українсько-румунські відносини неухильно вступають у фазу конструктивного, взаємовигідного розвитку. Геостратегічне положення обох країн, їхні об'єктивні національні інтереси в найважливіших стратегічних питаннях поступово зближуються. Поглиблення реформ в обох країнах повинно створити базу для конструктивних румунсько-українських відносин. Зацікавленість у прискореній інтеграції до європейських структур також стимулює Бухарест до прагматизму і більшої толерантності. На етапі, коли Україна та Румунія шукають гідне місце у системі загальноєвропейських цінностей, важлива роль належить міждержавному співробітництву, покликаному сприяти налагодженню тісніших відносин, поновленню втрачених позицій на ринках сусідніх держав, підняттю зовнішніх економічних узаємин на новий рівень.

Тут варто акцентувати: 17 грудня 2012 р. Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні К. Іонеску висловив думку, що у двосторонніх відносинах між Україною і Румунією, незважаючи на певну стагнацію в минулому, не існує нездоланних перешкод і проблемних питань. На його погляд, діалог між двома країнами має істотний потенціал, який зможе забезпечити хорошу еволюцію взаємодії, але, на жаль, він використовується не повністю. Обидві сторони мають велике бажання не марнувати енергію на штучно завищені псевдопитання, а приділяти особливу увагу питанням сусідства.

Отже, геополітичне становище України та Румунії, історичні зв'язки, співпраця в багатьох міжнародних організаціях мають сприяти не лише зміцненню економічних і політичних відносин, а й спонукати обидві країни до пошуків нового виміру співробітництва і на регіональному, і на міжнародному рівнях.