< Попер   ЗМІСТ   Наст >

друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

Ринок і ринкова економіка

Ринок, його функції та умови ефективного функціонування

Поняття ринку — одне з найбільш поширених в економічній теорії. Воно є найбільш абстрактним виразом сутності економічної системи, панівної в сучасному світі, а тому в нього часто вкладають різний зміст, по-різному тлумачать.

У далеку давнину ринок сприймався як базар, ринкова площа, місце торгівлі і, вочевидь, тому, що виник він ще в період розкладу первісного суспільства і його економічна роль тоді була зовсім другорядною — дати змогу простим виробникам за панування натурального господарства час від часу обмінятися лишками продуктів праці.

У цьому зв'язку, цікаво зазирнути в етимологію цього поняття. Назви понять, як відомо, вказують на їхнє походження. Англійські й німецькі поняття — market, markt — походять від латинського mercatus — торгівля. Українське слово "ринок" пішло від польського "rynek", яке, у свою чергу, є похідним від німецького "ring" — коло, міська площа.

Поступово, по мірі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку товарного виробництва й обміну поняття ринку ставало складнішим, багатшим. Під ринком уже розуміються не тільки базарні площі, а взагалі будь-які місця, де відбувається обмін товарами й послугами. Адже люди можуть здійснювати товарний обмін будь-де, навіть не зустрічаючись віч-на-віч (наприклад, через листування).

Таким чином, поняття ринку може бути конкретним, як якесь місце обміну, і загальним, або абстрактним, як особлива сфера економіки — сфера товарного обміну, котра охоплює усю сукупність здійснюваних угод купівлі-продажу товарів і послуг.

З подальшим розвитком товарного обміну і появою грошей виникають кредитні відносини, які ґрунтуються на довірі людей і передбачають укладання взаємовигідних кредитних, або боргових, угод. Відтак поняття ринку ще більш ускладнюється. Під ним тепер розуміють не тільки товарний, але й грошовий обмін, обмін цінними паперами (векселями, облігаціями тощо). Отож, наступне наше визначення ринку таке: ринок — це сфера товарно-грошового обміну (обігу).

Проте і цього визначення ринку недостатньо, адже на ньому присутній ще один доволі специфічний об'єкт обміну. З розвитком ринкових відносин суспільство змінює свою соціальну структуру, поділяючись за ознакою власності на підприємців, або роботодавців, та найманих працівників. Це означає, що поширеним об'єктом купівлі-продажу стає й робоча сила, або людська праця. Відтак, ринок набуває всезагального характеру: відносини купівлі-продажу здійснюються не лише за межами виробництва, коли обмінюються уречевленими результатами виробництва, але й проникають углиб виробництва. Підприємець купує не лише засоби виробництва, але й робочу силу у формі найму працівників. Ціна праці має бути достатньою для заохочення людини до високопродуктивної праці, аби вона сумлінно ставилася до своїх обов'язків, підвищувала свою майстерність, ростила дітей.

Утім, усе сказане вище характеризує більшою мірою масштаби ринку, широту охоплення ним економічних ресурсів, його наповнення. У ході своєї тривалої еволюції ринок, будучи однією із сфер економіки, трансформував усю економічну систему, яка стала називатися ринковою. Суть цієї трансформації полягає у якісному перетворенні економіки суспільства, а саме в переході від економічної системи, де домінувало виробництво, де виробник диктував споживачеві свої умови, включаючи і ціну, до економіки, де домінує ринок, тобто суверенний споживач, нарешті отримав можливість вільного вибору своєї вигоди. Авжеж, це дві різні економіки, і ні в якому разі не можна ототожнювати економіку, де протягом тисячоліть пріоритетом користувався виробник, з сучасною економікою, у якій виробник змушений пристосовуватися до споживацьких уподобань шляхом постійних інновацій.

Саме тому сучасну, розвинену економіку, як правило, називають ринковою, або просто "ринком". Хоча, як ми намагалися пояснити це вище, поняття "ринок" і "ринкова економіка" ("ринкова система") не завжди тотожні.

Ринкова економіка, або ринок у широкому смислі — це суспільна форма господарства, за якої виробники та споживачі взаємодіють через ринок.

Ринок у власному смислі слова, як економічна категорія — це економічні відносини купівлі-продажу, що функціонують як ефективний спосіб взаємодії виробників і споживачів, узгодження їхніх інтересів, як об'єктивний механізм самоорганізації і саморозвитку господарського життя суспільства.

Ринкова система економічних відносин повсюдно довела, що їй немає альтернативи у вирішенні головних економічних проблем.

Основні функції ринкового механізму в сучасній економіці:

  • - посередницька — ринок забезпечує взаємозв'язок виробництва і споживання. Це відбувається через встановлення відповідності обсягу виробництва величині попиту;
  • - ціноутворююча — ринок дає суспільну оцінку результатам виробництва. Ринкові ціни є реальними і об'єктивними; вони визначаються співвідношенням попиту та пропозиції;
  • - регулююча — через механізм конкуренції (цін) ринок спрямовує економічні ресурси туди, де вони найбільш ефективно використовуються. Водночас він безжалісно очищує економіку від господарників, які марнують і неефективно використовують ресурси;
  • - стимулююча — ринок матеріально заохочує виробників до виготовлення потрібних споживачеві благ, поліпшення їхньої якості, скорочення витрат, запровадження сервісного обслуговування; споживачів він спонукає до збільшення власних грошових доходів, їх економного і раціонального використання.

Ринкова економіка спроможна ефективно функціонувати лише за наявності певних умов.

Умови ефективного функціонування ринкової системи:

  • • інституціолізована приватна власність. Це означає, що ті відносини власності, що об'єктивно склалися в економічній сфері і забезпечують її невпинний розвиток, мають бути визнані суспільством, тобто закріплені у його психології, звичаях, традиціях, а також бути чітко специфікованими (визначеними) та юридично захищеними державою. Загальне сприйняття приватної власності на майно, на капітали, на об'єкти інтелекту як священної і ніким непорушної є основною запорукою стабільності у суспільстві і спрямування людської ініціативи на продуктивну діяльність;
  • • розвинена економічна конкуренція. Задля цього держава покликана створити режим максимального сприяння розвитку підприємництва і жорстко реагувати на будь-які прояви зловживань монопольною владою з боку бізнесу та органів влади. Кожна людина повинна мати реальне право випробувати свій підприємницький хист у тій чи іншій формі, самостійно створити власні джерела доходів. Усі економічні рішення держави (закони та підзаконні акти) мають проходити обов'язкову експертизу на предмет запобігання послабленню конкурентних засад в економіці;
  • • повна відповідальність економічних суб'єктів за результати своєї господарської діяльності. Використовуючи для підприємницьких цілей власні та/або позичкові кошти, вони в підсумку одержують вигоду або несуть збитки, розширюють свою справу або зазнають краху, стають банкрутами. Утім, їхня відповідальність не обмежується лише коштами (активами). Підприємці мають нести і невідворотну карну відповідальність у разі, якщо їхня діяльність заподіяла шкоду здоров'ю людей, призвела до непоправного людського лиха;
  • • вільне ціноутворення. Вільні ціни — це своєрідне серце ринкової економіки. Вони посилають сигнали про коливання кон'юнктури, стимулюють впровадження передових технологій та форм організації виробництва, розподіляють та перерозподіляють доходи. Разом з тим, держава має оперативно протидіяти спробам монопольних зловживань із цінами;
  • • наявність розгалуженої, повнокровної ринкової інфраструктури. Кожен вид ринку потребує належної за сучасними цивілізаційними мірками організації. Зокрема, дуже важливою є наявність потужної за своїми ресурсами кредитно-банківської системи, у якій, в свою чергу, має бути задіяний порядок гарантування безпеки вкладів, безумовного виконання боргових зобов'язань позичальниками тощо;
  • • стійкість грошової і фінансової системи країни. Стійкий, тобто із незначними коливаннями, рівень товарних цін, обмінний курс національної грошової одиниці, допустимий рівень заборгованості держави — це той макроекономічний фактор, який сприяє підприємницькій активності громадян і притоку іноземного капіталу;
  • • стабільність внутріполітичної ситуації в країні тощо.

Звичайно, ефективного ринку раз і назавжди досягти в принципі неможливо. Це видно на прикладі кожної країни з розвиненою ринковою економікою, де час від часу загострюються проблеми безробіття, інфляції, бідності, злочинності та інші. Уже із цього напрошується висновок, наскільки чутливим і вразливим є ринковий механізм саморозвитку економіки та, водночас, наскільки виваженими і своєчасними мають бути заходи держави по його захисту й підтриманню.

Формування ефективної ринкової економіки в незалежній Україні стримується незрілістю необхідних умов. Так, зберігаються численні проблеми стосовно інституціалізації економічних відносин власності (слабка правова урегульованість, чиновницьке свавілля, низький рівень культури населення), існують великі прогалини в державній політиці щодо захисту економічної конкуренції, створення рівних умов для усіх економічних суб'єктів, формування повноцінної ринкової інфраструктури.

Ми є свідками і того, як перехід до ринку у постсоціалістичному суспільстві пов'язаний, окрім іншого, із болісною ломкою стереотипів мислення й поведінки, крахом ілюзій. Наші співвітчизники проходять наразі своєрідну школу — оволодіння економічним мисленням, адже раніше їх привчали покладалися на державну опіку щодо працевлаштування, забезпечення житлом, виховання і навчання дітей тощо. За теперішніх реалій люди звикають самі влаштовувати своє життя, самостійно приймати важливі для себе і своїх сімей рішення, а з ними і покладати на себе відповідальність за їх наслідки. Сильнішим стає також інтерес до здобуття реальної фахової освіти, ведення здорового способу життя, оволодіння іноземними мовами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >