< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МІКРОКОСМОС ЛЮДИНИ

Античні філософи називали внутрішній, духовний світ людини мікрокосмом, на відміну від "великого світу" - "космосу", що оточує і саму людину, і населену людством область всесвіту - Ойкумену. Мікрокосмом людини, з одного боку, індивідуальний, оскільки кожна людина неповторна завдяки унікальності своїх особистих якостей, здібностей, життєвого шляху, свого місця в суспільстві. Але, з іншого боку, у духовному світі людини не можуть не міститися моменти, що поєднують її з іншими людьми, загальні іноді для всього людства, іноді для етнічної чи вікової групи, іноді для соціальної групи чи колективу.

Що ж є найбільш істотним для духовного світу людини? Почнемо з духовних потреб. Це насамперед потреби в знаннях просвіт, про себе, про зміст і призначення свого життя. На задоволення цієї групи духовних потреб спрямована, по суті, уся пізнавальна діяльність людини. Пізнання - фундамент духовного життя особистості.

У процесі пізнання формується і така якість внутрішнього світу людини, як інтелект.

Що таке інтелекті Слово це латинського походження, означає "пізнання, розуміння, розум".

Інтелектуальний потенціал людини пов'язаний з тією культурою, на якій вона будує свою діяльність, якою опанувала і яка проникнула в її внутрішній світ. Відзначають також, що інтелект це здатність людини одержати нову інформацію на основі тієї, котра в неї була на тім чи іншому етапі процесу пізнання, шляхом роздумів, висновків, доказів.

У діяльності людини дуже важлива культура інтелектуальної праці, що дозволяє їй усвідомити свої власні пізнавальні можливості, дає уміння одержати необхідну інформацію, переробити, нею скористатися і передбачати наслідки своєї діяльності.

Але духовний світ людини не вичерпується знаннями. Важливе місце в ньому займають емоції - суб'єктивні переживання з приводу ситуацій і явищ дійсності. Людина, одержавши ту чи іншу інформацію, переживає через свої почуття: горе чи радощі, любов чи ненависть, страх чи безстрашність. Емоції ніби забарвлюють набуті знання чи інформацію в той чи інший "колір", виражають ставлення людини до них. Духовний світ людини не може існувати без емоцій, людина не є роботом, який переробляє інформацію, а особистістю, не тільки здатною володіти спокійними почуттями, але в якій можуть вирувати пристрасті - почуття виняткової сили, стійкості, тривалості, що виражаються в спрямованості помислів і сил на реалізацію певної мети. Пристрасті ведуть особистість іноді на найбільші подвиги в ім'я щастя людей, а іноді і на злочини. Людина повинна вміти керувати своїми почуттями.

У житті людини особливу роль відіграють орієнтири її діяльності, своєрідні духовні "маяки". Ці "маяки" не є продуктом діяльності лише тієї людини, яка "носить" їх у собі; як правило, вони вироблені багатовіковим досвідом людства і передаються від покоління до покоління, від батьків до дітей, від учителів до учнів. Якщо грунтовніше їх називають цінностями життя і культури.

Цінності - це те, що дороге людям, що робить життя людини більш осмисленим, дозволяє розбиратися в явищах навколишнього світу, орієнтуватися в ньому. Справді, хіба не є для кожної людини цінністю розуміння, що таке добро і зло, прекрасне і потворне, віра і безвір'я? Хіба не є цінністю для кожної людини приналежність до свого народу, його культури, любов до Батьківщини і повага до інших народів? Безумовною цінністю для особистості є оволодіння досягненнями загальнолюдського, цивілізаційного розвитку, професійними знаннями, що дозволяють людині зайняти своє місце в сформованій системі поділу праці. Тому можна погодитися з філософами, які вважають, що цінність - це життєва орієнтація, це індивідуальний вибір. Цінність виростає з ідеалів особистості.

Сукупність ряду кращих, так би мовити, благородних, особистісних якостей індивіда характеризується поняттям інтелігентність (у перекладі з лат. -розуміючий, мислячий). До числа ознак інтелігентності можна віднести: наслідування велінням совісті і загострене почуття соціальної справедливості; прилучення до багатств світової і національної культури та засвоєння загальнолюдських цінностей; особиста порядність і тактовність, що виключає прояви нетерпимості і ворожнечі в національних взаєминах, брутальності в міжособистісних відносинах; терпимість до інакомислення, що сполучається з умінням відстоювати свою точку зору; здатність до жалю.

Характеристика духовної культури людини не може бути повною, якщо в ній не зачіпається її моральна сторона. Добре, коли людина прагне до знань, підвищує рівень розвитку свого інтелекту. Однак важливо знати і те, на що спрямовані ці знання, якою мірою пов'язані вони з гуманістичними цілями: одному знання потрібні, щоб створити засіб лікування нині ще невиліковної хвороби, іншому - щоб винайти хитромудрі пристрої для пограбування банку.

Світоглядна ідея цінності рядової людини, її життя змушує сьогодні в культурі, яка традиційно розуміється як сукупність цінностей, виділити цінності моральні як найважливіші, зумовлюючі в сучасній ситуації саму можливість її існування на Землі.

Основні поняття

Духовний світ. Духовність. Свідомість. Ініціатива. Відповідальність. Інтелект. Інтелігентність.

Терміни

Досягнення. Задоволеність. Домагання. Мікрокосмос.

Завдання для самоперевірки

  • 1. Що складає духовне життя людини?
  • 2. Як пов'язані між собою загальнолюдська, національна культури Духовне багатство особистості?
  • 3. Яку роль у житті людини відіграє світогляд?
  • 4. Які цінності і чому називаються загальнолюдськими?

Завдання

  • 1. Як ви розумієте вислів, що духовність - це цілісність мислення, діяльності і почуттів?
  • 2. Покажіть зв'язок світогляду з загальною культурою особистості.
  • 3. Охарактеризуйте вплив духовності й інтелігентності на діяльність людини.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >