< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Економічне оточення

Серед чинників економічного оточення необхідно виокремити загальний суспільно-господарський розвиток країни. Економічне зростання може спричиняти збільшення витрат споживачів, що безпосередньо впливає на діяльність туристичних підприємств. Натомість рецесія спричиняє спад життєвого рівня суспільства, зміну структури споживання, зменшення попиту на туристичні послуги, збільшення конкурентних заходів у межах окремих галузей та банкрутство найслабших суб'єктів. Варто пам'ятати, що туризм стосується різних складових народного господарства, а отже, економічні проблеми у будь-якій сфері діяльності негативно позначаються на функціонуванні туристичного ринку, в тому числі туристичних підприємств.

Важливим елементом, який впливає на попит (а у підсумку - на туристичні підприємства), є доходи населення, завдяки яким потреби перетворюються на попит, утворюючи конкретну ринкову величину. Існують певні закономірності щодо взаємозалежності доходів і витрат, наприклад, правило Кейнса, яке стверджує, що в міру зростання доходу зменшується частка загальних споживчих витрат у сукупних витратах, чи правило Енгеля про зменшення частки витрат на харчування в міру зростання доходу. При збільшенні доходів виникають так звані субституційні ефекти, які полягають у переході від благ нижчого рівня до благ вищого рівня.

Споживачі, які володіють невеликим доходом, призначають його на задоволення основних потреб. Збільшення доходу спочатку зумовлює якісні зміни у витратах на продукти харчування та інші необхідні блага. На наступному етапі відбувається переміщення витрат на задоволення потреб вищого порядку, утому числі й послуг. У країнах з високим рівнем життя та доходом на одного мешканця частка послуг у сукупних витратах споживача перевищує частку витрат на матеріальні блага1.

Купівельна спроможність у розвинутих країнах великою мірою спрямована на витрати щодо різних уподобань, у тому числі й на туристичні послуги. Це також залежить від того, чи маємо справу зі стійким, чи тимчасовим спадом доходу. Тимчасове зменшення доходу може спричинити лише зміну в структурі туристичних витрат, а отже, переміщення в бік дешевшого продукту.

Необхідно наголосити, що споживання туристичних послуг з'являється в межах фонду "вільного рішення"2, а отже, попит на них настає у той час, коли споживачі перетнуть певний рівень доходів, який дозволятиме їм нести витрати не тільки на необхідні потреби для існування, а також відповідно до їх уподобань (рис. 3.4)3. Певну альтернативу для фонду "вільного рішення" становлять накопичення та збереження споживачів. Може трапитися, що збереження будуть добрим джерелом фінансування туристичних витрат, що додатково стимулює туристичний попит.

Структура витрат стосовно доходу

Рис. 3.4. Структура витрат стосовно доходу

Серед економічних чинників великої ваги набуває також ціна, яка дав можливість купити певний продукт за визначеної купівельної спроможності населення. Що вища ціна продукту, то меншим буде попит на нього. Стосовно основних благ збільшення ціни може спричинити зростання попиту, що характерно в основному для малозабезпечених верств населення, які змушені витрачати більші кошти на закупівлю основних благ, обмежуючи таким чином споживання інших продуктів (парадокс Гіффена). Іншим, більш очевидним у сфері туризму, є парадокс Веблена, який полягає у зростанні купівлі дорогих і вишуканих продуктів при підвищенні їх ціни. Першопричина цього парадоксу полягає у снобістському бажанні виділитися з-поміж інших, показати свою приналежність і довершеність. Ефект показу, чи демонстрації, який полягає в тому, що чим частіше споживачі мають справу з благом вищої якості, тим швидше і дієвіше змінюють набуті звички використання благ нижчої якості, навіть коштом обмеження заощаджень і збільшення споживчих витрат. Частота й сила цих імпульсів залежать від частоти контактів з людьми, котрі перебувають у кращому матеріальному становищі, з одночасним демонструванням споживання вищого стандарту туристичних послуг.

Великою загрозою є рівень інфляції, що може спричинити процеси дестабілізації в економіці, збільшення відсоткових ставок та коливання курсу валюти. Так само на економічній кон'юнктурі позначається рівень безробіття, яке, скорочуючи кількість потенційних клієнтів, безпосередньо впливає на туристичний попит, а опосередковано - на туристичні підприємства.

Важливим чинником економічного оточення туристичних підприємств є доступність до кредитних ресурсів як для споживача, який створює туристичний попит, так і для туристичних підприємств. Дешеві кредити та легкість їх отримання стимулюють туристичний попиті пришвидшують розвиток туристичних підприємств.

Податкова політика країни безпосередньо впливає на розвиток туристичних підприємств. Для оподаткування туристичної діяльності принципове значення має склад туристичних послуг, до яких належать послуги щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо.

Водночас туристичний бізнес може бути не єдиним видом діяльності, тобто, крім продажу туристичних послуг, суб'єкти підприємництва можуть надавати й інші послуги, не пов'язані з туризмом (продаж санаторно-курортних путівок, організація навчання та стажування тощо)1.

З погляду оподаткування найбільшу складність становить облік ПДВ й податку на прибуток за операціями надання туристичних послуг. Особливості обліку ПДВ у туризмі зумовлені двома принциповими моментами: характером послуги, що надається, та спеціальним порядком збільшення податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо посередницьких операцій.

Відповідно до підпункту 6.2.2 ст. 6 Закону про ПДВ за нульовою ставкою обкладаються операції з надання туристичних послуг ні території України у випадку їх продажу за межами України безпосередньо чи за посередництвом нерезидентів. Будь-які інші туристичні послуги, що відповідають визначенню експорту послуг, обкладаються ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 % o

Податковим кодексом передбачено зменшення ставки податку з 20 до 17 %, однак ця норма вступить у дію з 1 січня 2014 р.1

У червні 2011 р. Верховною Радою України ухвалений законопроект "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів ", який передбачає диференціацію оподаткування суб'єктів малого бізнесу. У законопроекті передбачений поділ фізичних осіб-підприємців на три категорії.

До першої категорії буде віднесено осіб, які не мають найманих працівників та обсяг прибутку яких не перевищує 150 мінімальних заробітних плат (близько 150 тис. грн) на рік. Для таких підприємців встановлюється ставка податку в межах від 1 до 10 % мінімальної зарплати (10-100 грн) на місяць.

До другої категорії буде віднесено осіб, які мають не більше як 10 найманих працівників з обсягом прибутку максимум 1 тис. мінімальних зарплат (близько 1 млн грн) на рік. Для таких підприємців встановлюється ставка податку в межах від 2 до 20 % мінімальної зарплати (20-200 грн) на місяць.

До третьої категорії буде віднесено осіб, які мають не більше як 10 найманих працівників з обсягом прибутку максимум 2 твс. мінімальних заробітних плат (близько 2 млн грн) на рік. Для таких підприємців встановлюється ставка податку у розмірі 3 % від отриманої виручки (за умови сплати ПДВ) і 5 % від отриманої виручки (без сплати ПДВ).

У новому Податковому кодексі впроваджений новий порядок за проживання у готелях - туристичний збір, який буде поповнювати місцеві бюджети. В основному податковому законі визначено, що розмір туристичного збору становитиме 0,5-1,0 % від вартості проживання (нічлігу). Необхідно зазначити, що більшість міст України виявилися максималістами, тобто місцеві Ради встановили плату 1 %. Відповідно до ст. 268 Податкового кодексу України туристичний збір сплачують громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які отримують послуги з тимчасового розміщення (нічлігу) зі зобов'язанням покинути місце перебування у визначений термін.

За оцінками Державної податкової служби, цей законопроект дасть змогу знизити податкове навантаження на бізнес, у тому числі у сфері туризму, спростить адміністрування податків, сприятиме розширенню економічних можливостей для ведення підприємницької діяльності1.

Ступінь розвитку фондового ринку також має важливе значення для функціонування туристичного підприємства. На сформованому ринку суб'єкт підприємницької діяльності має різноманітні можливості здобуття основного й оборотного капіталу, а також інвестування вільних фінансових ресурсів. У свою чергу, значне представництво об'єднань туристичних підприємств, окрім очевидної користі з отримання дешевого капіталу чи створення престижу фірми, сприяє процесам консолідації у глобальному масштабі (об'єднання, злиття) та впливає на значно більшу прозорість цього бізнесу й передбачуваність процесів, які в ньому відбуваються.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >