< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дидактика професійної освіти

Дидактика як теорія освіти і навчання

Предмет та основні категорії дидактики

Дидактика як педагогічна теорія освіти і навчання вирішує завдання наукового обґрунтування та вдосконалення освіти й навчання відповідно до потреб суспільства та суспільно-економічних умов. Теорія навчання й освіти розглядається як самостійний розділ педагогіки і як самостійна наука - дидактика. Термін цей походить від грецького, що означає повчати, і - вивчати. Розглядаючи освіту як процес подолання життєвих труднощів та розв'язання різних проблем, з одного боку, і як мистецтво отримання людьми будь-якого віку знань - з іншого, можна окреслити її зміст у професійній школі як забезпечення професійно орієнтованими знаннями, які у свою чергу забезпечують наявність здорового глузду, практичної мудрості, здатності розв'язувати завдання, що приносять реальну користь.

Стрижнем освітнього процесу є навчання - багатокомпонентна діяльність, сутність якої полягає у взаємодії між педагогами й студентами, внаслідок чого останні пристосовуються до суспільної реальності, трудової діяльності, а також отримують можливість орієнтуватися в різноманітних життєвих ситуаціях.

Результатом навчання людини є певна освіта, що розглядається як система засвоєних знань, умінь, навичок, сформованих відносин та процес розвитку, змін і вдосконалень цієї системи впродовж усього життя людини, тобто готовність особистості до постійного оновлення й накопичення знань, їх перетворення та поліпшення.

Процес навчання має складну структуру, відображає спільну діяльність його суб'єктів, і містить такі основні компоненти: мотиваційний, навчально-пізнавальної діяльності й управління цією діяльністю.

Мотиваційний компонент розглядається як процес, у результаті якого визначається діяльність, що має для індивіда певне значення, викликає усталений інтерес до неї і перетворює задані ззовні цілі у внутрішні потреби особистості. Забезпечення мотиваційного компонента процесу навчання відбувається під впливом таких умов: усвідомлення особистістю мети навчання та ролі здобутих знань, норм і цінностей для майбутньої діяльності; самостійного вибору змісту, терміну і темпу навчання; вільного вибору рівня завдань та їх кількості, стимулювання прагнення до виконання ускладнених завдань; поступового залучення тих, хто навчається, до певного кола професійних інтересів з особливою мовою спілкування, критеріями і престижем професійної компетентності.

Наступний компонент процесу навчання - функціональний, або навчально-пізнавальної діяльності студентів/учнів. Його метою є формування готовності особистості до оволодіння системою основ наук, норм і цінностей задля освоєння сучасного світогляду та духовної культури суспільства. Суть навчально-пізнавальної діяльності особистості полягає в оволодінні системою основ наук у вигляді наукових концепцій, теорій, законів, закономірностей, моделей, класифікацій, категорій, процесів, явищ, понять, фактів тощо; системою норм у вигляді цілей, планів, програм, проектів, алгоритмів, інструкцій, стандартів, методів, методик, технологій, підходів, версій, правил; системою цінностей у вигляді ідей, переконань, ціннісних орієнтацій, концепцій, світоглядних програм, установок, оцінок, ставлень, устремлінь, вірувань тощо.

Компонент управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів розглядається як система слідкування, корекції і контролю з метою підтримки та виконання поставлених освітніх цілей і завдань (за В.П. Беспалько).

Залежно від функціонального призначення управління буває розімкнене і замкнене. Розімкнене управління здійснюється шляхом контролю і корекції процесу навчання за його кінцевим результатом. Замкнене управління передбачає постійне стеження за кожним навчальним елементом, за основними характеристиками навчання і корекцію навчальної діяльності в разі відхилень від визначеної мети. Замкнене управління передбачає також прямий зв'язок, тобто повідомлення інформації тим, хто навчається, про необхідні навчальні дії, і зворотний зв'язок, тобто одержання інформації від них про результати навчання. Розімкнене управління характеризується як передача навчальної інформації без оперативного зворотного зв'язку, а замкнене - з оперативним зворотним зв'язком.

Кожний етап навчально-пізнавальної діяльності має свої особливості стосовно системи управління.

На адаптивно-мотиваційному етапі, цілі якого полягають у формуванні адаптивної діяльності і внутрішньої мотивації тих, хто навчається, відбувається безпосереднє управління їх навчально-пізнавальною діяльністю викладачем за допомогою навчальних засобів. Система управління на цьому етапі має свої характерні особливості, а саме: розімкнене управління без оперативного зворотного зв'язку; розсіяний багатоканальний інформаційний процес.

На пізнавально-операційному етапі, цілі якого полягають в осмисленні, оцінюванні і корекції набутих знань, відбувається управління навчально-пізнавальною діяльністю особистості викладачем за допомогою розмаїття засобів контролю, в тому числі комп'ютерних. Система управління на цьому етапі характеризується замкненим управлінням з оперативним зворотним зв'язком і спрямованим одноканальним інформаційним процесом.

На діяльнісно-продуктивному етапі, цілями якого є оволодіння досвідом практичної діяльності, формування, оцінювання та корекція готовності до майбутньої діяльності, відбувається самоуправління особистістю своєї навчально-пізнавальної діяльності під безпосереднім й опосередкованим впливом викладача за допомогою різноманітних форм, методів і засобів контролю. Така система характеризується поєднанням розімкненого управління без оперативного зворотного зв'язку із розсіяним багатоканальним інформаційним процесом та замкненого управління з оперативним зворотним зв'язком і спрямованим одноканальним інформаційним процесом.

На контрольно-коригувальному етапі, до цілей якого належать здійснення контролю за рівнем засвоєння знань, норм і цінностей та корекції навчально-виховного процесу щодо засвоєння набутого досвіду, відбувається управління навчально-пізнавальною діяльністю особистості як викладачем, так і студентом самостійно. Система управління у цьому випадку характеризується як замкненим управлінням з оперативним зворотним зв'язком та розімкненим управлінням без оперативного зворотного зв'язку, так і спрямованим одноканальним й розсіяним багатоканальним інформаційним процесом.

Управлінські можливості процесу навчання можна поділити на три фази стосовно функціональної сфери: 1) управління підготовкою завдань для навчально-пізнавальної діяльності; 2) управління процесом поточного і підсумкового контролю; 3) управління процесом навчально-пізнавальної діяльності або процесом функціонування.

  • 1. Управління підготовкою завдань для самостійної роботи з урахуванням рівнів інтелектуальної активності передбачає:
    • - формування алгоритму підготовки завдань, що створює можливість визначити зміст навчального матеріалу, на який спрямовані завдання, їх складність відповідно до певних типів: репродуктивний, евристичний, творчий;
    • - озброєння інструктивними матеріалами у вигляді довідкового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдань, критеріїв оцінювання якості виконаних завдань, словника використаних термінів, списку літератури;
    • - підготовку завдань для оволодіння системою знань за допомогою розгляду теорій, законів, закономірностей, моделей, категорій, понять, процесів, фактів, ознак тощо;
    • - підготовку завдань для оволодіння системою цінностей за допомогою розробки ідей, переконань, оцінок, ціннісних орієнтацій, світоглядних програм, настанов, вірувань тощо;
    • - підготовку завдань для оволодіння системою норм за допомогою розробки цілей, планів, проектів, програм, рекомендацій, методів, методик, технологій, підходів, правил тощо;
    • - урахування складності завдань по вертикалі з обґрунтуванням рівнів інтелектуальної активності і по горизонталі з урахуванням кількості виконаних навчальних елементів або операцій,
  • 2. Управління процесом поточного і підсумкового контролю передбачає:
    • - здійснення поточного контролю в режимі "тренування", внаслідок якого студент/учень одержує відомості про кількість засвоєних навчальних елементів, виконаних і невиконаних завдань та висновок про свою готовність до іспиту;
    • - здійснення поточного контролю в ході засвоєння навчальних елементів або виконання завдань за допомогою розроблених критеріїв оцінювання якості;
    • - здійснення підсумкового контролю в режимі "екзамен", унаслідок якого оцінка того, хто екзаменується, залежить від попередніх оцінок виконаних завдань, від складності виконаних задач;
    • - здійснення підсумкового контролю засвоєння навчальних елементів та виконаних завдань за допомогою розроблених критеріїв оцінювання якості;
    • - вибір виду управління відповідно до функціонального призначення, тобто розімкнене або замкнене, залежно від етапу навчально-пізнавальної діяльності;
    • - вибір виду управління залежно від інформаційного процесу, тобто розсіяне багатоканальне або спрямоване одноканальне.
  • 3. Управління навчально-пізнавальним процесом передбачає:
    • - вибір алгоритмів управління залежно від етапів навчально-пізнавальної діяльності;
    • - регулювання динамікою засвоєння навчального матеріалу, вибір способів і прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності та способів корекції процесу засвоєння;
    • - виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу;
    • - формування висновків про засвоєння навчального матеріалу і проблем, що виникли в ході цього процесу;
    • - створення рекомендацій, спрямованих на стратегію подальшого навчання.

Отже, навчання трактується як взаємодія двох процесів - викладання й учіння. Викладання розуміється як процес управління педагогом навчально-пізнавальною діяльністю студентів їх вихованням і розвитком. Учіння - як процес пізнавальної діяльності тих, хто навчається, в ході якого відбувається оволодіння системою основ наук, норм і цінностей.

Пізнавальна діяльність характеризується виявленням фонду знань, умінь, навичок, формуванням творчих процедур і творчої діяльності за конкретними евристиками, аналізом здобутого досвіду як репродуктивної, так і творчої діяльності.

Навчально-пізнавальним процесом називається процес, який включає творчий шлях засвоєння знань, що передбачає сприйняття соціальних знань і способів діяльності в ході спостережень, спілкування та праці; цілеутворення в умовах співробітництва; перетворювальну предметну діяльність студента; запам'ятовування, усвідомлення у процесі діяльності; творче відтворення засвоєних знань; досвід творчого і репродуктивного застосування засвоєного (за М.Д. Ка-сьяненком).

До основних понять дидактики належать: освіта, процес навчання, навчання, викладання, учіння, навчально-пізнавальна діяльність, навчально-пізнавальний процес, управління навчально-пізнавальним процесом.

Предметом дидактики є навчально-пізнавальний процес, його цілі, зміст, методи, форми організації, технології, результати.

Процес навчання можна розглядати як розвивальний і виховний, тобто він виконує розвивальну й виховну функції. Нині розвиток особистості у процесі навчання передбачає розвиток пам'яті, мови, мислення, культури навчальної та наукової діяльності, творчих якостей, формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності і до себе, досвіду гуманних відносин та творчої діяльності.

Виховна функція процесу навчання полягає у формуванні цілей, мотивів, пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтацій, свідомості, що зумовлює свідоме засвоєння знань, наукового світогляду, високої культури діяльності та гуманних відносин, загальнолюдських якостей особистості.

Якщо за основу процесу навчання брати способи передачі соціально-історичного досвіду новому поколінню, то можна вирізнити такі види навчання:

  • - інформаційно-повідомлювальне, яке забезпечує передачу і засвоєння готових знань, уміння їх відтворити;
  • - пояснювально-ілюстративне, що забезпечує пояснення, обґрунтування, ілюстрацію готових соціальних знань, уміння їх відтворити, а також розв'язувати типові задачі, виконувати практичні роботи за зразком;
  • - проблемне навчання, яке включає розгляд проблемних ситуацій, їх зняття і розв'язування, оволодіння досвідом пізнання в ході їх вирішення;
  • - ігрове навчання, або навчально-ділові ігри, які забезпечують моделювання соціальної діяльності, поєднуючи одночасно гру й учіння;
  • - модульне навчання, основою якого є вивчення явищ, процесів природи та суспільства, розробка теорій і технологій, прогнозування з метою цілісного регулювання цими процесами на практиці;
  • - інноваційне навчання, яке розглядається як процес пізнавальної і трудової діяльності з метою формулювання ідей, розробки теорій і технологій шляхом проведення досліджень та створення експериментальних зразків матеріальних і духовних цінностей;
  • - індивідуалізоване навчання, що організовується за спеціально упорядкованою системою, яка включає самостійну роботу, відповідну технологію засвоєння знань, досвід творчої діяльності з урахуванням фізичних, психічних та соціальних властивостей особистості;
  • - диференційоване навчання здійснюється за виділеними спільними для студентів ознаками та якостями особистості.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >