Страхування сільськогосподарських тварин

Згідно п. 30 ст. 7 Закону України "Про страхування"0 обов'язкове страхування тварин (крім тих, що використовуються у цілях сільськогосподарського виробництва) здійснюється на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих і нещасних випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України. Окрім обов'язкової форми, страхування сільськогосподарські тварини страхуються також на добровільних засадах.

Страхуванням можуть бути охоплені такі види тварин:

• o велика рогата худоба (ВРХ) віком від 6 місяців до 15 років (якщо страхувальником є юридична особа) та ВРХ віком вії місяця до 12 років, якщо страхувальником є окремі громадяни;
• o коні віком від 1 року;
• o свині, хутрові звірі (кролі, нутрії) віком від 4 місяців;
• o вівці, кози, віслюки, мули віком від одного року;
• o собаки, коти віком від 6 місяців до 10 років;
• o хутрові звірі (кролі, нутрії) починаючи з 45-деного віку;
• o декоративні та екзотичні птахи і тварини;
• o бджолосім'ї;
• o риба, раки, молюски та інші водні живі ресурси.

При поданні заяви щодо укладання договору страхування тварин вказується кількість всіх тварин у групі та, за погодженням сторін, характерні ознаки середньостатистичної тварини даної групи - вид, порода, вік, стать, масть тощо.

На страхування приймаються всі наявні у господарстві здорові тварини, що досягли страхового віку. При цьому, всі тварини одного виду й вікової групи повинні бути застраховані на однакову страхову суму. Племінні тварини беруться на страхування за наявності племінного свідоцтва.

Договір страхування тварин не може бути укладений у тій місцевості, де введено карантинні обмеження, за винятком страхування тварин таких видів, які не схильні до хвороби, на яку введено такі обмеження.

Страховими ризиками при страхуванні тварин вважаються: загибель або вимушений забій (знищення) за розпорядженням спеціалістів ветеринарної медицини у зв'язку з заходами боротьби з інфекційними хворобами, а також пожежі, вибухи, удари блискавки; землетрус, лавина, сель, повінь, обвал, просадка ґрунту, зсув, буря, вихор, ураган, смерч, шторм, злива, град та снігопад. Крім зазначених ризиків, на страхування приймаються ризики, спричинені дією електричного струму, утопленням, сонячним або тепловим ударом, замерзанням, попаданням під рухомий транспорт, удушенням, нападу звірів або бродячих собак, отруєнням отруйними травами або речовинами, укусом змій або отруйними комахами, падінням тварини в ущелину, протиправні дії третіх осіб тощо.

За узгодженням сторін договору страхування страхове відшкодування буде виплачуватись у разі необхідності:

• 1) покриття витрат страхувальника на ветеринарне обслуговування застрахованих тварин та витрат, що виникли внаслідок загибелі або вимушеного забою тварини;
• 2) покриття витрат страхувальника, пов'язаних зі щепленням та іншими заходами з імунізації застрахованих тварин;
• 3) покриття витрат страхувальника, пов'язаних з вимушеним забоєм тварини або загибеллю застрахованої тварини (транспортування, у т.ч. для вимушеного забою на приймальний пункт, витрати на вимушений забій, плата за розтин трупа, доставка трупа на завод м'ясо-кісткової муки, кремацію, поховання тварини тощо).

Страховим випадком за даним видом страхування є загибель (падіж), пропажа (викрадення), вимушений забій, у т.ч. за розпорядженням спеціалістів ветеринарної медицини, пошкодження вулика або розлад здоров'я застрахованої тварини, внаслідок подій, які передбачені договором страхування, мали місце під час дії договору страхування та не підпадають під виключення або обмеження страхування.

До числа не страхових випадків, відносяться події за якими страховик звільняється від обов'язку відшкодовувати збитки. Серед них необхідно виділити такі події, які спричинені навмисними діями, грубою необережністю страхувальника та третіх осіб: терористичні акти, військові дії, акти громадської непокори, конфіскація тварин, арешт страхувальника; використання страхувальником тварин не за призначенням, неякісного та несвоєчасного проведення профілактичних ін'єкцій і щеплень; плановий забій тварин, визнаних непридатними для подальшого господарського використання; недбалості під час годівлі через відсутність корму, годівлі невідповідним або неякісним кормом, невиконання зооветеринарних правил утримання тварин; порушення умов використання технологічного та інженерного обладнання, а також недоотримання техніки безпеки.

Страхова сума встановлюється за погодженням сторін у розмірі, що не перевищує дійсної вартості тварини на момент укладання договору страхування. Дійсна вартість тварини визначається середньоринковою вартістю тварини на період укладання договору страхування.

Страхова сума може встановлюватись:

на кожну застраховану тварину;

на групу застрахованих тварин;

при страхуванні бджолосімей - на 1 бджолосім'ю;

при страхуванні приплоду тварини - у розмірі вартості приплоду тварини цього виду, породи.

Умови встановлення безумовної та умовної франшизи регулюються загальними правилами майнового страхування.

Розмір франшизи може встановлюватись за згодою сторін у відсотках від страхової суми або в абсолютному грошовому виразі.

Страховий платіж визначається згідно зі страховим тарифом, розмір якого встановлюється у договорі в залежності від конкретних умов страхування: від об'єкту страхування, прийнятих на страхування ризиків, страхових сум, розміру франшизи, строку страхування та інших чинників. Базові річні страхові тарифи з добровільного страхування тварин відображені у табл. 9.3.

Таблиця 9.3. Базові річні страхові тарифи ПАТ "УСК "ГАРАНТ АВТО"" з добровільного страхування тварин

Страховий платіж за узгодженням сторін може сплачуватися одноразово або частинами. Конкретні умови та строки сплати страхового платежу встановлюються договором страхування.

При здійсненні виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку за договором страхування зі сплатою страхового платежу частинами, страховик має право утримати частину страхового відшкодування у розмірі несплаченого страхового платежу в рахунок сплати несплачених страхувальником частин страхового платежу за період дії договору страхування.

Суттєве значення для оцінювання ступеня страхового ризику є: умови утримання та годівлі тварин, що приймаються на страхування; фізіологічний стан тварин на момент укладання договору страхування; наявність у регіоні несприятливої санітарно-епідеміологічної ситуації (інфекційні хвороби), а також інші хвороби, які можуть вплинути на величину ризику. У разі виявлення таких відхилень, після укладання договору страхування, за взаємною згодою сторін окремим додатком оформлюються зміни до договору.

Страховик, протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви від страхувальника (якщо інший строк не передбачений умовами договору страхування), повинен направити для огляду свого представника (незалежного експерта) або дати письмову згоду проводити оцінку заподіяного збитку без його участі.

Страхувальник, по можливості, з максимальною вигодою, повинен реалізувати продукти вимушеного забою або останки загиблої застрахованої тварини та повідомити страховика про отриману виручку. Якщо страхувальник не надав доказів того, що він не отримав ніякої виручки від реалізації, страховик має право визначити розмір такої виручки самостійно та врахувати отримані відомості під час розрахунку розміру страхового відшкодування.

Страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку. Виплата страхового відшкодування здійснюється згідно з договором страхування на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту, складеного страховиком або уповноваженою ним особою. Страховий акт складається на підставі виявленого страхового випадку, вивчення отриманих від страхувальника, та у разі необхідності, від ветеринарних, судових, торговельних, транспортних установ, документів, що підтверджують обставини страхового випадку та розмір сплачених збитків.

Розмір прямого збитку для загиблих тварин визначається:

• o для дорослого поголів'я встановлюється середня страхова сума на одну голову тварини та перемножується на кількість загиблих голів з вирахуванням вартості реалізованого м'яса, придатного для їжі, та інших залишків, придатних для реалізації;
• o для молодняка тварин встановлюється вікова група на день їх загибелі із визначенням страхової суми за одну голову і множенням ЇЇ на кількість загиблих тварин.

Страховик сплачує страхове відшкодування у межах страхової суми з вирахуванням встановленої договором страхування франшизи. При настанні страхового випадку розмір збитку визначається:

• o при розладі здоров'я застрахованої тварини за будь-якою групою ризиків - у розмірі витрат, здійснених страхувальником на лікування хворої тварини, транспортування, доставку медикаментів та інші послуги в межах страхової суми;
• o у разі викрадення застрахованої тварини, її загибелі або вимушеного забою, якщо м'ясо було визнано повністю непридатним до споживання, - в розмірі страхової суми, встановленої договором страхування на таку тварину;
• o у разі вимушеного забою застрахованої тварини - у розмірі різниці між страховою сумою, встановленою в договорі страхування на таку тварину і вартістю продуктів забою (придатного до споживання м'яса, шкурок, шкіри тощо).

Подальший розвиток сільськогосподарського страхування тварин повинен бути спрямований на створення вигідних та безпечних умов для ведення бізнесу всіма учасниками аграрного ринку, що передбачає розподіл ризиків між сільськогосподарськими виробниками, переробними підприємствами, банками, страховими компаніями та державою.