< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Теоретичні моделі суспільного відтворення

Спрощене, абстрактне, але достатньо достовірне й прийнятне для практичного застосування вираження пропорцій та взаємозв'язків національного відтворення відображається у схемах і моделях відтворення.

Теоретичне осмислення взаємозв'язків і пропорцій національного відтворення вперше в історії економічної науки було описано французьким економістом, представником школи фізіократів Франсуа Кене у праці "Економічна таблиця" (1758).

Припущення, на які спирається модель:

  • - кругообіг сукупного суспільного продукту, що виробляється, розподіляється й обмінюється між класами та утворює основу економічного життя суспільства;
  • - продуктивною працею є виключно землеробська праця, яка єдина створює чистий продукт"1, всі інші види діяльності є корисними, але безплідними;
  • -структура суспільства складається з трьох класів: продуктивного, класу власників і безплідного класу.

Продуктивний клас обробляє землю, авансує свою працю в сільське господарство, вирощує щорічний продукт та забезпечує доходи землевласникам.

Клас власників існує за рахунок чистого продукту землі, частину якого він отримує від продуктивного класу (за вилученням щорічних авансів та витрат на використання земельних угідь).

До класу власників Ф. Кене відносить короля, який отримує дохід у формі податків, духовенство, формою доходу якого є десятина, та землевласників, які отримують орендну плату за землю.

Клас власників виконує важливі суспільні функції: він є проміжною ланкою між продуктивним і безплідним класами; бере участь у реалізації продукту, створеного цими класами; а землевласники є відповідальними за належне ставлення до земель, що перебувають в експлуатації.

Безплідний клас (громадяни, діяльність яких не пов'язана із сільським господарством) додає до вартості продуктів земле* робства вартість власних засобів існування. Цей клас споживає у вартісному вираженні рівно стільки, скільки виробляє.

Витрати цього класу оплачують клас власників та продуктивний клас:

  • o трьом класам відповідають три види суспільних витрат:
    • - продуктивні - витрати на виробництво зерна, тварин, бавовни, льону тощо;
    • - безплідні витрати, пов'язані з промисловою та торговельною діяльністю;
    • - витрати доходів власників, отриманих від реалізації "чистого продукту", виробленого сільськогосподарським сектором за попередній рік. Вони поділяються на продуктивні і непродуктивні (безплідні) витрати;
  • o продуктивний капітал має дві форми:
  • - "щорічних авансів" - щорічних витрат на закупівлю насіння, засобів існування сільськогосподарських працівників таїв.;
  • - "первинних авансів" - одноразових капітальних витрат на сільськогосподарський реманент, будівлі, худобу, багаторічні насадження тощо.

Схематично відтворення суспільного продукту зображено на рис. 15.2.

Ф. Кене виходив з того, що капітал фермерів складається з двох частин: 1) "первинних авансів", тобто основного капіталу сумою в 10 млрд ліврів, строк використання яких - 10 років; 2) "щорічних авансів" сумою в 2 млрд ліврів, які витрачаються на придбання оборотного капіталу.

Вартість річного сільськогосподарського продукту включає:

  • 2 млрд ліврів "щорічних авансів",
  • 1 млрд ліврів спожитої вартості "первинних авансів" та 2 млрд ліврів виробленого за рік "чистого продукту", тобто 5 млрд ліврів.

Натуральна форма цього продукту має таку структуру:

  • 4 млрд ліврів - насіння і продовольство;
  • 1 млрд ліврів - сировина для промисловості.

До складу сукупного суспільного продукту (ССП) окрім продукту, виробленого сільським господарством, входить продукт,

Економічна таблиця Ф. Кене

Рис. 15.2. Економічна таблиця Ф. Кене

вироблений безплідним класом вартістю в 2 млрд ліврів, тобто промислова продукція.

Таким чином, річний ССП дорівнює 7 млрд ліврів.

2 млрд ліврів, які землевласники мають на початок року у формі орендної плати, отриманої від фермерів за користування їх (землевласників) землею, Ф. Кене не включає до складу сукупного суспільного капталу, розглядаючи цю суму як засіб, що опосередковує рух ССП.

Таким чином, на початок кругообігу продуктивний клас (ПК) має продовольство і насіння вартістю в 4 млрд ліврів та сировину на 1 млрд ліврів (разом 5 млрд ліврів), з яких 2 млрд ліврів становлять "щорічні аванси", які не надходять в обмін.

Землевласники (ЗВ) мають 2 млрд ліврів ренти, отриманої за попередній період.

Безплідний клас (БК) має промислову продукцію вартістю в 2 млрд ліврів.

У процесі кругообігу річного ССП Ф. Кене виділяє п'ять взаємопов'язаних актів:

  • 1-й акт: ПК продає ЗВ на 1 млрд ліврів продукти харчування;
  • 2-й акт: БК продає ЗВ на 1 млрд ліврів промислові товари;
  • 3-й акт: ПК продає на 1 млрд ліврів БК продукти харчування;
  • 4-й акт: ПК купує у БК на 1 млрд ліврів промислову продукцію;
  • 5-й акт: БК купує у ПК на 1 млрд ліврів сировину для промисловості.

На кінець кругообігу:

  • o ПК має "щорічні аванси" в 2 млрд ліврів та промислову продукцію на 1 млрд ліврів, необхідні для повторення на незмінному рівні нового виробництва, а також 2 млрд ліврів для сплати оренди землевласникам.
  • o ЗВ за орендну плату в 2 млрд ліврів придбали на 1 млрд ліврів продовольства і на 1 млрд ліврів промислових товарів.
  • o БК за виручку в 2 млрд ліврів, отриману від реалізації, придбав на 1 млрд ліврів життєві засоби та на 1 млрд ліврів сировину. Таким чином суспільство підготувалось до нового виробничого циклу.

Економічна таблиця Ф. Кене вважається першою і досить вдалою спробою створення макроекономічних моделей.

Схеми суспільного відтворення Карла Маркса - наступна спроба математично відобразити процес відтворення. Ці схеми описують процеси простого та розширеного відтворення ССП.

Припущення марксистської моделі суспільного відтворення:

  • - вся економіка представлена двома підрозділами: І - виробництво засобів виробництва (ЗВ); П - виробництво предметів споживання (ПС);
  • - вартість ССП розпадається на дві частини: вартість спожитого постійного капіталу (с) та новостворену (додану) вартість (V + т), яка у свою чергу, розпадається на заміщення авансового змінного капіталу (и) та додаткову вартість (т), яка власнику капіталу нічого не коштує, а власнику робочої сили коштує не-оплаченої праці;
  • - тотожність ринкових цін та вартостей;

с

- незмінна органічна будова капіталу, тобто - = const ;

V

  • - незмінна норма прибутку, тобто Р' - const;
  • - абстрагування від впливу НТіІ, кон'юнктурних коливань, зовнішньої торгівлі, системи оподаткування та кредитування;
  • -структура суспільства представлена двома класами: капіталістів, метою яких є привласнення додаткової вартості, та найманих робітників, які витрачають свої доходи виключно на споживання.

Пропорції, яких необхідно дотримуватись для здійснення простого відтворення ССП:

  • 1. Перший підрозділ повинен виробити обсяг засобів виробництва, необхідний для відшкодування матеріальних затрат у І та II підрозділах суспільного виробництва, тобто: І (с + v + m) = = Іс + ІІс.
  • 2. Другий підрозділ повинен виробити такий обсяг предметів споживання, який би задовольнив попит найманих працівників І і П підрозділів. Вартість вироблених П підрозділом предметів споживання має дорівнювати чистому суспільному продукту (національному доходу), тобто: П (с + v + m) = I (v+m) + П (v + m).

З.Якщо з першої умови вилучити попит, який задовольняється в межах цього підрозділу, а з другої умови вилучити внутрішній попит на предмети споживання, то отримаємо третю умову: І (v + m) = U.c.

Ця умова означає, що за вилучення внутрішнього споживання кожного підрозділу між підрозділами здійснюється обмін вартості чистого продукту І підрозділу на обсяг фонду відшкодування спожитого капіталу П підрозділу.

За цих умов весь вироблений ССП повністю реалізується і суспільство має можливості в новому році виробляти такий самий обсяг ССП, як у попередньому, зберігається і структура ССП. Для того, щоб забезпечити розширене відтворення ССП, необхідно, щоб три рівності, які забезпечують просте відтворення і реалізацію ССП, перетворились у нерівності.

Умови розширеного відтворення ССП у теорії К. Маркса:

  • 1) І(с + и + т)>Іс + Пс;
  • 2) ІІ(с + и + т)<І(і> + т) + П(і> + т); 3)І(и + т)>ІІс.

Перша умова означає, що ССП, вироблений І підрозділом, має перевищувати обсяг спожитого капіталу обох підрозділів. Це забезпечує умови для розширення виробництва в обох підрозділах.

Друга умова означає, що ССП, вироблений П підрозділом, повинен бути меншим за суму чистого продукту (національного доходу), створеного в обох підрозділах. Надлишок національного доходу буде використаний на придбання додаткових засобів виробництва обома підрозділами та на придбання додаткових засобів існування.

Третя умова означає: для того, щоб II підрозділ міг розширити виробництво, І підрозділ повинен йому запропонувати більше засобів виробництва, ніж було спожито в попередньому періоді.

Описані нерівності є умовами розширеного відтворення. Але за цих умов неможливо реалізувати продукт. Для визначення умов реалізації необхідно перетворити зазначені вище три нерівності в рівності. Для цього необхідно частину додаткової вартості капіталізувати, тобто перетворити в капітал. Для ілюстрації механізму перетворення рівностей у нерівності, а нерівностей у рівності використаємо дані з "Капіталу" К. Маркса.

І 4000с + ЮООр + 1000т = 6000

П 1500с + 1Ь0у + 750т = 3000

ССП 9000

Приклад показує, що органічна будова капіталу в І підрозділі [і(с: и) = 4 : і] вища, ніж у П підрозділі [її(с: о) = 2: і].

У наведеному прикладі всі умови розширеного відтворення задовольняються:

  • 1)6000 > 4000+ 15 000;
  • 2) 3000 < 2000+15 000;
  • 3) 2000 > 15 000.

Але за цих умов реалізувати продукт неможливо. Щоб його реалізувати, треба капіталізувати частину додаткової вартості.

Починається капіталізація (нагромадження) з І підрозділу, оскільки саме він забезпечує реальний приріст засобів виробництва. Припустимо, що 50 % додаткової вартості перетворюється в капітал, а 50 % - споживається власниками капіталу, тобто 1000т І підрозділу розпадається на 500/с+500т. У свою чергу 500/с розпадається в пропорції 4 : 1 на 400с + ЮОи. Тоді (після нагромадження) структура продукту І підрозділу матиме вигляд: І 4400с+ 1100У + 500т -6000.

Власники капіталу П підрозділу можуть нагромадити для розширення виробництва стільки засобів виробництва, скільки їх запропонує І підрозділ, а саме, 1 ЮОи + 500т, тобто 1600. Це означає, що П підрозділ зможе збільшити обсяг засобів виробництва на 100 од. (1600с - 1500с). Оскільки органічна будова капіталу в цьому підрозділі виражена пропорцією 2 : 1, то П підрозділ зможе збільшити обсяг змінного капіталу на величину вдвічі меншу, ніж приріст засобів виробництва, тобто на 50и.

Тоді структура річного продукту II підрозділу після нагромадження матиме вигляд: II 1600с + 800и + 600т - 3000.

Тепер знову нерівності перетворилися в рівності:

  • 1)6000",+и+ = 14400с + П 1600с;
  • 2) 3000Ще+у+т) = І (ІЮОу + 500 т) + II (800и + 600 т);
  • 3) І (ПООу + 500т) - II 1600с.

Згідно з даними про нагромаджений обсяг капіталу в обох підрозділах, протягом наступного року ССП матиме такий обсяг відповідної структури2:

I 4400с+ 1100и+1100т = 4600

II 1600с + 800і; + 800т = 3200 ССП 7800

Марксова теорія суспільного відтворення стала теоретичною основою для розробки балансових моделей відтворення.

Баланс народного господарства (БНГ) - це система загальноекономічних балансів, показники яких характеризують умови й результати розширеного відтворення, рівень і темпи зростання економіки, економічну та соціальну структуру суспільства.

БНГ через систему таблиць" що характеризують баланс відтворення ССП і НД (національного доходу), трудових ресурсів, національного багатства тощо, дає цілісне уявлення про весь процес відтворення.

Надзвичайно важливе значення в системі балансових моделей має міжгалузевий баланс. Вперше таблиці міжгалузевого балансу були розроблені в СРСР при складанні балансу народного господарства 1923-1924 рр. У загальному вигляді схему міжгалузевого балансу відображено в табл. 15.1.

Таблиця 15.1. Міжгалузевий баланс народного господарства (МГБ)

З табл. 15.1 видно, що МГБ складається із чотирьох квадрантів, три з яких є головними.

Стисло охарактеризуємо кожний із трьох квадрантів. Відомо, що будь-яка галузь одночасно є споживачем і виробником. Тому для виробництва будь-якого продукту необхідно формувати міжгалузеві зв'язки.

1-й квадрант показує міжгалузеві потоки І підрозділу, який створює засоби виробництва, тобто проміжний продукт, призначений для виробничого споживання.

У цьому квадранті Хи, Хи - прямі затрати галузі (1) на виробництво своєї продукції та продукції інших галузей; Xa - відповідно прямі затрати галузі (2) на власне виробництво та виробництво інших галузей і т. ін. Окрім того, кожна галузь створює продукти кінцевого споживання.

Вартісна оцінка кінцевого продукту за галузями та загалом зображена в 2-му квадранті.

Тут Clf Сп - споживчий попит домогосподарств, або вартісна оцінка особистого споживання за галузевою структурою.

- інвестиційний попит (витрати) галузей;

G - обсяг державних закупівель за галузевою структурою;

NE - чистий експорт або попит закордону, який визначається як різниця доходів від експорту (Е) та виплат за імпорт (Z), тобто NE = E-Z;

Y - кінцевий продукт галузі (КПГ);

X - валовий продукт галузі (ВПГ).

Сума проміжного та кінцевого продуктів усіх галузей утворює сукупний суспільний продукт.

3-й квадрант показує створені кожною галуззю та народним господарством вцілому додані вартості У A (value additional), обсяг яких підраховують, додаючи доходи в формі амортизації (А), заробітної плати (W), прибутку (Р), непрямих податків (Тв).

Сума матеріальних затрат та доданої вартості галузі утворює еоловий продукт галузі.

Сума валових продуктів усіх галузей народного господарства утворює валовий продукт національної економіки.

Таким чином, МГБ відображає основні пропорції в економіці, прямі та опосередковані зв'язки між галузями в натуральній і вартісній формах, що має важливе значення для прогнозування і планування економічної діяльності.

Подальший розвиток моделі міжгалузевих балансів знайшов своє втілення в моделі В. Леонтьєва "затрати - випуск".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >