Порядок створення та державна реєстрація малих підприємств

Порядок створення малого підприємства передбачає певні етапи (рис. 1.6).

Порядок створення малого підприємства

o Перший етап - прийняття рішення про створення малого підприємства. Йому передує кропітка робота засновників (власників) щодо генерування підприємницьких ідей, пошуку стартового капіталу, вивчення правової бази провадження господарської діяльності, дослідження перспектив виходу на ринок та можливостей функціонування обраної організаційно-правової форми підприємства.

Якщо мале підприємство створюється внаслідок виокремлення структурного підрозділу великого підприємства, то таке рішення приймає керівник підприємства-засновника і оформляє його відповідним наказом. Якщо мале підприємство формується за рішенням трудового колективу, його приймають збори трудового колективу й оформляють у вигляді протоколу. Як правило, такі підприємства не переймаються проблемою вибору сфери діяльності, а їх засновники орієнтуються на попередній досвід.

Інша справа - бізнесмени-початківці. Вони схильні орієнтуватися на потреби ринку. Як засвідчують соціологічні обстеження, кожен третій такий початківець при виборі сфери діяльності оцінював дефіцитність обраної продукції на місцевому чи регіональному ринку, а кожен п'ятий - сподівався на швидку окупність вкладених засобів [14, с. 110]. Як показує світовий досвід, найбільш багатообіцяючими з точки зору динаміки розвитку та віддачі вкладених засобів виявляються малі підприємства, що виходять на ринок з новим продуктом чи послугою. Створення таких підприємств не лише сприяє зростанню національного доходу та зайнятості населення, а й слугує каталізатором структурних змін в економіці.

o Другий етап - техніко-економічне обґрунтування створення малого підприємства. Щоби підприємницька ідея втілилася у життя, необхідно ретельно обґрунтувати план її реалізації. Це дасть змогу обрати найбажаніший варіант створення малого підприємства на основі розрахунку потреби у статутному фонді, прогнозі основних техніко-економічних показників діяльності, оцінки очікуваної ефективності функціонування. Техніко-економічне обґрунтування розробляють одночасно з проектом статуту та засновницького договору. Його замовниками є засновники (ініціативна група), а розробниками - спеціалізовані організації, консалтингові фірми або тимчасовий творчий колектив. Орієнтовна структура техніко-економічного обґрунтування має сім розділів:

Розділ 1. Характеристика малого підприємства.

Розділ 2. Розрахунок потреби в статутному фонді.

Розділ 3. Оцінка потреби в трудових ресурсах.

Розділ 4. Розрахунок основних техніко-економічних показників малого підприємства.

Розділ 5. Розрахунок економічної ефективності.

Розділ 6. Розподіл очікуваного прибутку.

Розділ 7. Мале підприємство та навколишнє середовище.

Стартовий капітал малого підприємства формується у вигляді статутного фонду, основними методами визначення потреби в якому є:

- аналогія за видами діяльності та структурою статутного фонду;
- оцінка майна, що передається;
- експертний метод.

Статутний фонд створюється за рахунок внесків засновників (учасників) як у грошовому, так і в матеріальному чи нематеріальному вигляді й може поповнюватися з прибутку від господарської діяльності. Терміни, розмір, порядок внесення та оцінка внеску кожного засновника (учасника) до статутного фонду обумовлюється в установчих документах. До моменту реєстрації малого підприємства кожен з його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 50 % коштів, зазначених в установчих документах, що має підтвердити банк, а решту внеску - протягом року.

Розрахунок у техніко-економічному обґрунтуванні основних техніко-економічних показників (чиста поточна вартість, рентабельність, термін окупності капітальних вкладень, максимальний грошовий потік, точка беззбитковості тощо) дає змогу прийняти рішення щодо доцільності вкладання засобів.

o Третій етап - підготовка установчих документів (визначення мети діяльності, попередні переговори з потенційними засновниками, збір та узагальнення матеріалів, створення робочої групи з розроблення установчих документів, підготовки та проведення установчих зборів). До установчих документів, що підтверджують статус юридичної особи, належить статут та засновницький договір. Створення малого підприємства без цих документів неможливе. За використання організаційно-правової форми одноосібного володіння необхідним документом є статут, за партнерства - статут та засновницький договір (для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю) або засновницький договір (для повних і командитних товариств).
o Четвертий етап - створення статуту малого підприємства - юридичного документа, який засвідчує, що підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, дозволену законом, на правах юридичної особи. Статут затверджує установа, яка ухвалила рішення про утворення підприємства, з подальшою реєстрацією у місцевому органі держадміністрації. Основне завдання документа - дати найповніше уявлення про правовий статус малого підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, його внутрішній механізм управління та самоуправління, режим формування та використання майна, коштів, доходів та прибутку [22, с. 14]. Тому в статуті малого підприємства мають бути відображені: вид економічної діяльності; найменування та місцезнаходження підприємства; власник (склад засновників, учасників); предмет та мета діяльності; органи управління та контролю, їх компетенція; порядок формування майна підприємства, трудові відносини на підприємстві; розподіл прибутків (доходів) та покриття витрат; умови реорганізації та ліквідації. Можна рекомендувати таку структуру статуту малого підприємства (конкретний перелік розділів та їх зміст засновники (ініціативна група) обирають самостійно):

I. Загальні положення.

II. Предмет, мета, завдання, напрями діяльності.

III. Юридичний статус малого підприємства.

IV. Майно підприємства.

V. Членство. Права та обов'язки.

VI. Утворення і використання коштів.

VII. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність.

VIII. Прибуток та його розподіл.

IX. Органи управління та контролю.

X. Організація та оплата праці.

XI. Повноваження трудового колективу.

XII. Облік та звітність.

XIII. Припинення діяльності (реорганізація і ліквідація).

o П'ятий етап - укладання засновницького договору. Засновницький договір - документ малого підприємства колективної форми власності. Він охоплює основні питання взаємовідносин засновників та малого підприємства, передбачає взаємні інтереси сторін і унеможливлює диктат засновників. Обов'язковими елементами засновницького договору є: термін діяльності товариства; конкретні права його учасників (в управлінні, розподілі прибутку, одержанні інформації, виході з товариства); обов'язки учасників; порядок створення статутного фонду (внески учасників товариства); прибуток товариства та створення фондів; органи управління товариством; порядок припинення діяльності товариства.

Структура засновницького договору може мати такий вигляд:

І. Загальні положення.

ІІ. Права сторін.

ІІІ. Порядок розрахунків та платежів.

IV. Обов'язки сторін.

V. Майнова відповідальність сторін.

VI. Інші умови договору.

УІІ. Термін дії договору та порядок його розірвання.

o Шостий етап-державна реєстрація малого підприємства. Це обов'язкова юридична процедура під час створення малого підприємства: воно вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації визначається Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців". Державна реєстрація здійснюється у виконкомах міських або районних рад народних депутатів, або районних державних адміністраціях за місцем розташування підприємства (місцем розташування малого підприємства вважається місце перебування одного із його засновників або інше підтверджене місце розташування за іншою адресою).

Для реєстрації державному реєстратору необхідно подати такі документи:

- реєстраційну картку встановленого зразка у трьох примірниках, яка е водночас заявою про державну реєстрацію;
- рішення засновників (власників) про створення малого підприємства (якщо власників двоє і більше, таким рішенням є засновницький договір);
- установчі документи у двох примірниках;
- квитанцію про сплату реєстраційного збору;
- документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внесків до статутного фонду в розмірах, передбачених законодавством.

Державний реєстратор фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ. За наявності всіх документів державний реєстратор упродовж трьох робочих днів з дати надходження документів зобов'язаний внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки і видати свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, оригінал та копію установчих документів з відміткою державного реєстратора. Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

Свідоцтво про державну реєстрацію надає малому підприємству права юридичної особи. На наступний день після дати реєстрації державний реєстратор направляє примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подає відомості про державну реєстрацію малого підприємства до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

У випадку зміни назви, організаційно-правової форми, а також форми власності малі підприємства зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також згідно з рішенням суду (господарського суду) за умови:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені під час створення юридичної особи;
- провадження діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;
- невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
- визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);
- неподання впродовж року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством [3].
o Сьомий етап - виготовлення штампу та печатки, відкриття рахунку в банку, реєстрація в податкових органах і органах статистики. Свідоцтво про державну реєстрацію малого підприємства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності та за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.
o Восьмий етап - розроблення пакета документів для внутрішнього користування на підприємстві (штатний розпис, положення про організацію і оплату праці, порядок розподілу прибутку тощо).