Структура і основні економічні показники бізнес-плану малого підприємства
Бізнес-плани можуть значною мірою відрізнятись один від одного за формою, змістом, структурою, обсягами тощо, адже цей документ може призначатися для малого підприємства загалом чи для окремих його бізнес-ліній (стратегічних підрозділів, продуктів/послуг, технічних рішень і под.). У першому випадку бізнес-план може стосуватися нового підприємства, діючого, чи підприємства, яке реорганізується. Для діючого малого підприємства цей документ може використовуватися з метою планування подальшого розвитку чи забезпечення фінансового оздоровлення. Своєю чергою, бізнес-план розвитку малого підприємства може стосуватись усього підприємства чи його відповідного виробничого підрозділу. Класифікацію бізнес-планів можна продовжувати.
Структура бізнес-плану залежить також від типу підприємства та його бізнесу, складності завдань реалізації підприємницького проекту. Так, для науково-дослідних підприємств, які продукують нові ідеї, нову продукцію або послуги, принципового значення набувають дослідження маркетингового характеру щодо визначення потенційних споживачів інновацій, їх фінансових можливостей, необхідного сервісного обслуговування тощо. Особливу увагу зосереджують на наявності ризику науково-дослідної діяльності, методів його визначення та врахування у відповідних розділах бізнес-плану.
Особливості структури бізнес-плану залежать від характеристики суб'єкта, на якого розрахований цей документ (банк, інвестор, партнер/контрагент з бізнесу чи майбутній працівник).
Отже, склад та зміст бізнес-плану залежать від: виду підприємницької діяльності; видів економічної діяльності малого підприємства; розмірів бізнесу та обсягів капіталовкладень, необхідних для його організації; перспектив розвитку підприємства та реалізації підприємницького проекту; характеристики продукції/послуг та існуючої стадії її життєвого циклу; цілей розробки бізнес-плану та аудиторії, якій він призначений; обраної стратегії підприємства; розмірів цільового ринку та рівня конкуренції на ньому; рівня деталізації планових розрахунків у часі тощо.
Нарис. 13.2 зображено спрощену структуру бізнес-плану малого підприємства.
Зміст і структура бізнес-плану не є регламентованими. Відповідно, можуть застосовуватися різні підходи до побудови цього документа. Враховуючи, що процес формування бізнес-плану має свою внутрішню логіку, дотримання якої дає змогу систематизувати розрахунки основних показників та визначення його структурних компонент у логічній послідовності, можна визначити таку оптимальну структуру бізнес-плану:
A. Титульний аркуш.
Б. Зміст, перелік розділів.
B. Резюме проекту.
Розділ 1. Галузь, підприємство та його продукція.
Розділ 2. Дослідження ринку.
Розділ 3. Маркетинг-план.
Розділ 4. Виробничий план.
Розділ 5. Організаційний план.
Розділ 6. Оцінка ризиків.
Розділ 7. Фінансовий план.
Г. Додатки.
Рис. 13.2. Послідовність формування бізнес-плану підприємства
Необхідно зазначити, що наведені структурні компоненти бізнес-плану є обов'язковими елементами його як документа, отже, жоден з них не може бути невиконаним. Для кожного конкретного випадку структуру документа уточнюють, деталізують та доповнюють додатковими специфічними для того чи іншого підприємницького проекту розділами.
Внутрішня логіка створення бізнес-плану може виявлятись у порядку, представленому на рис. 13.3. Розробку бізнес-плану необхідно розпочинати зі стислої характеристики галузі, до якої належить бізнес-проект (її існуючий стан; тенденції розвитку; вірогідність виникнення нових видів продукції; галузеві чинники, які сприяють або обмежують розвиток підприємства/реалізацію бізнес проекту).
Рис. 13.3. Внутрішня логіка створення бізнес-плану малого підприємства
Наступним кроком є розкриття концепції поведінки підприємства в галузі (що передбачає висвітлення стратегічних і тактичних цілей діяльності, продукції/послуг, її привабливості, перспектив розвитку підприємства).
Після цього подається загальна характеристика ринку продукції/послуг підприємства (потенціалу та тенденцій розвитку ринку та цільового сегмента; обґрунтування розміщення підприємства; оцінки впливу конкуренції).
Наступним кроком є визначення орієнтирів і цілей маркетингової діяльності підприємства (планової частки ринку, системи збуту, застосування системи знижок тощо) та обґрунтування стратегії маркетингу й програм, що її забезпечують (засоби і канали збуту, політика ціноутворення, рекламна кампанія, політика підтримки продукту).
Важливим етапом формування бізнес-плану є прогнозування обсягів продаж продукції/послуг підприємства (за часовими інтервалами, за видами продукції, за споживачами; песимістичні, найбільш вірогідні та оптимістичні прогнози).
Володіючи інформацією про ймовірні обсяги майбутніх продаж продукції/ надання послуг, розробник бізнес-плану має змогу здійснити розрахунок виробничих параметрів бізнес-проекту (основних технологічних операцій, машин та устаткування, сировини і матеріалів, виробничих й невиробничих приміщень), завдяки яким стане можливим процес виробництва і реалізації продукції відповідно до прогнозних обсягів продаж.
На наступному етапі необхідно обґрунтувати організаційні параметри функціонування малого підприємства (бізнес-проекту): організаційну форму управління, потребу в персоналі, ключовому управлінському персоналі, зовнішніх консультантах і под., щоб усвідомити, в який спосіб буде організовано процес утілення бізнес проекту, управління ним, у межах якої організаційно-правової форми реалізовуватиметься проект.
За кожним з розділів бізнес-плану необхідно виявити та здійснити опис потенційних загроз реалізації бізнес-проекту і передбачити способи їх мінімізації (типи можливих ризиків, найімовірніші ризики, способи реакції на загрози бізнесу).
Передостаннім етапом формування бізнес-плану є з'ясування фінансових потреб реалізації бізнес-проекту (складання плану доходів і витрат, плану грошових надходжень і виплат, планового балансу, розрахунки фінансових коефіцієнтів, аналіз чутливості, пропозиції щодо форми отримання та термінів повернення залучених коштів) відповідно до потреб, передбачених у кожному з попередніх розділів бізнес-плану, зведення цих капіталовкладень та визначення економічних показників ефективності реалізації проекту.
Завершальним етапом є написання коротких висновків з основних положень бізнес-плану (складання резюме).
Повноцінне опрацювання розділів бізнес-плану малого підприємства передбачає обчислення відповідних показників. Проте важливо пам'ятати, які з них є найбільш важливими з-поміж обов'язкових розділів бізнес-плану.
Методичні засади розрахунку основних економічних показників бізнес-плану малого підприємства наведено у табл. 13.1.
Загальновідомою є графічна інтерпретація беззбиткового обсягу господарської діяльності підприємства. Проте у бізнес-плані малого підприємства доцільно подавати графічну інтерпретацію більшої кількості показників-індикаторів обсягів господарської діяльності (товарообороту) підприємства. На рис. 13.4 зображено чотири основні точки (критичні межі) обсягів господарської діяльності (товарообороту) підприємства: точка ліквідації (Л), беззбитковості (Б), мінімальної рентабельності (М) та ресурсозабезпеченого прибутку (Р).
Таблиця 13.1. Основні економічні показники бізнес-плану малого підприємства та методичні засади (характеристика) їхнього розрахунку
Рис. 13.4. Графічна інтерпретація планування обсягу діяльності малого підприємства
Умовні позначення:
Т - дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), грн;
Л - точка ліквідації (дохід дорівнює постійним витратам), грн;
Б - точка беззбитковості (дохід дорівнює загальним витратам), грн;
М - точка мінімальної (цільової) рентабельності (прибуток забезпечує мінімальну рентабельність капіталу), грн;
Р точка ресурсозабезпеченого прибутку (прибуток за умови ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів), грн.
Точці ліквідації відповідає значення доходу малого підприємства, за якого воно покриває лише умовно-постійні витрати. У такій ситуації воно може функціонувати, оскільки покриває основні витрати, пов'язані з функціонуванням, проте в цій точці воно є збитковим і не покриває змінних витрат.
Точці беззбитковості відповідає значення доходу, за якого мале підприємство покриває умовно-постійні та умовно-змінні витрати. За таких умов підприємство не зазнає збитків, проте не одержує прибуток та неспроможне забезпечити належний розвиток, одержання прибутку на вкладений капітал тощо.
Точці мінімальної рентабельності відповідає значення доходу, за якого підприємство покриває не лише загальні витрати, а й забезпечує віддачу на вкладений капітал. Розрахувати обсяг доходу підприємства у цій точці можна, визначивши таке значення доходу, за якого підприємство покриває умовно-змінні та умовно-постійні витрати, а також певний відсоток на вкладений у підприємницький проект капітал (наприклад, на величину середньої річної ставки депозитного вкладу).
Точці ресурсозабезпеченого прибутку відповідає таке значення доходу, за якого підприємство ефективно використовує наявні у нього ресурси (матеріальні, трудові, фінансові).
Отже, перші дві точки е лише індикаторами. За їх допомогою визначають обсяг доходу, який унеможливлює подальше існування підприємства та за якого покриваються лише всі витрати без віддачі на вкладений у підприємницький проект капітал. Третя точка є тим індикатором, нижче котрого не може опускатися дохід підприємства, яке працює ефективно. І лише останній індикатор - точка ресурсозабезпеченого прибутку - є бажаним обсягом господарської діяльності та орієнтиром під час плануванні її обсягів.
Необхідно зазначити, що на точку беззбитковості суттєвий вплив чинять такі фактори, як зміна ціни на продукцію, динаміка умовно-постійних та умовно-змінних витрат. Зі зростанням ціни на продукцію мінімальний обсяг виробництва, який відповідає точці беззбитковості, зменшується, а за зниження ціни - зростає. За підвищення умовно-постійних витрат мінімальний обсяг реалізації, який відповідає точці беззбитковості, збільшується. Збереження беззбиткового виробництва зі зростанням змінних витрат і за інших рівних умов можливе завдяки збільшенню мінімального обсягу виробництва.
