< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТРУДОВЕ ПРАВО

Трудовий договір: зміст, види та порядок укладання. Припинення трудового договору

Трудове право - самостійна галузь права, що регулює відносини між працівником і власником чи уповноваженим ним органом або іншою фізичною особою з приводу виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин, встановлює права і обов'язки в галузі праці та відповідальність за їх порушення.

Основними джерелами трудового права є Конституція України, Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. та інші нормативно-правові акти в цій сфері.

Конституція України закріпила основні права в галузі праці, в т. ч. право на працю, на рівні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законодавством, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, право на відпочинок, право на соціальний захист тощо. У Конституції України (ст. 43) зазначається, що кожен громадянин має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується.

Держава створює умови для повної реалізації громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституцією України проголошується, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яку виконують за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Конституцією України забороняється використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах, гарантується захист громадян від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституція проголошує право не лише на працю, а й на відпочинок. Так, у ст. 45 зазначається, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Детальне регулювання права громадян на працю, на страйк, на відпочинок здійснюється чинним законодавством про працю. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 р. є основним кодифікованим джерелом трудового права, що конкретизує Конституцію. Даним актом передбачено, що право на працю реалізується шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, в організації, при цьому вільний вибір професії, виду занять і роботи забезпечується державою.

Порядок укладання, припинення та розірвання трудового договору

Право на працю реалізується, насамперед, шляхом укладання громадянами трудового договору.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням правил внутрішнього розпорядку, а власник або уповноважений ним орган чи інша фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Працівник має право реалізувати свої здібності для продуктивної творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір можуть укладати особи, яким виповнилося 16 років. Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, трудовий договір можуть укладати особи, що досягли 15 років. Законодавство допускає також, що за згодою одного з батьків, у вільний від навчання час на роботу можуть прийматися учні після досягнення ними 14-річного віку.

У залежності від строку, на який укладено трудовий договір, він може бути:

  • - безстроковим;
  • - укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
  • - укладеним на час виконання певної роботи. Трудовий договір може бути укладений в усній або письмовій формі.

Дотримання письмової форми є обов'язковим у таких випадках:

  • - при організованому наборі робітників;
  • - при працевлаштуванні в районах із особливими природними географічними та геологічними умовами праці;
  • - при укладанні трудового договору з неповнолітніми;
  • - при укладанні контракту;
  • - у випадках, коли працівник наполягає на письмовій формі договору;
  • - при укладанні трудового договору з фізичною особою;
  • - в інших, передбачених законодавством, випадках.

При укладанні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту, про стан здоров'я тощо. Але при укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які вступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи.

У разі укладання трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк із моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договору державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

Особливою формою трудового договору є контракт, який укладається в письмовій формі. У контракті вказується строк його дії, трудові права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, оплата праці, соціально-побутові умови для працівника, умови розірвання контракту в т. ч. дострокового). Контрактне може погіршувати для працівника умови праці та оплату у порівнянні з чинним законодавством. Сфера застосування контракту визначається законами України.

При укладанні трудового договору може бути передбачено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі або посаді, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути вказана в наказі про прийняття на роботу.

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із відповідним комітетом профспілки, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо протягом цього терміну буде встановлено невідповідність працівника роботі або посаді, власник має право розірвати трудовий договір без погодження з профспілковим комітетом. Якщо строк випробування закінчився і працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування.

Випробування не встановлюється:

  • - для осіб, які не досяг ли 18 років,
  • - для молодих робітників, які закінчили професійні навчально-виховні заклади;
  • - для молодих спеціалістів, які закінчили вищі навчальні заклади;
  • - для осіб, що звільнилися у запас із військової чи альтернативної служби;
  • - для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

До початку роботи власник або уповноважений ним орган зобов'язані:

  • - роз'яснити працівнику його права та обов'язки;
  • - ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором;
  • - визначити для працівника робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
  • - провести інструктаж із техніки безпеки, протипожежної охорони тощо.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації. Відомості про стягнення до неї не заносяться.

Статтею 36 Кодексу законів про працю встановлюються такі підстави для припинення трудового договору:

  • - угода сторін;
  • - закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення;
  • - призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
  • -розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на підприємстві трудовим колективом органу;
  • - переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;
  • - набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
  • - підстави, передбачені контрактом.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >