< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Агроосвіта та наука.

В умовах обмежених ресурсів та ризиків господарювання сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті селянські господарства, інші господарства, населення постійно стикаються з проблемами, вирішення яких залежить від наявності відповідних знань та практичних навичок ведення господарської діяльності [63, с. 85]. У вирішенні названих питань аграрна освіта та наука відіграють ключову роль. Ефективність діяльності навчальних та наукових установ регулюється Міністерством аграрної політики та продовольства України, наразі проходить розробка регіональних (обласних, АР Крим) та державних цільових програм їх розвитку.

Історія аграрної освіти та науки бере свій початок з тих часів, коли людство вперше стало обробляти землю. Тривалий час знання передавали з вуст в вуста. Тільки у першій чверті XVIII ст. завдяки реорганізаціям Петра І та Катерини II відбувся перехід від народної агрономії11 до розповсюдження аграрно-наукового знання. На той момент наукова агрономія, уособлювала емпіричний досвід попередніх поколінь [38] Процес її становлення як науки відбувався за рахунок: 1) розповсюдження с.-г. знання (створення наукових журналів) спеціалізованого профілю); 2) апробації та розробки нових виробничих технологій.

Перша половина XIX ст. - важливий період розвитку сільськогосподарської освіти та наукової агрономії. Професійна сільськогосподарська освіта започаткована на основі приватної ініціативи, держава, у свою чергу, виконує організаційно-правову та фінансову підтримку [49].

У період Радянського союзу екстенсивне землеробство замінюється на інтенсивне, відбувається технологізація та автоматизація сільського господарства в цілому. Радянська влада на самому початку існування створила систему аграрної науки, що включала десятки науково-дослідних інститутів на чолі з Академією сільськогосподарських наук [34], розуміючи, що розвиток агрономії можливий лише за умови підвищення науково-методичного рівня досліджень та організації їх комплексної розробки, тісної взаємодії сільськогосподарської теорії та практики [9].

Сучасні завдання агрономії випливають з необхідності задоволення зростаючих потреб населення в сільгосппродукції. Агрономічні науки покликані розробляти заходи, що поступово звільняють землеробство від дії шкідливих природних чинників, особливо від засухи. Найважливіша роль належить механізації, агротехніці, хімізації, меліорації, селекції та насінництву, упровадженні ІТ та автоматизації цих процесів. Таким чином, аграрна наука є важливим інструментом упровадження сучасних технологій в АПК.

Використання наукових досліджень галузі при підготовці кадрів для сільського господарства та навчанні фахівців АПК забезпечить систему ефективної взаємодії аграрної освіти та науки.

Серед концептуальних положень інформатизації аграрної науки можна виокремити три напрямки:

  • 1) Інформатизація управління аграрною наукою на основі комп'ютеризації Президії Академії та її апарату як центрального органу управління агронауки.
  • 2) Інформатизація наукових досліджень на основі інформатизації науково-дослідних установ системи Академії як основних виробничих ланок агронауки;
  • 3) Забезпечення інформаційної взаємодії між наукою і сільгоспвиробництвом через створення системи інформаційних ресурсів агронауки, об'єднання науково-дослідних установ та Академії в єдину інформаційну мережу у взаємодії з суміжними науково-орієнтованими системами та мережами України.

Аграрна освіта - система підготовки фахівців вищої і середньої кваліфікації, кваліфікованих робітників, а також наукових і педагогічних кадрів для сільського господарства [10].

Сучасна аграрна освіта включає в себе ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації, ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, Навчально-курсові комбінати, Науково-методичний центр аграрної освіти, Навчально-методичний центр. Головна мета вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики - підготовка кадрів для села, спеціалістів агропромислового комплексу, що вимагає підвищеної уваги департаменту аграрної освіти, науки та дорадництва, керівників ВНЗ на місцях до напрямів підготовки виключно сільськогосподарського спрямування - "ветеринарна медицина", "агрономія", "технологія виробництва та переробки продукції тваринництва", "процеси, машини та обладнання" [2].

Найбільш сприятливі умови для реалізації безперервної с.-г. освіти можуть надати університетські комплекси, що реалізують освітні програми різних ступенів і рівнів (початкової, середньої та вищої професійної освіти), що дозволяють забезпечити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів та сформувати кадровий потенціал, здатний реалізувати агропродовольчу політику регіону.

Відзначимо проблеми професійної підготовки з інформаційних технологій у вищих аграрних закладах України. Серед них: відсутність єдиної політики державної підтримки професійної підготовки майбутніх фахівців, розрив між сучасними вимогами практичної підготовки фахівців, що володіють інформаційними технологіями, і матеріально-технічним оснащенням вищих навчальних закладів, високі ціни на ліцензійні програмні продукти, труднощі адаптації інформаційних систем, що працюють у реальному масштабі часу з інформаційними потоками та процесами на підприємстві, до особливостей навчального процесу у вищих навчальних закладах [37, с. 100]. Шляхи вирішення цих проблем знаходять в налагодженні співробітництва з бізнес-підприємствами (німецькі фірми Amazone, Claas, KWS, Lemken, RIELA та Toepfer International, TOB DEULA Баден-Вюртембер, міжнародна консалтингова фірма німецького тваринництва та отримання тваринної продукції ADT) та науково-технічних центрами (в Україні, наприклад, Німецький аграрний центр).

Концепція реформування та розвитку аграрної освіти та науки відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки є провідною конструктивною ланкою в системі трьох головних складових "інноваційного розвитку агропромислового сектора економіки України - "аграрна наука - аграрна освіта - агропромислове виробництво" [55]. У цьому поєднанні аграрна освіта виступає одночасно джерелом поповнення кадрами аграрної науки і головним фактором оволодіння населення, яке зайняте в агропромисловому виробництві, сучасними знаннями, необхідними для забезпечення економічного розвитку аграрного сектора України на основі використання передових досягнень науки, технологій та інновацій.

Великий внесок у забезпечення інноваційного розвитку аграрного сектора здійснює аграрна наука, зокрема наукові установи Національної академії аграрних наук України. Тут проводяться випробування завершених наукових розробок, маркетингові дослідження, трансфер інновацій та наукове супроводження інноваційних проектів, науково-консультаційне та інформаційне обслуговування агроформувань. Центри наукового забезпечення агропромислового виробництва Академії, які функціонують у регіонах, активно працюють над створенням, освоєнням та організацією впровадження інновацій. У 2011 році ними випробувано 630, впроваджено 957 завершених наукових розробок, що має позитивно позначитися на результатах господарської діяльності сільськогосподарських підприємств [63, с.95].

Агрономія - наукова основа щодо всіх галузей с.-г., комплекс агрономічної науки та практичних прийомів обробки с.-г. культур. Включає в себе загальне землеробство, агрохімію, агрофізику, рослинництво, селекцію, фітопатологію, меліорацію тощо.

Наукова агрономія базується на загальній біології, фізіології рослин, ґрунтознавство, генетиці, мікробіології, біохімії, біофізиці та інших природничих науках.

З боку поширення науково-технічних досягнень державою передбачається організація та удосконалення інформаційної діяльності наукових сільськогосподарських бібліотек України, на основі використання цифрових та мережних технологій. Одним із прикладів може слугувати оцифрування бібліотечних фондів. Сканування видань здійснюється за допомогою книжкових (планетарних, роботизованих) сканерів, див. рис. 33, рис. 34. Результатом сканування виступає електронний документ растрового зображення, або файл, в якому зображення суміщене з текстом, що дає можливість текстового пошуку. Останнім кроком упровадження такого роду систем є вирішення питання доступу до інформаційних ресурсів, а також вирішення проблеми авторського права.

Книжковий сканер Microbox Book2Net Kiosk

Рис. 33. Книжковий сканер Microbox Book2Net Kiosk

Роботизований сканер Kirtas KABIS I

Рис. 34. Роботизований сканер Kirtas KABIS I

Створенні електронні бібліотеки можуть виступати як базою даних електронних ресурсів, так і розподіленою інформаційною системою, що дозволяє зберігати і використовувати електронні документи різних типів (текст, графіка, аудіо, відео тощо).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >