< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Штучне лікувальне харчування

Крім дієтичного, застосовують і штучне лікувальне харчування. Воно буває двох видів: внутрішньокишкове (ентеральне) та позакишкове (парентеральне). Штучне харчування часто використовують при комплексному лікуванні післяопераційних хворих. Воно спрямоване на корекцію порушень обміну речовин, які супроводжують перебіг захворювань. Застосування штучного лікувального харчування в клінічній практиці ґрунтується на використанні адекватних критеріїв оцінки ступеня недостатності харчування. Ця оцінка здійснюється не тільки безпосереднім клінічним наглядом за хворим, а й за допомогою об'єктивних методів дослідження (антропометричних, біохімічних, імунологічних та інструментальних).

Нині поширені дві системи ентерального харчування: 1) система збалансованого ентерального харчування (скандинавська), де джерелом енергії є вуглеводи та жири, та 2) система гіпераліментації, де як джерело енергії використовують лише вуглеводи.

Дієтичне харчування за кордоном

В сучасних умовах широко дискутується питання оптимізації дієтичного харчування при різних формах патології. Висловлюється думка, що існуючий принцип поділу дієт за нозологіями (тобто кожній групі захворювань — свою дієту) не тільки застарів, а й завдав певної шкоди. Адже призначення хворому раціону для лікування одного захворювання може негативно вплинути на розвиток у нього супутніх захворювань. Практично дієти №1,2, 3, 5, 7, 10, 11 та 15 відрізняються лише способами кулінарної обробки, ступенем подрібнення їжі, вмістом кухонної солі. Досвід показує, що в умовах стаціонару важко врахувати індивідуальні особливості при призначенні лікувального харчування. Згідно із думкою американського дієтолога К.Кінга (1986), дієтичне лікування повинне будуватися з урахуванням двох основних чинників: масового характеру втручання та тривалості інтервенції.

У країнах Західної Європи та Америки прийняті інші принципи в дієтичному лікуванні. В Німеччині існують основна (стаціонарна), лікувальні та спеціальні дієти. Основна дієта призначається при відсутності необхідності в спеціальному лікувальному харчуванні. Ця дієта побудована на принципах раціонального харчування, і її призначають більшості хворих, які знаходяться в лікарні. Лікувальних дієт чотири: дві — для лікування гастроентерологічних хворих, дві — для лікування обміну речовин (розширені та суворі дієти). Спеціальні дієти призначаються рідко. Вони потребують особливих підходів та спеціалізованих дієтичних продуктів (лактозна непереносимість, недостатність нирок, підвищений рівень ліпідів у крові та ін.). У США також існує дуже проста система харчування хворих. Як і в Німеччині, більшість хворих одержує основну дієту, яка має три варіанти: полегшена, м'яка, рідка. Від основної дієти полегшена відрізняється способом приготування страв (тільки варена їжа). Полегшена дієта призначається хворим, які видужують. М'яка дієта складається з рідких і напіврідких страв і призначається в післяопераційний період, при значному загостренні шлунково-кишкових захворювань, а також ослабленим хворим. Спеціальні дієти використовують при непереносимості окремих харчових речовин, ожирінні тощо. Для індивідуалізації харчування використовується основна дієта, в яку вносяться доповнення та зміни за таблицею еквівалентної заміни продуктів.

Лікувально-профілактичне харчування спрямоване на попередження несприятливої дії хімічних, фізичних і біологічних чинників на організм людини, з якими він стикається в умовах професійної діяльності. Його мета зміцнення здоров'я, попередження професійних отруєнь і захворювань.

Дієтичне харчування може забезпечуватися через дієтичні їдальні, відділення, зали і куточки при загальних їдальнях.

Дієтичні їдальні — спеціалізовані підприємства з числом посадочних місць 150 і більше, що мають окремі приміщення і свою адміністрацію. Дієтвідділення і дієтзали організовуються при загальних їдальнях.

Дієтичні відділення мають окремий обідній зал і окрему кухню (виробничі цехи для приготування їжі). Для дієтичних залів їжу готують у загальних виробничих приміщеннях їдальні.

Дієтичні куточки організують при малій кількості осіб, що потребують дієтичного харчування, в загальних обідніх залах на 12— 20 місць.

Під дієтстоли повинне відводитися 20 % загальної кількості посадочних місць (50 місць на кожні 1000, які працюють в максимальну зміну). Основою для обслуговування споживачів, що мають потребу у дієтхарчуванні в дієтїдальнях і дієтвідділеннях загальних їдалень, служить номерна система лікувальних дієт. Для споживачів з обліком груп інтенсивності праці вносяться корективи в хімічний склад і енергетичну цінність дієт.

Доцільно використання п'яти дієтичних комплексів: № 1, № 2/4, № 5/7/10, № 8, 9, № 11. Об'єднання дієт у комплекси здійснюється на основі близькості їх продуктових наборів і методів кулінарної обробки. Наприклад, для дієт № 5, 7 і 10 готуються одні і ті ж страви, але у зв'язку з малим вмістом солі, адекватному дієтам № 7 і 10, одержуючи дієту № 5, підсолюють страви під час їжі. Дієти № 8, 9 і 11 в основному можна комплектувати зі страв інших дієт. Однаковими для всіх дієт можуть бути треті страви, але на дієтичний комплекс № 8/9 їх готують без цукру.

Дієтичні їдальні в першу чергу забезпечуються молоком, молочнокислими продуктами, сиром, вершковим маслом, рослинною олією, нежирними сортами м'яса, птицею, свіжою рибою, овочами та фруктами.

Обов'язкова вітамінізація готової їжі аскорбіновою кислотою. На основі зразкових 7-10-денних сезонних меню (зимово-весняного або літньо-осіннього) з урахуванням можливості їдальні, контингенту тих, що харчуються, наявності і асортименту продуктів дієтсестра і завідувач виробництвом розробляють 7-10-денне робоче меню (план-меню) з указівкою найменування, виходу і вартості страв. Вони ж складають добове (виконавське) меню, яке служить підставою для виписки продуктів і приготування страв. При складанні меню використовують збірники рецептур страв для громадського харчування.

Директор їдальні затверджує 7-10-денне робоче і добове меню. Таким чином, харчування здійснюють за жорстким меню, що виключає можливість вільного вибору страв.

До початку реалізації кожна приготована партія страв і кулінарних виробів підлягає обов'язковому бракеражу з оцінкою результатів в бракеражному журналі.

Дієтичні їдальні необхідно укомплектовувати кваліфікованими кухарями, що мають відповідну підготовку з дієтхарчування, знайомі з технологією приготування дієтичних страв, спеціальним технологічним устаткуванням, спеціальним кухонним посудом та інвентарем. Для обслуговування хворих на туберкульоз, що виділяють мікобактерії туберкульозу, слід мати:

  • а) окремі умивальники для відвідувачів;
  • б) окремі зали;
  • в) спеціальні маркіровані тарілки, чашки, стакани, столові прилади (відмінні від інших приладів і посуду їдальні);
  • г) окрему мийну із спеціальним устаткуванням для обов'язкового кип'ячення посуду і столових приладів;
  • д) окремі приймачі для відходів для збору і дезінфекції залишків їжі. В їдальні на видному місці вивішують характеристики лікувальних

дієт, мінеральних вод, меню з указівкою номерів дієт. У продажу повинні бути лікувально-столові мінеральні води, фруктово-ягідні і овочеві соки, вітамінізовані напої (з плодів шипшини, чорної смородини, дріжджів, висівок тощо), відвари лікарських рослин, препарати, що сприяють травленню (шлунковий сік, ацидинпепсин, пепсидил, абомін, панкреатин, холензим), вітаміни.

З метою прискорення роздачі їжі застосовується метод самообслуговування з використанням роздаточних ліній.

Дієтхарчування надається 2 рази на добу: сніданок або вечеря і обід. Сніданок (вечеря) повинен забезпечувати 25 % і обід 35 % добової потреби в енергії.

Режим роботи дієт їдальні (дієтвідділення) повинен бути узгоджений з керівниками профспілкової організації.

Між адміністрацією їдальні і профспілковою організацією укладається договір про порядок і умови забезпечення дієтхарчуванням.

На формування потреби в лікувально-профілактичному харчуванні впливають умови праці.

Лікувально-профілактичне харчування видається в дні фактичного виконання роботи в особливо шкідливих умовах і в дні хвороби професійного характеру з тимчасовою втратою працездатності при лікуванні в амбулаторних умовах. Лікувально-профілактичне харчування показне також:

  • - робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям інших виробництв, цехів підприємства і працівникам, що знаходяться на будівництві, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних і пусконалагоджувальних роботах, зайняті весь робочий день на діючих виробництвах, цехах (на дільницях) з особливо шкідливими умовами праці, де це харчування передбачене як для основних працівників, так і для ремонтного персоналу;
  • - робітникам, що здійснюють чистку і підготовку устаткування до ремонту і консервації в цеху (на ділянці), де працівнику передбачено лікувально-профілактичне харчування;
  • - працівникам, що користуються правом на безкоштовне лікувально-профілактичне харчування і переведеним тимчасово на іншу роботу у зв'язку з початковими ознаками професійної патології, обумовленої характером виробництва, на строк до 6 міс;
  • - інвалідам з професійного захворювання, яке розвинулося у сфері виробництва, де вони одержували безкоштовне лікувально-профілактичне харчування безпосередньо до настання інвалідності, на строк до ліквідації інвалідності, але не більше 6 міс. з моменту її встановлення;
  • - жінкам на час відпустки по вагітності і пологах за умови роботи до їх настання на виробництві і на посади, для яких передбачено безкоштовне лікувально-профілактичне харчування;
  • - вагітним жінкам при переведенні на іншу роботу з метою усунення, згідно з лікарським висновком, контакту з шкідливими умовами праці, де передбачено безкоштовне лікувально-профілактичне харчування на весь час до і в період відпустки за вагітністю і родами;
  • - матерям і жінкам, що мають і годують дітей у віці до 1 року, при переведенні, згідно з лікарським висновком, з роботи, де є контакт з шкідливими факторами, передбачено безкоштовне лікувально-профілактичне харчування, і яких переведено на іншу роботу зі сприятливими для здоров'я умовами праці на весь період годування грудьми або до досягнення дитиною віку 1 рік.

Лікувально-профілактичне харчування реалізується у вигляді гарячого сніданку або під час обідньої перерви.

Лікувально-профілактичне харчування видається за талонами (абонементами) встановленого зразка або за списками, затвердженим головним інженером підприємства.

Відповідальність за забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням покладається на керівників підприємств і установ.

Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуєшся, не розуміючи, що? ти таке. Ти не просто необхідна для життя, ти і є життя. З тобою у всій істоті розливається блаженство, яку не пояснити тільки нашими п'ятьма почуттями. Ти повертаєш нам сили і властивості, на яких ми вже поставили було хрест. Твоїм милосердям знову відчиняються пересохлі джерела серця.

Ти - найбільше у світі багатство, але й саме нетривке - ти, настільки чиста в надрах землі. Можна вмерти біля джерела, якщо в ньому є домішка магнію. Можна померти за два кроки від солончакового озера. Можна вмерти, хоч і є два літри роси, якщо в неї потрапили якісь солі. Ти не терпиш домішок, що не виносиш нічого чужорідного, ти - божество, яке так легко злякати .. Але ти даєш нам нескінченно просте щастя.

(Антуан де Сент -Екзюпері Планета людей, VII. У серці пустелі. Пер. з фр. Нори Галь )

SPA-джерело гармонії

Sanus Per Aquam - цей латинський вислів в перекладі на рідну мову звучить як "Здоров'я за допомогою води".

Не дарма стверджують, що нове - це добре забуте старе. Стародавні римляни мало не nie життя витрачали на водні процедури. І основи SPA-оздоровлення заклали саме вони. Кажуть, що придумав цей цілком сучасний девіз "Sanus Per Aquam" імператор Нерон.

У сучасному розумінні SPA - це комплект фізіотерапевтичних та інших лікувально-оздоровчих послуг, який включає в себе, в першу чергу, широкий набір водних процедур, в тому числі використання мінеральних вод (від гідромасажних і контрастних японських ванн до душа Віші і Шарко, від плавання в басейні з підводними тренажерами до російської, римської, турецької, трав'яної лазні), а також процедури із застосуванням лікувальних грязей і цілющих рослин, косметичні процедури, зняття стресу, розслаблення, різні види масажу (іспанський, французький, тайський, медовий, лимфодренажний, антицелюлітний, класичний), фітнес та аромотерапія, раціональне харчування і фізичні навантаження. При цьому практично будь-яка SPA- програма починається з консультації спеціаліста-валеолога.

Впливаючи через шкірні покриви, SPA- компоненти активізують процеси обміну речовин в організмі. В результаті згорають зайві кілограми жиру, поліпшується кровообіг, виводяться токсини і шлаки, поліпшується загальне самопочуття, а на зміну стресу приходять бадьорість і енергія, повертається радість життя, відчуття легкості і комфорту. Так що SPA сьогодні - це універсальне оздоровлення і омолоджування тіла і душі. З'явилася навіть філософія SPA.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >