< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПЕРЕДМОВА

Основною умовою розвитку сільського туризму як форми відпочинку на селі є нічліжна база селянської садиби та спроможність надання послуг харчування й рекреаційної активності. Він пов'язаний з функціонуванням особистого селянського господарства і його оточенням, створює широкі можливості для покращення умов життя не лише окремих господарів, а й усієї сільської спільноти. Велике зацікавлення сільським туризмом пояснюється, з одного боку, розширенням потреб у такому виді відпочинку, а з іншого — потребою селян мати додаткові джерела доходу від несільськогосподарської діяльності. Змінилися також запити городян, які тепер переважно прагнуть затишного, екологічно безпечного відпочинку, що безпосередньо наближений до природи.

Сільський туризм і агротуризм виконують певні функції, а саме: пізнавальну, оздоровчу, виховну, культурно-освітню, творчу та економічну. Кожна з них приносить селу, сільській громаді, селянському господарству певні вигоди. Однак для повної реалізації цих функцій необхідна плідна співпраця органів місцевого самоврядування з місцевою громадою, активними і підприємливими селянами та підготовка фахівців, які розуміють важливість цього виду туризму.

Ведення селянського агротуристичного господарства вимагає знань у сфері права, економіки, екології, кулінарії, комунікації тощо. У цьому навчальному посібнику намагатимемося розкрити основні соціально-економічні аспекти цієї діяльності, що сприятиме прийняттю виважених рішень на користь надання туристичних послуг у сільській місцевості. Сподіваємося, що наші поради допоможуть оцінити початкові шанси ведення агротуристичного господарства та створять грунт для подальшого його розвитку.

Сільський туризм — основне наукове зацікавлення автора, яке пов'язане зі збиранням даних про збалансований розвиток сільських територій. Вивчаючи практичний досвід організації та функціонування особистих селянських господарств, економіку сільськогосподарських підприємств та беручи до уваги постійні спостереження за суб'єктами агротуристичної діяльності в Україні та світі, здійснювану навчально-тренінгову роботу в сфері туризму, автор вирішив написати цю працю, яка, можливо, відрізняється від інших за тематичним охопленням та концепцією сприйняття сільського туризму.

Сподіваємось, що пропоноване видання сприятиме більшому зацікавленню у такому виді підприємницької діяльності як з боку селян та інших осіб, які хочуть розпочати цю справу, так і працівників різних інституцій, які займаються сільським розвитком, а також потенційних клієнтів. Посібник може стати основним навчальним джерелом для підготовки фахівців з професійного надання агротуристичних послуг.

Автор вдячний провідним фахівцям та експертам у сфері сільського туризму в Україні за конструктивні й змістовні рецензії і, звичайно, найбільша подяка — членам своєї родини, які з розумінням поставилися до обмеженості спілкування з ними під час написання цієї праці.

СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ: СУТНІСТЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Сільський туризм на тлі сучасних тенденцій розвитку

Сучасний туристичний рух набув масового і глобального характеру та став темою для дискусії щодо позитивних і негативних його впливів на суспільно-економічний розвиток певної території. Нині потреби і переваги туристів, їх зацікавлення "реальним світом" сформували нові тренди у структурі мотивації та цілей подорожей. У XXI ст. спостерігається перехід від масового туризму до індивідуального, який характеризується нестандартними підходами; відбулися зміни у попиті туристів за такими напрямами:

  • - подорожі з елементами набуття нових умінь, спортивної вправності, у тому числі здоровий спосіб життя;
  • - поєднання відпочинку з участю у місцевих подіях чи заходах;
  • - зацікавлення альтернативним туризмом, передусім сільським;
  • - зацікавлення екотуризмом з огляду на якість довкілля та умови надання послуг (продукти харчування, екологічні будівельні матеріали, поводження з відходами тощо);
  • - висока якість послуг, їх неповторюваність і різноманітність, що є найважливішим аргументом у виборі виду подорожі;
  • - посилення значення природоохоронних територій у прийнятті рішення про місце тимчасового перебування.

Майбутнє світового туризму — за збалансованим розвитком. Це стосується як масового, так і альтернативного туризму. Власне у різновидах альтернативного туризму, таких як сільський туризм, агротуризм, агроекотуризм, швидше знаходять своє застосування прийняті принципи збалансованого розвитку.

Поняття альтернативного туризму пов'язують із явищем 60-х років минулого століття у Сполучених Штатах Америки, коли виникла контркультура хіпі. Незгода і протести молодого покоління проти промислової цивілізації та споживчої моделі життя, що руйнує довкілля та правдиві міжлюдські відносини, були підгрунттям нової ідеології, яка стосувалася також подорожей. Альтернативний туризм став способом іншого пізнання світу. Молоді люди подорожували малими групами, оминаючи туристичні центри, в пошуках спілкування із місцевим населенням.

У 70-х роках XX ст. надмір комерційного туризму дав змогу виокремити концепцію альтернативного проведення вільного часу. У моду ввійшли індивідуальні, або камеральні, подорожі, що відбувалися з метою кращого пізнання населення відвідуваних регіонів, його культури, побуту, традицій тощо. Нічліжна база формувалася з невеликих об'єктів, які зазвичай були розташовані на периферії міст або сіл, за відповідного функціонально-естетичного рівня, за доступною ціною, що забезпечувала комфортність і спокійний відпочинок.

Наприкінці XX ст. усе частіше можна було спостерігати негативні наслідки масового туризму. Розповсюдження і пропагування альтернативного туризму відбувалося передусім завдяки И. Кріпендорфу. За його визначенням альтернативний туризм це суспільний рух з метою популяризації тих видів туризму, які надають користі всім його учасникам, тобто туристам, місцевому населенню, туристичним підприємствам, за мінімальних екологічних, суспільних і економічних витрат [1]. Автор також наголошує на:

  • - необхідності збереження рівноваги у задоволенні потреб відвідувачів і відвідуваних;
  • - повазі щодо матеріальної та духовної культури місцевого населення;
  • - взаємній економічній вигоді, тобто низьких витратах відпочинку з одного, а додатковому доході з іншого боку.

Синтетичне порівняння відмінностей між тогочасним масовим туризмом, який іноді називають комерційним, та альтернативним туризмом зробив Л. Дерной[2] (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 ОЗНАКИ МАСОВОГО І АЛЬТЕРНАТИВНОГО ТУРИЗМУ

Масовий туризм

Альтернативний туризм

Комерційне підприємство

Домогосподарство

Централізована система управління

Сімейний уклад

Дохід підприємства

Дохід для жителів і села

Вразливість на коливання кон'юнктури

Еластичність

Основне джерело доходу фірми

Додаткове джерело доходу

Пропонує туристичні продукти

Дає можливість гостям брати участь у щоденному житті родини і села

Допускає і навіть спричинює напругу між туристами та місцевою спільнотою

Дає можливість порозумітися, налагодити приятельські стосунки

Високі ціни, відповідний стандарт

Низькі ціни, різні умови

Ізоляція туристів щодо місцевого життя

Дає змогу брати участь у місцевих заходах, подіях

Централізація

Децентралізація

Вимагає значних інвестицій, іноді бюджетних коштів

Вимагає невеликих інвестицій, переважно за рахунок власних заощаджень

Основна база розміщення — готелі

Переважаюча база розміщення — приватний житловий сектор

Відтік доходів з туристичного регіону

Сукупний капітал залишається у регіоні

Швидке споживання природних благ спричинює їх деградацію

Безпосередній контакт з природою, бережливе ставлення до довкілля

Анонімний контакт туриста з працівником

Особиста участь у житті господаря і господарських процесах

Відтік робочої сили у сферу туризму

Туризм сприяє розвитку інших галузей народного господарства

Пасивний відпочинок у комфортних умовах

Активний відпочинок

Основна мета — прибуток

Перевага не лише матеріальна, а й у збереженні життєвих цінностей

Основна ідея альтернативного туризму полягає у налагодженні контактів з населенням туристичної дестинації. Це прагнення туристів пізнати історію, культуру, економіку відвідуваної країни чи регіону, а також спосіб життя мешканців, тобто чогось більшого, ніж традиційні "чотири s": sun, sea, sand, sex (сонце, море, пісок, секс). Ці критерії заміняють нові "s", а саме: sport, sightseeing, shoping, sound (спорт, краєзнавство, торгівля, здоров'я). Необхідно зазначити, що важливою проблемою є задоволення потреб різних верств населення, турбота про автентичність культури і суспільні цінності місцевої спільноти.

Замість швидких транспортних засобів, комфортного розміщення, традиційної кухні альтернативний туризм пропонує свободу в самоорганізації подорожі, нічліг у приватних помешканнях і регіональну кухню. Його учасник уникає гонитви за сувенірами, походів стандартними маршрутами і модного спорядження. Він надає перевагу враженням, переживанням, сприйняттю локальних звичаїв, вбрання і кухні.

Характерною ознакою альтернативного туризму є складність його організації. На противагу масовому, альтернативний туризм вимагає від прихильників фізичних і розумових (духовних) зусиль; іноді його ототожнюють з кваліфікованим туризмом. Туристичні послуги відвідувачам надають особи різних професій (аграрії, працівники сфери побутового обслуговування, вчителі тощо), які постійно проживають у сільській місцевості. Обслуговуючий персонал масового туризму (інструктори, покоївки, офіціанти, екскурсоводи тощо) є представниками туристичного сектору і володіють спеціально набутим фахом та кваліфікаційним рівнем4. Тому учасник альтернативного туристичного руху має пройти відповідну підготовку, постійно самовдосконалюватися, творчо підходити до справи.

Описані тенденції світового туризму також характерні для України. Альтернативний, у тому числі сільський, туризм отримує все більше прихильників, які у пошуку відпочинку надають перевагу :

  • - відпочинку у віддалених від основних туристичних центрів місцях з самоорганізацією вільного часу;
  • - різним видам відпочинку та набуттю спеціалізованих умінь, що пропонуються на сільських територіях;
  • - індивідуальним, незалежним подорожам з метою відкриття нових територій і об'єктів.

Відповідно до наведених вище ознак, яким має відповідати альтернативний туризм, до нього можна віднести декілька видів туризму, що схематично зображено на рис. 1.1.

Сільський туризм узгоджується з багатьма пріоритетами альтернативного туризму, а саме: підтримує добробут місцевого населен

Види альтернативного туризму

Рис. 1.1. Види альтернативного туризму

ня, використовує існуючий вільний житловий фонд селян, надає туристам сільськогосподарські продукти, вирощені й перероблені за традиційними технологіями. Він є приводом для приїжджих глибше пізнати сільське середовище, його культуру, традиції, звичаї, забуті обряди. Іноді селяни наголошують на важливості проблематики охорони природи, впливаючи своїми поглядами і прикладами на поведінку та спосіб перебування туристів, і водночас збагачують свій світогляд завдяки контактам з приїжджими.

За умови пристосування пропозиції до окремих вимог клієнтів сільський туризм може бути підґрунтям для розвитку інших форм альтернативного туризму — культурного і агроекотуризму, а також багатьох видів кваліфікованого туризму (кінний, винний, кулінарний тощо).

  • [1] Drzewiecki M. Podstawy agroturystyki / M. Drzewiecki. — Bydgoszcz : Oficyna Wydawnicza Osrodka Postçpu Organizacyjnego, 2001. — S.30.
  • [2] Dernoi L.A. Exploring Alternative Directions in Leisure and Recreation Development / L.A. Dernoi. — Geneva : Science and Technology Press Ltd, 1984. — P.12.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >