< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дорожня інфраструктура

Проектування дорожньої інфраструктури для потреб сільського туризму та селянських господарств є важливою необхідністю і відповідальним завданням для органів місцевого самоврядування. Це зумовлено тим, що переважна більшість аматорів сільського відпочинку долає відстані власними автомобілями. Тому доїзд, добре дорожнє покриття і ознакування агротуристичного господарства, безперечно, впливає на заповнюваність об'єкта гостями. Більшість агротуристичних господарств, які володіють належною матеріально-технічною базою та надають широкий спектр додаткових послуг, не можуть розраховувати на добру відвідуваність, якщо до них не має відповідного доїзду легковим автомобілем.

Практика засвідчує численні приклади впливу дорожньої інфраструктури на туристичний рух у господарствах Карпатського регіону. Там, де до агротуристичних господарств не було зручного доїзду з причини незадовільного стану дорожньої поверхні, гостей було значно менше. Це очевидна причина, тому що ніхто не бажає ризикувати автомобілем у подорожі. За такої ситуації туристи бажають поїхати на відпочинок у господарства, до яких підведені під'їзні шляхи. Достатньо короткого відрізку поганої дороги, щоб агротуристи відмовилися від перебування у добре оснащеному об'єкті розміщення. Тому про технічний стан під'їзних доріг та їх обслуговування, особливо у зимовий період, мають дбати територіальні адміністративні одиниці — сільські та селищні ради, позаяк саме вони отримують від сільського туризму певні користі (зростання доходів торговельних закладів, часткова зайнятість населення, місцеві збори тощо). Під'їзні шляхи до агротуристичних господарств не мають бути асфальтованими чи надто широкими. Достатньо лише їх добре утрамбувати і вирівняти, щоб автомобіль міг безпечно пересуватися. У багатьох випадках це можуть бути гравійні дороги, які задовольняють вимоги комфортної подорожі легковим автомобілем. Агротуристичні господарства, позбавлені належних під'їзних шляхів, не можуть сподіватися на тривалий успіх свого бізнесу.

Рекреаційно-спортивна інфраструктура

Гості обирають відпочинок в агротуристичному господарстві не задля того, щоби пасивно сидіти у будинку, а щоби брати активну участь у господарських процесах, риболовлі, заготівлі лікарських рослин, збиранні грибів та ягід, здійсненні піших чи велосипедних прогулянок, користати зі спортивних об'єктів тощо. Отже, ця проблематика має бути у полі зору місцевої влади та сільської спільноти, де функціонують агротуристичні господарства. Саме місцева влада повинна бути зацікавлена у функціонуванні спортивної інфраструктури, безпечної для активних форм відпочинку. Важливим завданням є благоустрій місць для купання. Йдеться не про створення басейнів з підігрітою озонованою водою, а звичайне поглиблення русел річок, канав чи потічків, що розташовані неподалік села і відповідають елементарним санітарним нормам (вода не забруднена хімічними чи бактерелогічними речовинами).

Місця для купання мають бути облаштовані у такий спосіб, аби підхід до води був ледь похилим, не надто слизьким, а глибина не перевищувала 1,0-1,2 м. Пляж варто засипати піском, створивши тим самим умови для комфортного відпочинку та засмагання. Таке опорядження місць для купання не є надто складним і коштовним завданням, не вимагає проектно-кошторисної документації. Достатньо лише поглибити і розширити русло й завезти пісок, аби місце для купання стало зручним і виконувало функцію відпочинку й рекреації біля води.

Практика засвідчує, що внаслідок створення у гірській місцевості протипаводкових водойм поблизу сіл підвищується туристична відвідуваність території, у порівнянні з іншими селами, що не мають такої інфраструктури. Цей аспект розвитку сільського туризму також має бути предметом уваги органів місцевого самоврядування та місцевої спільноти.

Екологічна інфраструктура охоплює різного роду природні особливості, що знаходяться неподалік агротуристичних господарств. Це можуть бути лісові масиви, пам'ятки природи, торфовища, кам'янисті скелі, яри, долини річок, водоспади, джерела підземних вод, озера та багато інших цінностей природи, які варто побачити і пізнати. Однак для успішного розвитку агротуристичного бізнесу вони вимагають відповідного облаштування. Отже, необхідно забезпечити зручний доступ до них та описати на інформаційних таблицях що презентують ці об'єкти, коли і в який спосіб вони виникли чи були створені та яку функцію здійснюють у цьому середовищі. Крізь лісові масиви та торфовища мають бути прокладені так звані екологічно-дидактичні стежки, проходячи якими можна дізнатися про навколишню рослинність, її екологічну роль, господарське, охоронне та гідрологічне значення; вік лісових масивів і окремих дерев; які рослини занесені до "Червоної книги" з причини загрози їхнього зникнення, а які вирізняються цінними оздоровчими чи естетичними властивостями. Біля рослин, які перебувають під охороною, варто розмістити таблички з інформацією про їх назви та застереженням щодо відповідальності за їх пошкодження. Такий самий підхід має бути до рослинності торфовищ, яка внаслідок господарської діяльності опинилася під загрозою. У інші цінні природні об'єкти також мають бути доступними, ознакованими і коротко описаними, якщо ними цікавляться агротуристи та охоче їх відвідують.

Розвиток рекреаційно-туристичної діяльності неможливий без участі місцевого населення, його знання історії, культури та природної самобутності краю. Загалом власники агротуристичних господарств, державні службовці та працівники природоохоронних територій недостатньо усвідомлюють важливість для туристичного руху екологічної інфраструктури та її використання.

Історична і культурна інфраструктура

Вагомим і беззаперечним стимулом зростання агротуристичного руху є наявність на території тимчасового перебування, тобто в околицях селянських господарств, історичних місць, фортифікаційних споруд, пам'яток сакральної архітектури та інших об'єктів матеріальної культури народу. Йдеться про місця визвольних змагань, воєнні поховання, кладовища, місця народження народних героїв, старовинну і сучасну архітектуру сакральних об'єктів, монастирі, фільварки та палаци минулих історичних періодів тощо.

Агротуристи, що перебувають у селянських господарствах дещо довше, цікавляться такими об'єктами і охоче їх відвідують. Іноді наявність цих об'єктів становить головний мотив проведення відпустки чи вихідних днів у агротуристичних господарствах (аби краще пізнати історію, пам'ятки культури певного регіону). Тому очевидною є необхідність укладення путівників з детальним описом об'єктів. Така інформація має бути доступною в агротуристичних господарствах, аби повідомляти гостей про місцеві культурні заходи, які відбуватимуться в регіоні. Це зазвичай місцеві фестивалі, фестини, релігійні прощі, свята, виступи народних фольклорних колективів, весілля, ярмарки, виставки тварин чи спортивні змагання. Такі заходи дають змогу агротуристам пізнати культуру, традиції, звичаї та рівень організації суспільного життя місцевого населення. Для багатьох туристів це має велике значення, тому що збагачує їх знання про історію, звичаї та традиції свого народу. Зростання інтересу до культурної спадщини, різноманітність культурних програм відкривають нові перспективи у туристичній індустрії. Створення туристичного продукту на базі історико-культурних ресурсів є важливим напрямом рекреаційної діяльності .

У кінцевому результаті розвиток сільського туризму спричинятиме зниження рівня безробіття на ринку праці в Україні, скороченню міграції робочої сили зі села до міста, розвиткові соціальної інфраструктури села, благоустрою осель, вулиць та сіл[1]. Отже, сільський туризм має стати об'єктом прискіпливої уваги обласних і районних адміністрацій, привабливим полем діяльності для активних і творчих селянських родин.

Агротурист, який вирішив провести свою відпустку в селі, хоче під час відпочинку милуватися чудовою природою. Тому село, громада якого береться за організацію і надання послуг зі сільського туризму, має переглянути своє ставлення до умов упорядкування території й побуту. Адже рекламною "візитівкою" для туристів є не селянське господарство, а сільське середовище загалом, його внутрішній вигляд і благоустрій.

Від охарактеризованих елементів інфраструктури сільського туризму значною мірою залежить імідж території, який вимагає тісної співпраці між органами влади на всіх рівнях, громадськими організаціями, сільськими громадами та місцевими лідерами.

  • [1] Пітюлич М.М. Особливості функціонування сільського туризму в Україні та досвід європейських країн / М.М. Пітюлич, І.І. Михайлюк //Наук. вісн Ужгород ун-ту, 2011. — С.156.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >