< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Бізнес-планування у сільському туризмі

Відсутність капіталу змушує селян шукати фінансові ресурси для розвитку своїх господарств. Отримати ці засоби нелегко, і загалом, це потребує значних затрат праці. Можна планувати одержання кредиту у банку, сподіватися на різного роду допомогу (дотації), однак дотацію можна отримати лише після реалізації всієї інвестиції, згідно з угодою, і після фінансового звіту. Такий механізм змушує власників агротуристичних господарств залучати кредитні ресурси для реалізації інвестицій. Отже, для залучення зовнішніх запозичень чи використання державних інвестиційних дотацій потрібно показати механізм реалізації запланованих заходів, тобто подати бізнес-план.

Бізнес-план є письмовим виявленням запланованого розвитку діяльності господарства з урахуванням фінансових розрахунків, очікуваних доходів, витрат й прибутку за відповідний часовий період. Бізнес-план ґрунтується на актуальних документах й економічних розрахунках, містить аналіз цілей і способів їх досягнення з урахуванням існуючих фінансових, ринкових, маркетингових, кадрових та організаційних передумов. Він має охоплювати поточну діяльність, а також період майбутньої діяльності (щонайменше три роки).

Створення бізнес-плану є необхідним за таких умов:

  • - на початку агротуристичної діяльності;
  • - для отримання фінансових засобів (кредиту);
  • - у ситуації значного ступеня ризику (наприклад, розширення діяльності, вихід на нові ринки, спрямування пропозиції на нових клієнтів, значні інвестиції).

Опрацьований бізнес-план дає можливість:

  • - встановити цілі й визначити завдання для їх реалізації;
  • - дізнатись й оцінити напрями розвитку найближчої та віддаленої конкуренції;
  • - оцінити шанси й загрози у реалізації прийнятих завдань, що випливають з оточення;
  • - виявити сильні й слабкі сторони агротуристичного господарства;
  • - відповідно використовувати матеріальні й фінансові ресурси з метою зменшення ризику.

Для створення бізнес-плану необхідні два джерела інформації:

  • - внутрішня інформація, яка надходить із селянського господарства (витрати господарства, отримані доходи, кошториси, планові покупки, інвестиції тощо);
  • - зовнішня інформація, яка надходить унаслідок усвідомленості агротуристичного ринку, потреб і переваг потенційних споживачів, конкуренції, необхідності популяризаційних заходів.

Окрім цього, бізнес-план виконує інформативну та мотиваційну функцію. Він має переконати господаря та можливих інвесторів у ефективності й правильності запланованих дій, бути дієвим знаряддям своєрідного управління господарством.

Ретельно підготовлений бізнес-план агротуристичної діяльності як документ розвитку господарства, дає змогу докладно обміркувати всі аспекти, що пов'язані з початком і наступними життєвими циклами туристичного продукту. Це також нагода перевірки потрібних матеріальних, трудових і грошових ресурсів, які знадобляться у різних виробничих, ринкових фінансових ситуаціях.

Кожний бізнес-план має відповідну структуру. Всі елементи цієї структури описуються й розкриваються залежно від специфіки господарства, його потреб, за для яких він складається.

Бізнес-план містить з такі елементи:

  • - титульна сторінка;
  • - короткий опис;
  • - характеристика господарства;
  • - аналіз конкуренції;
  • - маркетинг (популяризація);
  • - фінансовий аналіз;
  • - додатки.

Титульна сторінка може бути довільно сформульована автором. Передусім вона має бути акуратною й естетично виглядати. До інформації, яку найчастіше розміщають на титульній сторінці, належить:

  • - повна назва підприємства (господарства), для якого створюється бізнес-план, в тому числі організаційні форми господарювання (особисте селянське господарство, фермерське господарство);
  • - адреса господарства, номер телефону, факсу, e-mail;
  • - ймовірна назва адресата бізнес-плану (банк, кредитна спілка, інвестор);
  • - автор бізнес-плану (назва консалтингової фірми, прізвище дорадника, адреса). Додатково на титульній сторінці може бути зазначено:
  • - прізвище власника господарства або уповноваженої особи, номер телефону, факсу, електронної пошти;
  • - коротка презентація інвестиційних намірів, загальна сума та розмір кредитного внеску;
  • - підпис заявника, завірений печаткою, й підпис особи, яка прийняла бізнес-план, дата його розгляду.

Короткий опис (анотація) є дуже важливою частиною бізнес-плану, оскільки має полегшити розуміння проблематики й привернути увагу адресата до наступних розділів документа. Опис має містити стислу інформацію про підприємство, наміри, сподівання щодо банку чи інвестора, очікувані економічні результати, а також наголошувати на елементах, які підтверджують добру репутацію заявника. Опис не має перевищувати двох сторінок.

В анотації потрібно зазначити:

  • - короткий опис господарства з урахуванням етапів його розвитку;
  • - короткий опис проекту плану (наприклад, опис агротуристичного продукту, ринку, для якого він розробляється, господарювання в умовах конкурентної боротьби);
  • - величину фінансових потреб, їх використання та очікувані результати;
  • - найважливіші дані щодо продажу, витрат й прибутку від агротуристичної діяльності (за трирічний період);
  • - інформацію про власника господарства, склад його сім'ї, досвід, можливість залучення додаткового персоналу.

Характеристика господарства. У цій частині бізнес-плану потрібно подати дані про:

  • - історію господарства (рік створення, правовий статус, форма власності; масштаб господарства, структура виробництва (рослинництво, тваринництво, надання послуг, посередництво, переробка тощо), стандарт приміщень, теперішні досягнення);
  • - розміщення господарства з урахуванням природних, екологічних, комунікаційних умов та інших елементів, що стосуються місцевої інфраструктури;
  • - організаційні зв'язки господарства з інституціями, які спричиняють розвиток сільського туризму, наприклад, Спілка сприяння розвитку сільського туризму в Україні, районні відділи туризму, співпраця з туристичними фірмами.

Характеристика господарства має містити опис майнового стану (власний чи залучений капітал, основні засоби, площа сільськогосподарських угідь) та фінансові результати за останні три роки (баланс доходів і витрат).

Характеризуючи засоби господарства, не можна не згадати осіб, які там живуть і працюють. Людський ресурс є і шансом розвитку, і його обмеженням. Тому потрібно врахувати вміння членів сім'ї (у випадку особистого селянського господарства) або колективу (у господарстві/підприємстві з найманою робочою силою), а особливо осіб, які здійснюють керівну функцію. Необхідно вказати на такі ознаки: підприємливість, уміння приймати рішення, наполегливість, організаційні здібності у колективі. Виробнича програма має відповідати можливостям осіб, які будуть її реалізовувати.

Бізнес-план охоплює як керівництво, так і виконавчих працівників. В селянських господарствах це, як правило, ті ж самі люди, однак у підприємствах з найманою робочою силою це різні особи.

Читачеві бізнес-плану важливо також знати, хто буде вирішувати фінансові питання. Інвестори охочіше довіряють особам, які мають вищу професійну освіту, великий досвід роботи у цій сфері або є знаними у фінансовому середовищі. Отже, бізнес-план має містити основну інформацію про керівний персонал (власника господарства чи підприємця), зокрема його освіту, професійний стаж роботи та найважливіші досягнення. У бізнес-плані потрібно також представити інших працівників чи членів сім'ї, а саме їхній рівень освіти, захоплення, вміння й придатність до реалізації опрацьованого бізнес-плану.

Багато господарств мають добрі відгуки, визнання клієнтів, а фірмовий знак є гарантією високої якості продуктів або послуг. Якщо господарство дійсно може пишатися такими досягненнями, про це обов'язково потрібно сповістити читача, що полегшить йому прийняття позитивного для заявника рішення.

Характеристика намірів має розкрити читачеві напрями розвитку господарства, його цілі, представити завдання до виконання, а також необхідні фінансові засоби для розпочинання діяльності. Обґрунтовуючи свої наміри, можна використовувати аргументи внутрішнього та зовнішнього плану. Цілями, які стосуються власне господарства, можуть бути: поліпшення ефективності господарювання, збільшення доходів, повніше використання доступних засобів, наприклад, працівників, будівель, землі. Натомість аргументи зовнішнього плану можуть стосуватися розміщення господарства, позиціювання його продукції на ринку, конкурентоспроможності, якості, доступності, лікувальних особливостей. Перевагою також може бути невелика конкуренція з боку інших господарств. Важливим інформаційним елементом є передбачувана ціна послуг або туристичного продукту на тлі конкурентних благ, її структура, а також можливості щодо її зниження.

Опис організації виробництва (надання послуг) має бути сформований у спосіб, який забезпечить його розуміння читачеві, який не є спеціалістом у цій сфері. Текст має чітко відобразити переваги й недоліки певної технології. Потрібно зазначити джерела сировини, капіталомісткість, працемісткість та вплив на природне середовище тощо. Стосовно споживчих продуктів важливе значення має інформація щодо вмісту ГМО чи стимуляторів, барвників та інших добавок штучного походження. Потрібно зауважити, що у тексті бізнес-плану вмішують інформацію, яка є необхідною для розуміння основ технології виробництва. Натомість усі похідні дані варто подати у додатках.

Окремим елементом бізнес-плану є характеристика конкуренції. У цій характеристиці потрібно звернути увагу на виявлення основних конкурентів (місцевих, регіональних), на аналіз їх слабких і сильних сторін, на майбутні можливості розвитку й реагування конкурентів, на порівняння власних можливостей з конкуренцією. Йдеться про те, чи агротуристичне господарство матиме успіх у конкурентній боротьбі.

Залежно від ситуації агротуристичного господарства конкуренція на туристичному ринку може відбуватися у напрямі:

  • - цінової конкуренції агротуристичних послуг;
  • - якості послуг;
  • - неповторюваності послуг;
  • - диференціації послуг.

Власники агротуристичних господарств мають дотримуватися розумної конкуренції, яка ґрунтується на співпраці. Тому їм варто зосередити свою діяльність на створенні спільних пропозицій, на пропонуванні кращих послуг з нижчими цінами, на побудові ефективної реклами. Спільне розуміння того, що конкуренція сприяє створенню кращого продукту, розширює асортимент послуг, забезпечує їх спеціалізацію й більшу атракційність, може спричинити зацікавлення туристів певною місцевістю і, як результат, — пожвавити туристичний рух.

Маркетинг часто виокремлюють як спеціальний важливий розділ бізнес-плану. Опрацьовуючи маркетингову діяльність господарства, потрібно сформувати комплексний маркетинговий план, у якому буде описано проблематику, що стосується ознак пропонованого продукту або послуги, характеристики ринків збуту, способів здійснення продажів та запланованих рекламних заходів.

У бізнес-плані потрібно показати позицію господарства на ринку. Бажано також подати інформацію щодо популяризації господарства у вигляді реклами, мотивування клієнтів, дегустації, проби товарів, акційних цін тощо.

У розділі фінансового аналізу мають бути відображені найважливіші фінансові показники господарства, які стосуються реалізації, доходу, витрат на дослідження, розвиток і маркетинг, фінансової стійкості, потреб в обігових коштах. Вимагається подання джерел походження коштів та способів їх використання.

Значення фінансового плану як основного елемента оцінки запланованих намірів, визначення його потенційної ефективності та потреб у капітальних вкладеннях є дуже великим. Фінансовий план, з одного боку слугує внутрішнім документом господарства, а з іншого — показує потенційним інвесторам фінансову проблематику.

У бізнес-плані найчастіше розглядають такі фінансові елементи:

  • - прогноз продажів;
  • - фінансові надходження, тобто зіставлення надходжень і видатків;
  • - розрахунок результатів, тобто порівняння доходів і витрат, які визначають розмір прибутку чи збитку;
  • - баланс, тобто порівняння активів (майнових складових) і пасивів (джерел покриття);
  • - фінансування господарства, у тому числі обсяг необхідних фінансових засобів та частку власних ресурсів, інші джерела фінансування, а також оплату відсотків та забезпечення кредитів.

У додатках до бізнес-плану вміщують документи та аналітичні порівняльні таблиці з розрахунками, які детально визначають реалізовані наміри. До найважливіших додатків належать:

  • - детальні дані (ознаки) агротуристичного продукту;
  • - організаційна схема господарства;
  • - висновки ринкових досліджень;
  • - професійна біографія власників господарства;
  • - оцінка майна;
  • - дозволи (на будівництво, пожежників, санстанції);
  • - договори;
  • - свідоцтво про проходження навчань;
  • - документ, який засвідчує відповідну категорію.

Агротуристичний бізнес-план має ґрунтуватися на конкретних розрахунках й фактах. Передумовою функціонування бізнес-плану є надання конкретних відповідей на питання:

Хто? (Хто є власником господарства, його заступником чи помічником? Хто організовує роботу в господарстві? Хто допомагає у веденні господарства?);

Що? (Що є основним джерелом доходу в господарстві? Що вирощують й утримують у господарстві? Що робиться у сфері реклами господарства? Що знають власники про сильні і слабкі сторони, можливості та загрози господарства? Що є основною атракцією для гостей?);

Коли? (Коли було розпочато агротуристичну діяльність? Коли передбачається виконати визначені планом дії? Коли розвиватимуться додаткові агротуристичні атракції?);

Де? (Де розташоване господарство і його об'єкти? Де можна провести цікаво час в околиці? Де шукати клієнтів своїх агротуристичних послуг? Де шукати кредитних ресурсів на розвиток сільського туризму?);

Чому? (Чому розпочали надавати агротуристичні послуги? Чому гості приїжджають до того чи іншого господарства? Чому легко чи важко отримати допомогу (консультативну, фінансову) на розвиток сільського туризму? Чому туристи цікавляться певним селом, районом? Чому місцева спільнота ставиться позитивно/негативно до приїжджих? Чому гостям подобається/не подобається відпочивати у селянському господарстві, селі?);

Скільки? (Скільки є нічліжних місць? Скільки можна одночасно прийняти гостей? Скільки потрібно здійснити витрат на агротуристичний захід? Скільки з цього буде прибутку, збитку? Скільки місяців надавати туристичні послуги? Скільки залучити додаткового персоналу для цієї діяльності?);

Як? (Як організувати вільний час у несприятливу погоду? Як покращити стандарт послуг й урізноманітнити гостям перебування? Як забезпечити безпечні умови перебування?).

Наведені ключові питання та кореспондовані з ними приклади розширених запитань сприятимуть пошуку й отриманню відповідних фактів та аргументів. На цьому грунті потрібно створити такий бізнес-план, який був би:

  • - конкретним;
  • - фінансово обґрунтованим;
  • - еластичним;
  • - контрольованим;
  • - керованим.

Основним принципом агротуристичного бізнес-плану є його постійний розвиток, удосконалення, уточнення та призначення частини прибутку на інвестиційну діяльність.

Укладення бізнес-плану є нелегким завданням. Тому в його створенні варто використати досвід осіб, які мають у цій сфері відповідну підготовку, наприклад, експертів зі сільського туризму, фахівців консалтингових фірм, дорадників, наукових працівників.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >