< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вербальні та невербальні засоби професійного спілкування

Вербальні засоби спілкування

Правоохоронець повинен досконало володіти мовленням, щоб кваліфіковано вести діалог (саме вести, а не приймати в ньому участь), відчувати себе впевнено в різних комунікативних ситуаціях.

Вихідним моментом любої мовленнєвої дії є мовленнєва ситуація. Це така сукупність обставин, які спонукають правоохоронця до мовленнєвої дії. Прикладами мовленнєвих ситуацій є: необхідність відповісти на запитання, зробити доповідь по результатах роботи, написати електронний лист, отримати інформацію або поділитися нею, опитати свідків, очевидців події тощо.

Мовлення реалізується за допомогою мови. Мовлення - процес спілкування, мова - засіб спілкування. Як засіб спілкування мова при цьому відіграє роль умовних символів (знаків), прийнятих у даній спільності людей.

Характер змісту взаємодії залежить насамперед від мовленнєвих засобів, технік спілкування, які утворюють у комунікації істотну логіко-смислову лінію. Провідною характеристикою сучасного ділового стилю спілкування є стислість і простота побудови фрази, використання професійної розмовної лексики, своєрідних мовленнєвих кліше й штампів. До власне комунікативних аспектів розмови можна віднести прийоми залучення й утримання уваги співрозмовника, а також обраний тон спілкування - дружній або офіційний, поблажливий або поважний.

Мовлення в правоохоронній діяльності використовується в самих різних функціях. Воно виступає в ролі основного засобу спілкування. Завдяки наявності в мовленні комунікативної функції правоохоронець має можливість збирати та фіксувати змістовну інформацію про злочин, обставини провадження.

Пізнавальна функція мовлення дає змогу вивчати явища, осіб зацікавленості, моделювати ситуації, які є предметом розслідування тощо.

Акумулятивна. Мовлення є засобом накопичення й зберігання бази знань для використання їх в майбутній правоохоронній діяльності. У повсякденнім житті нас виручають конспекти, щоденники, записні книжки. В процесі розслідування правоохоронець завжди може звернутися до електронної бази знань і отримати потрібну інформацію.

Конструктивна. За допомогою мовлення формулюються, "матеріалізуються" та здобувають звукову форму думки. Виражена словесно, думка стає виразною та ясною.

Емоційна. Мовлення є одним із засобів вираження почуттів і емоцій. Ця функція реалізується тільки тоді, коли ми прямо виражаємо емоційне відношення або емоційний стан. Наприклад: "Мене дратує ця ситуація", "Я в захваті від твоїх здібностей".

Контактна. Мовлення є засобом установлення контакту між людьми. Іноді спілкування безцільно, інформативність його нульова, лише готується ґрунт для подальшого плідного, довірчого спілкування.

Види мовлення

Є наступні види мовлення: усне мовлення, внутрішнє мовлення й письмове мовлення.

Усне мовлення. На відміну від інших видів характеризується тим, що воно завжди безпосередньо звернено до співрозмовника й служить цілям безпосереднього спілкування. Усне мовлення називають також експресивним мовленням.

В експресивній мові слід розрізняти автоматизоване мовлення (перерахування днів тижня, місяців, цифр тощо), відображене мовлення (безпосереднє повторення сказаного іншою людиною), називання, діалогічне й оповідальне мовлення.

Внутрішнє мовлення - це мовлення про себе й для себе. Усі види свідомої діяльності пов'язані з зовнішнім мовленням і внутрішнім. Мислення, пам'ять, сприймання тісно пов'язані із внутрішнім мовленням. Найважливіше значення внутрішнє мовлення має в самосвідомості, у саморегуляції поведінки та станів правоохоронця.

Письмове мовлення. Говорячи про письмову мову, слід мати на увазі дві її сторони: читання й письмо. Читання може бути вголос і про себе.

Письмо є особливим видом мовлення, при якому людина спілкується з відсутньою людиною (людьми). Ці особливі умови змінюють і характер вибору слів, позбавляють мову найбільш звичних засобів підкріплення мови жестами, мімікою. При відсутності реального співрозмовника не має необхідності співвідносити свої слова й думки зі словами, думками, поведінкою співбесідника. Письмовий текст припускає корекцію й перебудову.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >