< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рольова поведінка в професійному спілкуванні правоохоронця

Рольова поведінка - це вміння та навички здійснювати необхідний вибір різноманітних видів поведінки, поведінкових реакцій, що обумовлені вимогами і характеристиками соціальної ролі, а також особливостями соціальної групи, соціального оточення. Кожна людина є виконавцем багатьох соціальних ролей. Тому, пояснення і розуміння людської поведінки обумовлено, в першу чергу розпізнаванням рольового репертуару особистості.

Під рольовою поведінкою правоохоронця П.Я.Пригунов розуміє сукупність способів, форм і методів взаємодії, що відповідають вимогам формальних та неформальних соціальних норм, поглядів, установок тієї соціальної групи, в якій знаходиться співробітник, і в якій він виконує власні функціональні обов'язки.

Носков В.А. (1989) під рольовою поведінкою співробітників правоохоронних органів розуміє поведінку, в якій регулюється зовнішній вигляд людини, маскуються його внутрішні стани, що створює у оточуючих необхідні для співробітника уявлення. Роль це "маска", яку співробітник надягає з метою попередження, виявлення і розкриття злочинів. Більшість рольових "масок" спрямовані на встановлення психологічного контакту з об'єктами зацікавленості. Рольова поведінка вимагає знати:

  • • зміст ролі та її складність;
  • • визначеність ролі.

Суттєве значення для реалізації такої поведінки є майстерне використання вербальних та невербальних засобів.

Внутрішній зміст рольової поведінки співробітників визначається особистісними властивостями, ступенем психологічної підготовленості до здійснення рольової поведінки, наявністю досвіду рольової поведінки. До зовнішніх факторів рольової поведінки можна віднести специфіку проявів вербальних та невербальних засобів спілкування, а також артистичні здібності. Завдяки артистичним здібностям та сформованим на їх основі спеціальним вмінням до рольового перевтілення, безпомилкового розігрування ролей різних соціальних та професійних типів, правоохоронець може приховувати власну професійну належність та виконувати професійні завдання.

До компонентів рольової поведінки відносяться: професійний статус, роль та створювані в залежності від ситуації лінії поведінки.

ПП Горностай визначив особистісні параметри, які виступають детермінантами рольової поведінки. До них відносяться:

  • • локус рольового конфлікту - конструкт, який визначає схильність вибирати одну з двох стратегій поведінки в рольовому конфлікті (ектстернальну чи інтернальну);
  • • рольове переживання - емоційний стан, що супроводжує рольову поведінку особистості;
  • • потреба в рольовому переживанні - потреба в новому емоційному досвіді, який отримує особистість в процесі виконання ролей;
  • • рольова компетентність - здатність особистості володіти своїми психологічними ролями та включати рольову поведінку в процесі життєдіяльності.

Рольова компетентність особистості (по П.П.Горностаю) складається з чотирьох компонентів:

  • • рольова варіативність - різноманітність рольового репертуару;
  • • рольова гнучкість - вміння легко переходити від однієї ролі до іншої;
  • • рольова глибина - володіння глибинною структурою ролей та его-станів;
  • • рольова децентрація - здатність до перевтілення, рольова емпатія і рефлексія.

До психологічних механізмів рольової поведінки психологи відносять:

  • • ідентифікацію - ототожнення особистості з деякими особистостями або групами;
  • • наслідування - свідоме чи несвідоме відтворення моделей поведінки та досвіду інших людей;
  • • імітацію - усвідомлений потяг копіювати певну модель поведінки в умовних обставинах;
  • • копіювання - процес відтворення окремих рухів і операцій з метою дублювання зразка в реальному плані;
  • • навіювання - процес неусвідомлюваного відтворення особистістю внутрішнього досвіду, думок, психічних станів тих осіб, з якими доводиться спілкуватися;
  • • соціальну фасілітацію - стимулюючий вплив поведінки одних осіб на діяльність інших, в результаті чого їх діяльність відбувається вільніше та інтенсивніше.

"Репертуар" рольової поведінки правоохоронця залежить від специфіки завдань, які вирішуються та від його підготовленості до демонстрації певного набору ролей. У досвідчених співробітників рольовий репертуар більш широкий ніж у молодих.

Асямов С.В.Пулатов Ю.С. (2001) розрізняють три види рольової поведінки правоохоронця:

  • • конспіративно-рольова;
  • • особистісно-рольова;
  • • ціле рольова.

При конспіративно-рольовій поведінці співробітник маскує свою належність до органів і представляється рибаком, відпочивальником, покупцем, виходячи зі службової доцільності.

При особистісно-рольовій поведінці правоохоронець приховує власні особистісні властивості і стани. Він повинен вміти призводити враження простака, який вірить в усе, що йому кажуть, довірливою особою, невиправним оптимістом тощо.

Цілерольова поведінка проявляється в маскуванні мети бесіди, зустрічі.

При виборі рольової поведінки необхідно дотримуватися важливих вимог (Носков В.А., 1989; Асямов С.В.Пулатов Ю.С, 2001):

  • 1. Відкрита роль повинна сприяти негласній. Вибір ролі повинен надавати можливість встановлення контакту з потрібною людиною, завоювання її довіри.
  • 2. В ролі повинні бути аспекти, які пояснюють зацікавленість правоохоронцем людини, з якою він вступає в контакт. Роль повинна бути пов'язана з інтересами та потребами об'єкта зацікавленості.
  • 3. Перше враження від рольової поведінки правоохоронця повинно бути позитивним і його поведінку повинні віднести до референтної групи.
  • 4. Чим більше людина грає самого себе, тим більш обґрунтована рольова поведінка. Роль повинна відповідати індивідуально-психологічним та фізіологічним властивостям правоохоронця.

При формуванні навичок рольової поведінки необхідно опанувати маскувальними засобами:

  • • матеріальними: одежа, зачіска, автомобіль, прикраси тощо.
  • • професійно-особистісними: професійна належність, властивості характеру, темпераменту, психічні стани, інтереси, цілі, захоплення, тощо.
  • • поведінковими: манера діяти і розмовляти, звички, "слабкі" сторони поведінки.

Всі ці навички пов'язані з майстерним володінням способами само презентації (самоподання).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >