Санкції за порушення антимонопольного-конкурентного законодавства

Неможливо протидіяти зловживанню монопольним становищем на ринку, анти конкуренти им узгодженим діям, дискримінації суб'єктів господарювання лише законодавчими заборонами.

Задля цього потребує розроблення правовий механізм, покликаний сприяти підтримуванню і заохоченню конкуренції, запобіганню монопольній практиці та штучним обмеженням розвитку конкуренції, захисту економічної конкуренції і протидіяти порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства.

Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства в господарській діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення. Згідно зі ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції вважаються:

• антиконкурентні узгоджені дії;
• зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
• антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
• невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;
• здійснення учасниками узгоджених дій суб'єктами господарювання дій, заборонених ч. 5 ст. 10 Закону;
• делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених ст. 16 Закону; вчинення дій, заборонених ст, 17 Закону;
• обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;
• обмежувальна діяльність, заборонена ч. 1 ст. 18 Закону;
• недодержання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;
• порушення положень узгоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;
• концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України за умови, що наявність такого дозволу необхідна;
• неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
• подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
• подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
• створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огляду, вилучення чи накладання арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
• надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;
• обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь нате, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
• невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було зумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;
• обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена ст. 21 Закону. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб'єктів господарювання застосовуються відповідні санкції.

Згідно зі ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції зумовлює відповідальність, встановлену законом.

За порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і примусового поділу монопольних утворень.

Відшкодування збитків передбачено як основну цивільно-правову санкцію за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Найпоширенішою санкцією за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні є накладання штрафів на суб'єктів господарювання Антимонопольним комітетом України. ЗІ ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб і фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 Закону визнаються суб'єктами господарювання.

Порядок застосування штрафів передбачено ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції примусовий поділ застосовується відповідно до ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимонопольним комітетом тоді, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується в таких випадках:

• за неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
• за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менший від шести місяців.