< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні поняття фармакодинаміки

Фармакологічний ефект — це зміни в організмі під дією лікарських засобів.

Механізм дії — це спосіб досягнення фармакологічного ефекту. Розрізняють такі механізми дії лікарських засобів:

  • — дія на специфічні рецептори;
  • — вплив на активність ферментів;
  • — фізико-хімічна дія на мембрани клітин;
  • — прямий хімічний (цитотоксичний) вплив.

Дія лікарських засобів на специфічні рецептори

Рецептори клітин — це макромолекулярні структури, що мають вибіркову чутливість до певних хімічних сполук. Залежно від впливу на рецептори лікарські засоби поділяють на;

  • — агоністи — речовини, що безпосередньо збуджують або підвищують функціональну активність рецепторів (наприклад, холіноміметики);
  • — антагоністи — речовини, які перешкоджають дії специфічних медіаторів або блокують рецептори;
  • — частково агоністи, або агоністиантигоністи, — це речовини, які мають одночасно властивості агоніста й антагоніста.

Дія на активність ферментів

Деякі лікарські засоби підвищують або пригнічують активність специфічних ферментів, взаємодіють із ними зворотно або незворотно, що впливає на вираженість і тривалість фармакологічного ефекту.

Фізико-хімічна дія на мембрани клітин.

Функціонування клітин нервової і м'язової систем залежить від потоків іонів, що визначають трансмембранний електричний потенціал. Деякі лікарські засоби змінюють транспорт іонів (наприклад, антиаритмічні, протисудомні).

Прямий хімічний (цитотоксичний) вплив лікарських засобів.

Лікарські засоби можуть безпосередньо взаємодіяти із внутрішньоклітинними молекулами або структурами, що призводить до порушення життєдіяльності клітин. Таку дію виявляють антибактеріальні препарати, цитостатичні засоби.

Властивості рецепторів:

  • — відповідальні за вибірковість дії ліків;
  • — на рівні рецепторів відбувається дія лікарських засобів;
  • — препарати, що зв'язуються з рецепторами і змінюють їх функції, є агоністами, а ті, що не змінюють функції, — антагоністами.

Види дії лікарських засобів:

  • — місцева — дія препарату на місце застосування (місцево-анестезуюча);
  • — резорбтивна — після всмоктування і надходження у велике коло кровообігу, а потім у тканини; залежить від шляху введення і здатності препарату проникати через біологічні бар'єри;
  • — ефект рефлекторної дії на екстеро- або інтерорецептори проявляється зміною стану виконавчих органів (наприклад, гіркоти — для збудження апетиту; гірчичники — при захворюваннях органів дихання);
  • — пряма дія — це безпосередній контакт лікарської речовини з тканинами;
  • — вибіркова — дія препарату тільки на певні рецептори (афінітет речовини до рецептора);
  • — зворотна дія — неміцна взаємодія "речовина — рецептор" (для більшості препаратів);
  • — незворотна — міцна взаємодія "речовина — рецептор".

Залежність фармакотерапевтичних ефектів від ендогенних факторів

Відмінності в реакції на лікарські засоби визначаються як особливостями організму хворого, так і умовами навколишнього середовища. Найбільш очевидним є вплив віку, статі, періоду вагітності і годування груддю, фізичних навантажень, температури довкілля, захворювань (у тому числі інфекційних), вплив лікарських засобів на працюючих з ними осіб, циркадних ритмів людини, сезонних змін в організмі, станів напруження, гарячки, особливостей харчування, вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопаління та функціонального стану серцево-судинної системи, печінки, імунологічних механізмів, сечової системи (E.S. Vessel, 1982) .

Вік

У дітей всмоктування лікарських речовин з травного каналу уповільнене. При тяжких захворюваннях дітям дошкільного віку препарати вводять внутрішньовенно, оскільки в них недостатньо розвинені м'язи і жировий шар, що утруднює всмоктування препаратів у разі введення внутрішньом'язово або підшкірно.

Розподіл лікарських речовин має відмінності в дітей різних вікових груп і залежить від вмісту в організмі води, здатності зв'язуватися з білками і рецепторами, стану кровообігу, ступеня проникності ГЕБ (проникність ГЕБ для наркотичних анальгетиків, засобів для наркозу, седативних, снодійних підвищена). Фізіологічні зрушення в організмі дитини призводять до змін метаболізму лікарських речовин (левоміцетин може спричинити розвиток сірого синдрому). Елімінація нирками в дітей, особливо в новонароджених, знижена, оскільки швидкість клубочкової фільтрації мала (порівняно з такою в дорослих), тому під час проведення терапії дітям можливі проблеми з правильним дозуванням.

У людей віком понад 65 років змінюється фізіологічний стан організму, збільшується кількість захворювань і відповідно обсяг ліків, які вони вживають. Також з віком змінюється реактивність організму на лікарські речовини. При цьому ефект може або посилюватися, або послаблюватися порівняно з такою реакцією у людей молодого віку. Препарати, які впливають на ЦНС, можуть раптово призвести до більш сильного ефекту за звичайних концентрацій їх у крові, а седативні й снодійні — до більш тривалого.

Стать

У чоловіків біотрансформація відбувається у 2-3 рази швидше, ніж у жінок. Жінки більш чутливі до морфіну, нікотину, стрихніну. Обережно слід призначати лікарські засоби жінкам у період вагітності, оскільки в цей час погіршується всмоктування ліків із травного каналу, знижується їхня концентрація в сироватці крові, прискорюється виведення із сечею. Ризик захворювань плода, спричинених вживанням ліків, залежить від його чутливості до шкідливих речовин у різні періоди вагітності матері.

У жінок у період годування груддю більшість лікарських засобів виділяється з молоком. їм протипоказані солі літію, індометацин, левоміцетин, тетрациклін, антикоагулянти, атропін, вітаміни А і Б у високих дозах. Деякі препарати можуть зменшити або припинити лактацію: естрогени, прогестерон, фуросемід, адреналін. Стимулюють лактацію окситоцин, нікотинова, аскорбінова, глутамінова кислоти, тіамін, піридоксин, токоферол.

Патологічні процеси

Патологічні процеси можуть впливати на фармакокінетику і фармакодинаміку препаратів. Так, запальні процеси, дистрофія, гіповітамінози, атеросклероз змінюють фармакокінетику лікарських речовин. При захворюваннях печінки метаболізм ліків сповільнюється. При алкоголізмі спотворюється дія препаратів таких фармакологічних груп: снодійних, транквілізаторів, протигістамінних, деяких антибактеріальних, гіпотензивних, антикоагулянтів, протисудомних.

Циркадні ритми

Циркадні (добові) ритми — це коливання активності метаболічних ферментів печінки, чутливості ЦНС до дії психотропних речовин, ниркової екскреції, функції надниркових залоз тощо. Встановлено, що найсильніше антитромботична дія гепарину проявляється о 4-й годині ранку, найменше — о 8-й годині. Глюкокортикоїди призначають згідно з циркадним ритмом активності гормонів надниркових залоз: 70-80 % добової дози — о 7-8-й годині ранку, решту — до 14-ї години. При бронхіальній астмі у 80 % хворих напади частіше стаються вночі. Побічні ефекти внаслідок застосування нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема індометацину, виникають значно рідше, якщо їх призначають у вечірні години.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >