< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби, що впливають на функції органів дихання

Стимулятори дихання

Стимулятори дихання — препарати, які збуджують дихальний центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину дихання. Застосовують при станах, що супроводжуються пригніченням дихання.

Класифікація стимуляторів дихання

Стимулятори дихання центральної дії (аналептики)

Стимулятори дихання периферичної дії

Стимулятори дихання комбінованої дії

Етимізол Бемегрид Камфора

Кофеїн-бензоат натрію Сульфокамфокаїн

Цитітон

Лобеліну гідрохлорид Розчин аміаку

Карбоген Кордіамін

Стимулятори дихання центральної дії безпосередньо збуджують дихальний центр мозку. Інформацію щодо препаратів і застосування див. у главі 5, розділі "Психотропні засоби".

Стимулятори дихання периферичної дії подразнюють периферичні рецептори і рефлекторно стимулюють дихання. Інформацію щодо препаратів і їх застосування див. у главі 5, розділі "Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів".

Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихальний центр безпосередньо і рефлекторно.

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання. її застосовують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вдиханні карбогену об'єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5-6 хв після початку вдихання.

Протикашльові препарати

Протикашльові препарати — це засоби, що усувають кашель за рахунок пригнічення кашльового центру мозку чи рецепторів дихальних шляхів.

Кашель — рефлекторний акт, спрямований на видалення з дихальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супроводжує запальні процеси дихальних шляхів (гострий та хронічний трахеїт, бронхіт, пневмонію).

Протикашльові засоби застосовують у разі сухого непродуктивного кашлю (без виділення мокротиння).

Класифікація протикашльових засобів:

Протикашльові засоби центральної дії

Протикашльові засоби периферичної дії

1. Наркотичні протикашльові засоби Кодеїну фосфат

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) Декстрометорфан Бронхотусснв Туссив плюс

2. Ненаркотичні протикашльові засоби Глауцин (глаувент)

Бронхолітин

Синекод (бутамірат)

Тусупрекс (окселадин, пакселадин)

Ледин

Стоптусив

Лібексин (преноскіазин) Фалімінт (пронілід) Пентоксиверин (седотусин)

Протикашльові засоби центральної дії пригнічують ка цільовий центр мозку.

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб центральної дії, алкалоїд опію. Виявляє високоефективну протикашльову дію за рахунок пригнічення кашльового центру мозку, а також незначний анальгетичний ефект.

Показання до застосування; захворювання, що супроводжуються стійким, виснажливим кашлем.

Побічні ефекти: сонливість, закреп, звикання, залежність.

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) — наркотичний протикашльовий засіб синтетичного походження центральної дії. Має більш виражену протикашльову та анальгетичну дію, ніж кодеїн.

Показання до застосування: сильний кашель при запальних захворюваннях дихальних шляхів, коклюші, туберкульозі.

Побічні ефекти: подібні до таких у кодеїну.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) — ненаркотичний протикашльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зумовлює залежності.

Показання до застосування: непродуктивний кашель (без мокротиння) будь-якого походження, у педіатрії — для лікування коклюшу.

Побічні ефекти: практично відсутні.

Протикашльові засоби периферичної дії пригнічують рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферичної дії. Виявляє також бронхолітичну, місцевоанестезійну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Показання до застосування: кашель при інфекціях дихальних шляхів, перед інструментальними дослідженнями бронхів та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >