< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби, що впливають на серцево-судинну систему

Кардіотонічні засоби

Кардіотонічні препарати стимулюють скоротливу активність серця та усувають явища серцевої недостатності.

Серцева недостатність — неспроможність серця ефективно накачувати кров у кількості, достатній для забезпечення потреб легень та інших органів. При серцевій недостатності порушуються скоротлива активність серця, біоенергетичні процеси у серцевому м'язі внаслідок запальних чи дегенеративних змін. Основними проявами серцевої недостатності є тахікардія, задишка, кашель, набряки, ціаноз, вираженість яких залежить від ступеня ураження лівого чи правого відділу серця. Лікування хворих із серцевою недостатністю спрямоване на посилення та уповільнення частоти серцевих скорочень, покращання біохімічних процесів у серцевому м'язі, зменшення набряків тощо.

Серцеві глікозиди

Серцеві глікозиди — складні сполуки рослинного походження, що мають кардіотонічну активність.

Розпадаючись, вони утворюють глікон та аглікон. Глікон визначає фармакокінетику серцевих глікозидів — їхню розчинність, проникність крізь мембрани, швидкість всмоктування тощо. Аглікон визначає фармакодинаміку серцевих глікозидів та їхню хімічну назву.

Класифікація серцевих глікозидів за походженням

Препарати наперстянки

(Diqitalis)

Препарати горицвіту

(Adonis Vernalis)

Препарати конвалії

(Сопиаііагіа)

Препарати строфанту

(ВігорІїапгНие)

Дигітоксин (кардиток-син, дигофтон, кардитін) Дигоксин (ланікор, диналацнн, ланоксив) Це л анід (ізоланід, ланатозид С) Кордигіт Лантозид

Ацетилдигоксин бета

  • (новодигал) Метилдигоксин
  • (бемекор, дигікор)

Адонізид Адоніс-бром Настій трави горицвіту

Корглікон

Настойка

конвалії

Строфантин К Строфантин в Строфантидину ацетат

Фармакологічна дія серцевих глікозидів:

  • • посилення і вкорочення систоли (серцевого скорочення) — позитивна інотропна дія;
  • • подовження діастоли та уповільнення серцевого ритму — негативна хромотропна дія;
  • • уповільнення проведення нервових імпульсів провідною системою серця — негативна дромотропна дія;
  • • підвищення збудливості та автоматизму серця — позитивна батмотропна дія при застосуванні препаратів у високих дозах;
  • • сечогінна дія;
  • • седативна (заспокійлива) дія (препарати конвалії та горицвіту);
  • • покращання енергетичного балансу міокарда — підвищення вмісту АТФ, утилізації молочної кислоти, зменшення потреби серця у кисні.

Механізм дії серцевих глікозидів: підвищення вмісту в клітинах серця йонізованого кальцію, який забезпечує швидке і сильне скорочення; поліпшення зв'язку кальцію зі скоротливими білками (актином і міозином).

Серцеві глікозиди призначають хворим з гострою і хронічною серцевою недостатністю, при деяких видах тахіаритмій за певними схемами з урахуванням їх властивості накопичуватися (кумулювати) в організмі.

Усі препарати групи серцевих глікозидів абсолютно протипоказані при вираженій брадикардії, блокаді серця, обструктивній кардіоміопатії, фібриляції шлуночків серця; відносно протипоказані при нестабільній стенокардії та у ранній період гострого інфаркту міокарда.

Препарати наперстянки

Дигітоксин (кардитоксин, дигофтон) — препарат наперстянки повільної дії, найбільш активний кардіотонік. Збільшує силу та уповільнює серцеві скорочення, уповільнює провідність серця, виявляє помірну сечогінну дію. Він повністю всмоктується з травного каналу. Фармакологічний ефект починається через 2-3 год, максимальна дія розвивається через 7-10 год, тривалість дії — 14-21 день.

Показання до застосування: хронічна серцева недостатність, надшлуночкові тахіаритмії.

Побічні ефекти: виражена кумуляція, брадикардія, порушення серцевого ритму.

Дигоксин (ланікор, ланоксин, диналацнн) — препарат наперстянки середньої швидкості дії. Початок дії — від 30 хв до 2 год (перорально) та через 15-40 хв у разі внутрішньовенного введення, максимум дії — через 6-8 год. Швидше виводиться з організму. Тривалість дії — 5-6 днів.

Показання до застосування; хронічна недостатність кровообігу, деякі види порушень серцевого ритму (аритмії).

Кумуляція менш виражена, ніж у дигітоксину.

Целанід (ізоланід, ланатозид С) — препарат наперстянки швидкої дії. Початок дії — через 1-2 год у разі перорального вживання та через 10-30 хв за внутрішньовенного введення, максимальна дія — через 2-3 год, тривалість — 5—7 днів.

Показання до застосування: гостра та хронічна серцева недостатність II—III ступеня, тахіаритмія.

Кумуляція незначна.

Препарати конвалії

Корглікон — препарат конвалії швидкої дії для внутрішньовенного введення. Дія настає через 3-5 хв, максимальна дія — через 30-90 хв, тривалість дії — до 15 год. Виявляє седативну дію.

Показання до застосування: гостра серцева недостатність, набряк легень.

Побічні ефекти; нудота, блювання, порушення серцевого ритму. Протипоказання: міокардит, ендокардит, кардіосклероз.

Препарати строфанту — строфантин К та строфантин G (залежно від джерел отримання)

Строфантин — кардіотонічний засіб швидкої і сильної дії. Початок дії — через 2-10 хв, максимум дії — через 15-30 хв, тривалість дії — до 3 днів. Більш токсичний, ніж корглікон.

Показання до застосування: гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність III—IV ступеня, деякі види серцевих тахіаритмій.

Побічні ефекти: нудота, блювання, порушення серцевого ритму, при швидкому введенні — шок, зупинка серця.

Препарати горицвіту — настій трави горицвіту, адонізид

Чинять менш активну дію на серце, ніж препарати наперстянки, конвалії і строфанту; вони менш стійкі, з менш тривалою дією. Препарати горицвіту виявляють седативну (заспокійливу) дію, не кумулюють в організмі. Застосовують за нетяжкого перебігу хронічної серцевої недостатності (на початкових стадіях ХСН), при вегетосудинному неврозі, дистонії.

Серцеві глікозиди, особливо препарати наперстянки, мають властивість кумулювати (накопичуватися) в організмі.

Основні симптоми передозування:

  • • порушення функції травного тракту (відсутність апетиту, нудота, диспепсія);
  • • серцеві розлади (брадикардія, часткова чи повна блокада серця, екстрасистолія);
  • • неврологічні симптоми (головний біль, неспокій; розлади кольорового зору з переважанням жовто-зеленого кольору; міастенія);
  • • зменшення діурезу.

Терапія при передозуванні серцевих глікозидів включає:

  • • відміну препаратів;
  • • призначення всередину активованого вугілля чи інших ентеросорбентів;
  • • призначення препаратів калію (калію хлорид, панангін, аснаркам)
  • • призначення антидотів серцевих глікозидів (унітіол);

* введення М-холіноблокаторів (атропіну сульфат, настойка красавки, краплі Зеленіна);

• протиаритмічні та інші засоби.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >