< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Лікарські засоби, які застосовують при порушенні функції органів травлення

Засоби, що впливають на апетит

Класифікація засобів, що впливають на апетит

Засоби, що підвищують апетит

Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препарати)

Настойка полину Настойка гірка Відвар кореня кульбаби Настій трави золототисячнику Інсуліни

Дезопімон Фепранон Мазиндол (теронак)

Гіркоти (настойка полину, настойка гірка, кульбаба, золототисячник, трилисник, гірчиця, хрін та ін.) вибірково подразнюють смакові рецептори язика, рефлекторно збуджують центр голоду довгастого мозку, підвищують апетит, покращують травлення. Застосовують гіркоти при захворюваннях, що супроводжуються зниженням або відсутністю апетиту (анорексія).

Інсуліни знижують рівень глюкози в крові і збуджують центр голоду довгастого мозку. Детально про інсуліни йдеться в розділі "Препарати гормонів, їх синтетичних аналогів та антагоністів".

Засоби, що знижують апетит (анорексигенні препарати) — дезопімон, фепранон, мазиндол — стимулюють, збуджують центр насичення довгастого мозку і пригнічують центр голоду, знижують апетит. Застосовують анорексигенні препарати при аліментарному ожирінні (ожиріння, що пов'язане з переїданням). Вони полегшують дотримування дієти.

Побічні ефекти: безсоння, підвищення АТ, лікарська залежність.

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, стенокардія, гіпертиреоз.

Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку

Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку Засоби, які застосовують при гіперсекреції шлункового соку

Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку

Порушення секреції шлунка пов'язане з нервовою (зниження активності парасимпатичної регуляції і блукаючого нерва), гормональною та місцевою регуляцією. Зниження секреції шлункового соку призводить до розвитку гіпацидного гастриту та деяких видів пептичної виразки шлунка, а в подальшому може зумовити виникнення новоутворень (злоякісних пухлин).

Препарати, що застосовують на початкових стадіях захворювання:

  • — гіркоти (див. "Засоби, що впливають на апетит");
  • — вуглекислі мінеральні води: "Єсентуки-17", "Лужанська", "Поляна Квасова";
  • — препарати на основі лікарських рослин: квітів бузини чорної, ромашки лікарської, трави золототисячнику малого, деревію звичайного тощо.

Засоби замісної терапії, препарати, які застосовують у тяжких випадках:

  • — СІК шлунковий натуральний;
  • — пепсин;
  • — кислота хлоридна розведена;
  • — пепсидил;
  • — абомін;
  • — ацидинпепсин.

Вуглекислі мінеральні води містять вуглекислий газ, який посилює секрецію шлункового соку. їх вживають перед їдою на початкових стадіях захворювань шлунка, що супроводжуються зниженням секреції шлункового соку.

Засоби замісної терапії призначають у тих випадках, коли залози шлунка не можуть забезпечити достатню секрецію шлункового соку.

Сік шлунковий натуральний містить кислоту хлоридну розведену, ферменти пепсин, ліпазу та інші компоненти. Пепсин активується тільки за наявності кислоти хлоридної розведеної. Тому його призначають у мікстурах із кислотою хлоридною або порошок пепсин запивають кислотою хлоридною розведеною.

Сік шлунковий натуральний, пепсин, кислоту хлоридну розведену, ацидинпепсин, пепсидил, абомін призначають перед їдою при гіпацидному гастриті, ахілії.

Засоби, які застосовують при гіперсекреції шлункового соку

Перша ознака підвищеної секреції шлункового соку — печія. Підвищення кислотності шлункового соку, як правило, виникає внаслідок порушення нервової і гормональної регуляції, місцевих розладів травлення та спадкових факторів, що призводить до виникнення запалення слизової оболонки шлунка (гіперацидний гастрит) та дефекту слизової оболонки (виразка шлунка). Згідно із сучасними теоріями, неабияку роль у виникненні виразкової хвороби відіграють мікроорганізми і, зокрема, Helicobacter pylori. Тому у фармакотерапевтичному лікуванні хворих з пептичною виразкою шлунка використовують препарати, які впливають на кислотність (антацидні засоби), зменшення секреторної активності (блокатори Н2-рецепторів шлунка, М-холіноблокатори, інгібітори протонного насоса), знешкодження збудників хвороби (антиґелікобактерні засоби) а також засоби, які знеболюють та захищають слизову оболонку від подразливої дії кислоти (в'яжучі, місцевоанестезійні засоби).

Класифікація засобів, які застосовують при підвищеній секреції шлунка

Антацидні засоби

Засоби, що зменшують секрецію шлункового соку

Засоби що проявляють захисну дію на слизову оболонку шлунка

  • 1. Сполуки алюмінію Альгельдрат (алюмінію гідроксид) Алюмінію фосфат (фосфалюгель, гастерин, альфогель) Алюгастрин (кабальдрат) Симальдрат (гелусил) Тисацид
  • 2. Комбінації солей Алюмаг (анацид, маалокс, альмагель, гастал, ренні) Регусил

Гестид (мегалак)

3. Сполуки магнію Магнію оксид

  • 1. М-холіноблокатори Гастроцепін (пірензепін)
  • 2. Блокатори Нг рецепторів шлунка

Циметидин (альтрамет, гістодил, контрацид, примамет) Ранітидин (гістак, ранісан, зантак, рантак)

Фамотндин (квамател, фамосан, блокацид, ульфамід) Нізатиднн (аксид)

3. Блокатори протонного насоса (інгібітори Н+/К*-АТФази) Омепразол (осид, празол, хеліцид, ультоп, омез, ортанол) Пантопразол(контролок) Лансопразол (ланзап) Рабепразол (парієт)

Де-нол Смекта

Вентер (сукральфат)

Гастрофарм

Мізопростол

(сайтотек)

Гастрофіт

Ліквіритон

Плантаглюцид

Препарати вісмуту

(вікалін, в і каїр)

Антацидними називають препарати, які нейтралізують надлишок кислоти шляхом хімічної реакції; антациди є основами.

Натрію гідрокарбонат нейтралізує соляну кислоту з утворенням вуглекислого газу, що є небажаним явищем. Вуглекислий газ зумовлює вторинну гіперсекрецію (через деякий час кислотність знову підвищується). Натрію гідрокарбонат унаслідок тривалого застосування може змінювати рН крові в бік лужної реакції (призводити до алкалозу), оскільки він добре всмоктується в кров. Все це є недоліком цього препарату, тому натрію гідрокарбонат застосовують обмежено, здебільшого в разі печії.

Магнію оксид під час реакції нейтралізації не утворює вуглекислого газу і тому не чинить вторинної гіперсекреції, не всмоктується в кров і не впливає на рН крові. У зв'язку з цим він є найкращим антацидом швидкої дії.

Показання до застосування: при печії, гіперацидному гастриті, пептичній виразці шлунка — по 0,25-1 г 3-4 рази на день за 15 хв до і після їди.

Альмагель (алюмаг, анацид, маалокс, гастал, ренні) — це комбінований препарат, що містить алюмінію гідроксид, магнію оксид тощо. Він чинить антацидну, обволікальну, адсорбівну дію.

Показання до застосування: пептична виразка шлунка, гіперацидний гастрит — по 2 чайні ложки препарату 4 рази на день за 10-15 хв до їди, запиваючи 1-2 столовими ложками води.

Блокатори (антагоністи) Н2-рецепторів — циметиднн, ранітидин, фамотидин — блокують гістамінові Н2-рецептори шлунка і знижують секрецію шлункового соку. При тривалому застосуванні (звичайно протягом 6 тиж.) ці препарати спричинюють рубцювання та загоєння виразок. Застосовують для лікування хворих з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактики рецидивів цих захворювань.

Фамотидин (фамосан, квамател, гастросидин) — сильний антисекреторний засіб, який належить до III покоління блокаторів Н2-рецепторів шлунка. Спричинює дозозалежне зниження секреції кислоти та активності пепсину (через 2 год — на 80-90 %, через 6 год — на 70-75 %, через 10 год — на 40-45 %), що створює оптимальні умови для рубцювання виразки.

Показання до застосування: пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактика рецидивів та ін.

Побічні ефекти: діарея, нудота, блювання, метеоризм, головний біль, запаморочення, втомлюваність, сонливість, шкірний висип, зміни у формулі крові.

М-холіноблокатори (холінолітики) — гастроцепін, атропіну сульфат, метацин, платифілін, препарати красавки (беладони) — блокують М-холінорецептори парасимпатичної вегетативної іннервації, знижують секрецію шлункового соку, усувають спазми непосмугованих м'язів шлунка та кишок.

Дія, застосування, побічні ефекти, форми випуску атропіну сульфату, метацину, платифіліну, препаратів красавки описано в розділі "Засоби, що діють у ділянці закінчень холінергічних нервів".

Гастроцепін (пірензепін) вибірково блокує М-холінорецептори шлунка, не впливаючи на інші органи. Він знижує секрецію шлункового соку і не порушує фізіологічні функції травного каналу. Має тривалий лікувальний ефект.

Показання до застосування: лікування гіперацидного гастриту, пептичної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, профілактики та лікування "стресової" виразки тощо.

Побічні ефекти: діарея, сухість у роті.

Блокатори протонного насоса — омепразол, ланзопразол, пантопразол — пригнічують базальну та стимульовану секрецію шлункового соку.

У лікуванні хворих з пептичною виразкою шлунка зараз широко використовують антибактеріальні засоби, які активні у відношенні збудника виразкової хвороби — Helicobacter pylori, — метронідазол, хелікоцин та ін.

Хелікоцин — комбінований антибактеріальний засіб, що містить амоксицилін (антибіотик пеніцилінового ряду) та метронідазол. Комбінація цих препаратів є високоактивною у відношенні Helicobacter pylori та зумовлює стійку і тривалу ремісію хвороби.

Показання до застосування: комбінована терапія хворих з пептичною виразкою шлунка та хронічним гастритом.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >