< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інгібітори карбоангідрази

Діакарб (фонурит) — сечогінний ефект і протиепілептична дія препарату зумовлені пригніченням карбоангідрази — ферменту, що бере участь у гідратації та дегідратації вугільної кислоти. Пригнічення карбоангідрази в нирках сприяє зменшенню утворення вугільної кислоти і реабсорбції НС08 епітелієм канальців і збільшенню виділення із сечею Ка+, НС08" і в меншому ступені — К*. Підвищується рН сечі. Виділення з організму значної кількості НС03 призводить до ацидозу. Після припинення введення препарату лужний ефект відновлюється через 1-2 доби.

Діакарб призначають хворим при набряках і асциті, що зумовлені недостатністю серцево-судинної системи і цирозом печінки, токсикозі вагітних, глаукомі, епілепсії, емфіземі легень.

Побічні ефекти: сонливість, гіпокаліємія, анорексія.

Засоби, що посилюють виведення №* і блокують виведення К+.

Антагоністи альдостерону

Спіронолактон (верошпірон) блокує внутрішньоклітинні рецептори, з якими взаємодіє. Альдостерон підвищує виділення із сечею йонів №*, СГ і води, знижує екскрецію йонів К+, внаслідок чого їхня концентрація у крові підвищується. Препарат спричиняє магнійзберігаючий ефект, не порушуючи кислотно-лужну рівновагу. Спіронолактон — відносно малоактивний діуретин. Дія препарату розвивається повільно, протягом 2—5 діб. Призначають пацієнтам з набряками, зумовленими порушенням серцевої діяльності внаслідок цирозу печінки, нефриту, гіпертонічної хвороби.

Побічні ефекти: нудота, пронос, сонливість, атаксія, шкірний висип, гінекомастія, явища гіпонатріємії і гіперкаліємії.

До калійзберігальних діуретинів належить тріамтерен.

Засоби, що мають пряму блокувальну дію на селективні натрієві канали апікальної мембрани зберігальних трубочок.

Осмотичні діуретини

До них належать маніт і сечовина для ін'єкцій. Принцип дії препаратів полягає в тому, що при надходженні в просвіт ниркових канальців вони створюють високий осмотичний тиск, при цьому знижується реабсорція води. На виведення йонів калію майже не впливають.

Маніт е високоактивним препаратом для лікування хворих з набряком мозку, гострою нирковою і печінковою недостатністю при збереженні фільтраційної спроможності нирок. При гострій застійній глаукомі застосовують для дегідратації, а також під час операцій зі штучним кровообігом.

Побічні ефекти: нудота, пронос.

Сечовину для ін'єкцій призначають в основному як дегідратуючий засіб для попередження і зменшення вираженості набряку мозку та токсичного набряку легень, а також як ефективний засіб, що сприяє зниженню внутрішньочного тиску. Принцип дегідратаційної дії полягає в тому, що різке підвищення осмотичного тиску крові при введенні призводить до активного надходження у кров'яне русло рідини з тканин і органів, у тому числі з порожнин і тканин мозку й очей. Препарат розчиняють перед введенням в асептичних умовах, застосовуючи 30 % розчин на 10 % розчині глюкози. Вводять внутрішньовенно крапельно (40-60-80 крапель за 1 хв). Слід уникати потрапляння препарату під шкіру, оскільки це може зумовити розвиток некрозу.

Діуретики рослинного походження

До них належать рослини, що містять дубильні речовини, фенолглікозиди, сапоніни і виявляють антитоксичну дію, а також підсилюють кровообіг у нирках. Призначають пацієнтам з набряками ниркового походження, нефритом, хронічною нирковою недостатністю, запальними захворюваннями сечових шляхів, застійними явищами, серцевою недостатністю.

Листя брусниці містять глікозид арбутил, флавоноїди, органічні кислоти та інші речовини. Виявляють сечогінну і протимікробну дію. Застосовують у вигляді відвару як сечогінний засіб при запальних захворюваннях сечових шляхів, нефриті.

Трава хвоща польового містить велику кількість силікатної кислоти, флавоноїди, сапоніни, яблучну кислоту, мінеральні солі тощо. Призначають пацієнтам із серцево-судинними та іншими захворюваннями, що супроводжуються застійними явищами. Застосовують за призначенням лікаря. Препарати з трави хвоща польового можуть спричинити подразнення нирок.

Протипоказання: нефрит і нефрозонефрит.

Бруньки березові містять ефірну олію та дубильні речовини. Призначають хворим з набряками ниркового і серцевого походження.

Листя мучниці містять алкалоїд арбутин, органічні кислоти, флавоноїди. Призначають як сечогінний і дезінфекційний засіб при запальних захворюваннях сечового міхура і сечових шляхів. Слід призначати з обережністю в період вагітності.

Листя ортосифону містять глікозид ортосифонін, сапоніни, ефірну олію. Застосовують при набряках унаслідок недостатності кровообігу і порушення функції нирок.

Фармакобезпека:

  • при вживанні калійзберігальних діуретинів можливий розвиток гіперкаліемїі і гіпонатріємії;
  • калійзберігальні діуретини підсилюють дію тіазидних діуретинів;
  • спіронолактон протипоказаний у І триместрі вагітності;
  • відвар трави хвоща польового протипоказаний при нирковій недостатності;
  • діуретики не сумісні із сульфаніламідними препаратами;
  • сечогінні препарати слід вживати в першій половині дня;
  • тіазидні діуретики протипоказані при тяжкому перебігу ниркової недостатності; вони зумовлюють загострення подагри, підвищують вміст глюкози в крові (до уваги діабетиків!);
  • гідрохлоротіазид (гіпотіазид) необхідно призначати за схемою індивідуально, вживати після їди;
  • фуросемід не сумісний в одному шприці з іншими препаратами. Фуросемід у формі таблеток слід вживати перед їдою;
  • фуросемід не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дію.

Сечогінні засоби

Назва препарату

Форма випуску

Спосіб застосування

Умови зберігання

Гідрохлоротіазид (дихлотіазид, гіпотіазид) (Hydrochlortia-zidum)

Таблетки по 0,025 та 0,1 г (25 і 100 мг)

Всередину зранку або 2 рази на день (у першій половині доби по 0,025-0,05 г)

У сухому місці

Циклометіазид

(Cyclomethia

zidum)

Таблетки по 0,0005 г (0,5 мг)

Всередину по 1 таблетці зранку

У захищеному від світла місці

Фуросемід (лазикс)

Таблетки по 0,04 г; 1 % розчин в

Всередину по 0,04 г (40 мг) зранку; по 20-60 мг за

Список Б

(Furosemi-dum)

ампулах по 2 м л (10 мг/мл)

добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно (повільно струминно)

Буфенокс

  • (буметамід)
  • (Buphenoxum)

Таблетки по 0,001 г (1 мг); 0,25% розчин в ампулах по 2 мл (2,5 мг/мл)

Всередину по 0,001 г; внутрішньом'язово, внутрішньовенно по 2-4 мл 0,25 % розчину

Список В

У захищеному

від світла місці

Кислота

етакринова

  • (Урегіт)
  • (Acidum

etacrynicum)

Таблетки по 0,05 г; порошок в ампулах по 0,05 г

Всередину по 0,05 г зранку після їди; внутрішньовенно по 0,05 г

Список Б

Діакарб

  • (фонурит)
  • (Diacarbum)

Таблетки по 0,25 г

Всередину по 0,125-0,25 г 1-3 рази на день

У сухому місці

Спіронолактон

(альдактон,

верошпірон)

(Spironolacto-

пит)

Таблетки по 0,025 г

Всередину по 0,025 г 4 рази на день після їди

Список Б

Маніт (Mannitum)

15 % розчин у флаконах по 200, 400,500 мл; порошок по 30 г у флаконах по 500 мл

Внутрішньовенно (струминно або крапельно) в дозі 1-1,5 г/кг

При температурі не вище ніж 25 С

Сечовина для ін'єкцій (Urea pro injectionibus)

Порошок у флаконах по 30,45,60 та 90 г; розчинник — 10 % розчин глюкози

Внутрішньовенно крапельно у формі 30 % розчину (розчин готують ex tempore)

При кімнатній температурі

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >