< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілізації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебільшого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

  • 1) імунологічну — утворення антитіл;
  • 2) вивільнення медіаторів алергії;
  • 3) реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалергійних препаратів

Антигістамінні препарати (блокатори гістамінових рецепторів)

Анти мед Іаторні препарати і мембраностабілізатори

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій

І покоління

Димедрол (дифенінгідрамін, кальмабен)

Супрастин (су прагістим, хлоропірамін, супростилін) Тавегіл (клемастин) Д іазол ін (мебгі дролін) Піпольфен (дипразин, прометазин) Хіфенадия (фенкарол)

II покоління Лоратадин (кларитин, ломіран, еролін, агістам, лорано, лоризан, лорфаст) Терфенадин (трексил) Астемізол (гісманал) Азеластин (алергодил) Феністил

Ббастин (кестин, елерт) Прималан

Цетиризин (зиртек, аллертек, аналергін, зодак, цетрин)

III покоління Фексофенадин (телфаст, алтива, летизен, фексофаст) Еріус (дезлоратадин)

Кромолін-натрій (інтал) Кетотифен (задитен)

пес

Адреноміметики Бронхолітики Препарати кальцію

Антигістамінні препарати І покоління пригнічують ЦНС і виявляють седативну та снодійну дію.

Антигістамінні препарати II покоління мало впливають на ЦНС і тому відрізняються незначною седативною дією та значно довшим фармакологічним ефектом.

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні).

Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкоджають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), бронхолітики (див. главу 5), препарати кальцію (див. главу 13), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхорозширювальну дію.

Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, проти-блювотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, кропив'янка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запаморочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Запобігає проявам алергійних реакцій і полегшує їх, виявляє протисвербіжну, заспокійливу та снодійну дії.

Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив'янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення координації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийому всередину. Виявляє слабку протиалергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив'янка, свербіж, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудота, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигістамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамінові Н,-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум — через 8-12 год, тривалість дії становить більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних співвідношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкірні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реакції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і виявляє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецепторів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається через 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії становить 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хронічна ідіопатична кропив'янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди (див. главу 12) — гормони кіркової речовини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препарати застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і середнього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квінке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліартриті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід пам'ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобігає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують інгаляційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час нападу неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

  • — у дошоковий період необхідно вводити антигістамінні препарати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;
  • — при зниженні АТ і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5-10 хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 разів), ефедрину гідрохлорид. Ефективним є внутрішньовенне краплинне (40-50 за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених у 500 мл ізотонічного натрію хлориду;
  • — при бронхоспазмі слід вводити також інші бронхолітики (див. главу 6);
  • — у разі пригнічення дихання — застосовувати оксигенотерапію, вводити стимулятори дихання (аналептики — див. главу 5);
  • — при гострому набряку легень — вводити сечогінні засоби — фуросемід, маніт;
  • — корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмозамінники тощо).

Фармакобезпека: —антигістамінні препарати не сумісні з промедолом, стрептоміцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепресантами;

  • димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентерально — внутрішньомязово або внутрішньовенно;
  • димедрол не сумісний з аскорбіновою кислотою, натрію бромідом, гентаміцином;
  • усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (димедрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призначати хворим, робота яких потребує точної психічної реакції (водіям, операторам тощо);
  • діазолін доцільно призначати всередину після їди;
  • кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >