Духовні

Релігія вже давно усвідомила потребу людини у духовному розвитку. Що стосується психології, то вона лишу в останні 30 років визнала існування духовного боку людини. Деякі духовні фактори стресу включають таке:

- Порушення особистого або релігійного морального кодексу, конфлікт з загально прийнятними нормами поведінки або порушення законів ("гріх").
- Недостатність духовного розвитку;
- Нещирість (наприклад, самообман та обдурювання інших);
- Відсутність відчуття власної сили — тобто здатності впливати на події - або нездатність побачити і використати вибір.
- Відсутність зв'язку з Богом і нездатність прощати.

Слід відрізняти стрес як напруження, що мобілізує зусилля по досягненню важливих для людини життєвих цілей, від "дистресу", який являє собою перенапруження, знижує життєву активність і дезорганізує поведінку. Тому стрес необхідний, і, як показують чисельні дослідження, він пов'язаний з будь-якою діяльністю, уникнути його може тільки той, хто нічого не робить. Завдання полягає у тому, щоб уникнути дистресів. Організаційні фактори, які зумовлюють стрес:

- відсутність важливої справи,
- безцільність існування,
- конфлікт ролей,
- нецікава робота,
- погані фізичні умови праці,
- перенавантаження чи недозавантаженість роботою тощо. Особисті фактори, які зумовлюють стрес
- смерть близької людини,
- погані стосунки з рідними,
- зміна місця проживання,
- вагітність,
- сексуальні проблеми,
- перехід на іншу роботу,
- притягнення до суду,
- вихід на пенсію,
- весілля тощо.

Слід підкреслити, що позитивні життєві події, наприклад підвищення по службі або значне збільшення прибутку, також можуть визвати такий же або навіть більший стрес, як і негативний.

Стрес можна розглядати як психологічний процес в організмі, що спрямований на його самозбереження.

Той тип стресу, який має відношення до менеджерів, характеризується надмірним фізіологічним і психологічним навантаженням. У стресовому стані людина допускає помилки у розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів, розладнується координація рухів, неадекватними стають емоційні реакції, дезорганізується і гальмується вся діяльність. Незмінними залишаються тільки міцно сформовані навички і сталі звички.

Три етапи виникнення стресу:

1) поява початкової реакції подиву, тривоги, невміння розібратися з ситуацією;
2) виникнення суперечок, непорозумінь;
3) настання фази виснаження, втоми.

До фізіологічних ознак стресу відносяться виразки, мігрень, гіпертонія, біль в спині, артрит, астма і біль в серці, а до психологічних — роздратування, втрата апетиту, депресія і знижений інтерес до міжособистих та сексуальних відносин тощо.

Психологічні чинники формування стресів:

позитивні почуття (вдячність, повага, довіра, захоплення, прихильність, доброзичливість тощо);

негативні почуття (ненависть, недовіра, презирство, ворожість, ревнощі, прагнення помсти, відчуття загрози безпеці тощо);

- почуття байдужості, фрустрації.

Особливе місце займає біологічно обумовлена підструктура особистості: темперамент, сила, рухомість, врівноваженість.

Емоційна врівноваженість — це контроль менеджером своїх емоційних проявів. У цьому зв'язку емоційна врівноваженість є умовою підвищення працездатності менеджера, його ділової активності. Не менш важливо для менеджера опанувати засобами емоційного розвантаження: прийомами м'язової релаксації, аутотренінгом тощо.

З емоційною врівноваженістю тісно пов'язаний термін "стресовитривалість". Навіть у добре керованих системах повсякденно виникають ситуації, які викликають стрес. Керівник відчуває стрес внаслідок того, що йому не вистачає часу для виконання всього обсягу запланованої роботи; коли ситуація стає неконтрольованою, коли необхідно терміново обрати одну з кількох не кращих альтернатив, коли виникає конфлікт ролей або їх невизначеність.

Крім того, життєдіяльність людини не обмежується тільки працею, і причини багатьох стресових ситуацій — поза роботою. Вміння впоратися з власною напруженістю, максимально зменшити прояви стресових симптомів, уникнути дистреса є професійно необхідним.

Низька власна стресовитривалість керівника породжує ланцюг стресів в колективі.

Рекомендацій щодо підвищення рівня стресовитривалості:

- необхідно вести розмірене життя,
- вести здоровий спосіб життя,
- вміти відключатися від службових проблем,
- мати почуття гумору.

Вони думають, що бояться літати. Насправді вони бояться падати. /Монолог старого льотчика про пасажирів/

Організм людини реагує на отриманий у результаті стресу біохімічним гормональним "коктейлем", їм же самим (тілом) і створений. Якщо загрозлива небезпека реальна, то порушення, що виникає від дії цього "коктейлю", допомагає вийти за межі звичайних обмежень і гнучко відреагувати на ситуацію. Для деяких людей таке постійне порушення стає нормою. У них з'являється тяга до стресу, як до наркотику: поступово звичайне життя стає нудним, прісним й з'являється банальна залежність від постійного "підбадьорення". Небезпека звикання до стресу тим вище, чим більша "стресогенна" область занять людини.

Існує своєрідний "класифікатор" професій, що призводять до стресу, у якому зазначено ймовірність стресу для того або іншого роду занять за шкалою від 0 до 10. Такої екзотичної професії, як бізнесмен, у цьому класифікаторі немає, але можна дуже умовно прирівняти її до менеджера у комерції, що за даним рейтингом набирає 6 балів.

Якщо врахувати не дуже сприятливі умови для ведення бізнесу в Україні, то, очевидно, можна говорити про більш високі бали. Отже, професія бізнесмена небезпечна для здоров'я. Така небезпека пов'язана зі звиканням до стресів і попаданням у порочне коло: стрес — адреналін — "підбадьорення" — спад (а він невідворотний) — стрес як засіб від спаду. Безумовно, людські ресурси величезні, але й вони вимагають відновлення, поповнення. І якщо стрес виникає не занадто часто це своєрідне тренування, а якщо це Ваш перманентний стан, то організм не встигає відпрацьовувати реакції, опиняється "за межею" і починає "гальмувати". Це призводить до різних захворювань (найчастіше — серцево-судинних), людина стає дратівливою, нервовою або, навпаки, до всього байдужою, апатичною. Ефективність роботи такого співробітника знижується. Справа зовсім не в тім, щоб уникати стресових ситуацій, а в нашій гнучкості, здатності з ними справлятися.