< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Феномен мови

Фразеологізм як мовна одиниця

Зрозуміти душу народу, його історичний шлях просторами вічності допомагають характерні для його мови поєднання слів — фразеологізми. У них — особливості національного мислення і національної долі, втілення своєрідності розуміння світу, ситуацій життя. Вони виражають глибокі й масштабні смисли, потужні емоції, надають думці влучності, дотепності. Специфіку мовної ситуації та характери її учасників також репрезентують вони.

Невичерпними скарбами метафоричного, експресивного слова володіє українська мова. Фразеологізми — джерело унікальності літератури. Надають вони силу і філософській думці.

Фразеологізми (грец. phrasis — мовний зворот і logos — слово) — стійкі, цілісні, семантично нерозкладні сполучення слів, що відтворюються в мовленні як готові формули. їхній зміст завжди інший, ніж семантика поєднаних у них слів: брати ноги на плечі — тікати, робити з мухи слона — перебільшувати, як сніг на голову — раптово, рукою подати—близько, пекти раків — червоніти. Вивчає фразеологізми мовознавча наука — фразеологія.

У мовленні фразеологізми використовують з різною метою: для надання висловлюванню образності, емоційності, експресивності; створення відтінку іронії, жарту, насмішки, сарказму тощо; вираження позитивних емоцій або фамільярності; відтворення найтонших аспектів значення, характеристики предмета, явища, ситуації.

Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності. В офіційно-діловому стилі вони покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття. Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому мовленні.

Попри стильову обумовленість і різне походження всі фразеологізми мають немало спільних ознак: відтворюваність у мовленні; постійний лексичний склад; усталений порядок слів; стійкі граматичні категорії; втрата словами, які є компонентами фразеологізмів, своїх значень, завдяки чому вони разом виражають одне поняття; виконання у реченні однієї синтаксичної функції всіма компонентами фразеологізму; наявність синонімічних та антонімічних зв'язків з іншими фразеологізмами і словами.

Найчастіше слова фразеологізмів уживаються в переносному значенні, інколи — в прямому: Сашко добряче намилив шию, обличчя і змив теплою водою. — На зборах йому добре намилили шию за пропуски уроків; Оленка боляче прикусила язика, аж кров з'явилася — Коли батько почув, що до цієї справи причетний син, то надовго прикусив язика (намилити шию — покарати, прикусити язика — замовкнути).

Традиційно фразеологізми є одним членом речення: Нам треба збити пиху комусь із хвальків (присудок). Головне, щоб жовта преса не помітила їхніх стосунків (підмет). Як буря в стакані води все завертілося, збурилося в його житті (обставина). Осіння дорога вся в таких калюжах — ні пройти ні проїхати (означення). Він уявляв себе пупом землі (додаток).

Фразеологія української мови формувалася впродовж багатьох століть. Більшість сталих словосполук утворилася з вільних поєднань слів, які внаслідок поступової метафоризації та перенесення на інші сфери людської діяльності втратили своє первісне значення і в єдності набули нового. Джерелами української фразеології є:

  • 1) побутова мова (байдики бити, як корова язиком злизала, кров з молоком);
  • 2) крилаті вислови видатних людей (пропаща сила, лебедина пісня, усе своє ношу із собою);
  • 3) виробничо-професійна діяльність (розмотати клубок, коронний номер, на мисливця і звір біжить);
  • 4) Біблія (випити гірку чашу, закопати талант у землю, блудний син);
  • 5) антична міфологія і література (сізіфова праця, танталові муки, ахіллесова п'ята);
  • 6) українська міфологія (виносити сміття з хати, горобина ніч, до перших півнів);
  • 7) переклади іншомовних висловів (дивитись крізь пальці, шукайте жінку, пам'ятати про смерть);
  • 8) каламбури, анекдоти, жарти (ростуть на вербі груші; на городі бузина, а в Києві дядько);
  • 9) народна творчість (що посієш, те й пожнеш; гірко заробиш — солодко з'їси; ні слуху ні духу);
  • 10) звороти науково-термінологічного характеру (броунівський рух, нейтральна реакція, поставити діагноз).

Фразеологізми нечасто піддаються дослівному перекладу. Здебільшого необхідно шукати близькі за значенням аналоги в мові перекладу: світ за очі — куда глаза глядят, хоч в око стрель — хоть глаз выколи, як муха в окропі — как белка в колесе.

Будова фразеологізмів характеризується змістовою цілісністю і сталістю, відтворюваністю в процесі мовлення. За компонентним складом і граматичними зв'язками розрізняють такі їх види:

  • 1) фразеологізми з одного слова (Антей, Отелло, Соломон, Нарцис);
  • 2) вирази у формі словосполучення (березова каша, біла ворона, божа милість, зелена вулиця);
  • 3) фразеологізми-речення (Крапля камінь точить. Комар носа не підточить. Хоч кілок на голові теши).

У процесі використання фразеологізми зазнають певних трансформацій: скорочення (попасти пальцем в небо — пальцем в небо), заміни одного компонента іншим зі збереженням загального змісту (у Бога за пазухою — у Бога за дверима, у Христа за пазухою). У художній літературі поширене їх індивідуально-авторське вживання: швидко і точно розставив крапки і знаки оклику (Ю. Мушкетик); товкти воду в цій дипломатичній ступі (О. Гончар); Мартосі — Мартошине, а Хомі — Хомине (Є. Гуцало).

Смислова і структурна єдність — характерна ознака фразеологізмів. Вони можуть відрізнятися ступенем злитості компонентів. На цій основі виокремлюють такі їх види:

  • 1. Фразеологічні зрощення (ідіоми) — стійкі нерозкладні словосполучення, значення яких не випливає зі значень їхніх компонентів. Вони неподільні за змістом і не перекладаються іншими мовами дослівно (собаку з'їсти — набути досвіду, звести нанівець — знищити, ні світ ні зоря — рано).
  • 2. Фразеологічні єдності — усталені словосполучення, цілісне значення яких мотивується значеннями їхніх компонентів (прикусити язика — мовчати, не нюхати пороху — не бувати в боях, не мати серйозного досвіду). Деякі з них допускають доповнення іншими компонентами (дерти носа — дерти кирпатого носа).
  • 3. Фразеологічні сполуки — стійкі словосполучення, компоненти яких мають обмежені зв'язки з іншими словами, але не втратили самостійності (порушити питання або тему, бере жаль або страх).
  • 4. Фразеологічні вислови — вирази, що складаються зі слів з вільним значенням. Серед них: вислови номінативного типу — мовні кліше, виражені простим словосполученням (охорона здоров'я, коло інтересів), та вислови комунікативного типу, що охоплюють прислів'я, приказки та крилаті вислови (не все те золото, що блищить; роботящі руки гори вернуть).

У складі фразеологізму можуть бути слова з різних частин мови, які визначають його семантику і граматичні ознаки. З огляду на належність головного слова до конкретної частини мови розрізняють розряди фразеологізмів:

  • 1) іменникові словосполучення (кругова порука, куряча сліпота, тайна вечеря, лавровий вінок);
  • 2) дієслівні словосполучення (їхати зайцем, кадити фіміам, починати з азів, прокатати на вороних);
  • 3) прикметникові словосполучення (гострий на язик, на куди-кину гору, на широку ногу);
  • 4) прислівникові словосполучення (краще пізно, ніж ніколи; краще менше, та краще; далі нікуди);
  • 5) вигукові словосполучення (чи ти бач, от тобі й маєш, от тобі й на).

Фразеологізми вступають у зв'язки з іншими мовними одиницями і підлягають певним граматичним нормам. Однак порівняно з вільним поєднанням слів вони мають певні особливості правопису, зокрема пунктуації:

  • 1. Коли фразеологічний вираз складається з двох слів, перед кожним з яких стоїть сполучник і або ні, то кому між ними не ставлять: і туди і сюди; і вдень і вночі; ні так ні сяк; ні риба ні м'ясо.
  • 2. У сталих словосполученнях перед порівняльними сполучниками кому не ставлять: руки зробилися як лід, почервоніти як рак.
  • 3. Якщо фразеологічний зворот граматично оформлений як підрядне речення, то його виділяють комою: Я вдячний, що відкрили очі, а то душі її я б не побачив.
  • 4. Якщо дієприслівниковий зворот виражений фразеологізмом і разом з дієсловом-присудком становить одну ритмомелодичну групу, то його комами не виділяють: Годі вже тобі сидіти згорнувши руки.

У фразеологізмах віддзеркалюються світогляд, духовність, ментальність, естетичний світ і етична культура людини. Вміле використання їх надає мовленню масштабу і глибини, увиразнює його суть, потужно відлунює в думках і почуттях мовно розвиненої особистості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >