< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Гуси врятували Рим

Кілька тисячоліть тому галльські племена напали на Рим, здобули його штурмом і оточили Капітолій (цитадель, центр релігійного культу), у якому переховувалось населення міста. Та змусити оборонців Капітолію скласти зброю їм не вдалося. Тоді вони потай уночі пробрались до Капітолійського пагорба і роззброїли варту. Галли зробили це так тихо, що навіть собаки не чули. Та гуси, яких забули вдень нагодувати, не спали. Заґелґотавши, вони розбудили римських воїнів, і ті вчасно відбили напад ворога. Фразеологізм "гуси врятували Рим" уживають, коли характеризують незначну річ або ситуацію, що несподівано може мати серйозні наслідки.

Далеко куцому до зайця

Слово "куций" асоціюється із зайцем, бо в нього короткий хвіст. Проте раніше так називали мисливських собак. Куций повільніший від зайця, бо він тільки бігає, а заєць ще й стрибає, тому в погоні за здобиччю куций завжди відставав. Значення фразеологізму "далеко куцому до зайця" — не рівня.

Дамоклів меч

Походження фразеологізму пов'язане з іменем Дамокла, придворного улюбленця грецького тирана Діонісія. Одного разу під час обіду Дамокл дуже вихваляв володаря, із заздрістю говорив про нього, вважаючи його найщасливішою людиною у світі. Діонісій вирішив провчити заздрісника. Під час бенкету він наказав слугам посадити Дамокла на трон. Той був на сьомому небі від радості. Аж раптом побачив, як над його головою на кінській волосині повис гострий меч, що будь-якої миті міг обірватися і вбити. Діонісій пояснив, що це символ небезпеки, яка завжди нависає над тим, хто має безмежну владу.

Відтоді вислів "дамоклів меч" уживають, коли йдеться про постійну смертельну небезпеку,

Дантове пекло

Найвідомішим твором італійського поета Данте Аліг'єрі є "Божественна комедія", в якій описано реалії потойбічного світу, куди людина потрапляє після смерті. Поет дуже докладно розповів про дев'ять кіл пекла, у кожному з яких душі померлих терплять муки за певний гріх.

Фразеологізм "дантове пекло" вживають у двох значеннях: пороки будь-якого суспільства — егоїзм, несправедливість, мстивість, жадібність, розбещеність; важкі, трагічні, смертельно небезпечні для людини ситуації, в які вона потрапляє.

Дволикий Янус

Давні римляни вірили в існування бога часу Януса. За міфом, колись він був царем країни латинян Лаціума, від всесильного Сатурна отримав дар бачити минуле і майбутнє. За цю здатність Януса стали зображувати дволиким: його молоде обличчя обернене в майбутнє, а старе дивиться в минуле. Згодом цей герой перетворився в дволикого бога часу, початку й кінця, охоронця входу й виходу. Він також був покровителем військових починань, мав храм, двері якого відчинялися під час війни, а в мирний час були зачинені.

Згодом словосполучення "дволикий Янус" втратило первинне значення. Тепер цей фразеологізм використовують, коли говорять про людину нещиру, лукаву, дволику.

Дев'ять муз

Музами давні греки називали дев'ять дочок Зевса і богині пам'яті Мнемозини, які стали покровительками різних мистецтв і наук. їх зображували у вигляді прекрасних жінок з натхненними обличчями. Кожна з них тримала атрибут (предмет чи інструмент) своєї галузі: Каліопа (муза епічної поезії) — табличку і паличку для письма; Кліо (муза історії) — великий сувій папірусу; Евтерпа (покровителька ліричної поезії та музики) — флейту; Терпсихора (муза танцю й хорового співу) — велику ліру; Ерато (муза любовної поезії) — малу ліру; Мельпомена (муза трагедії) — трагічну маску; Талія (муза комедії) — комічну маску; Полігімнія (муза релігійної поезії) мала покривало на голові; Уранія (муза астрономії та геометрії) тримала кулю й циркуль. Керував музами бог Аполлон.

Музи повинні були сповнювати митців натхненням, тому, коли немає натхнення, митці кажуть: мене покинула муза.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >