< Попер   ЗМІСТ   Наст >

На кутні (зуби) сміятися

Зазвичай людина сміється, коли їй радісно, весело. Та щоб стало видно кутні зуби, усмішка має бути дуже натягнутою. Так буває, коли сміються з примусу, під тиском або плачуть. У сучасній мові фразеологізм "сміятися на кутні" означає плакати.

На лобі написано

Вислів виник зі звичаю таврувати чоло (лоб) злочинців розпеченим залізним клеймом. Так у давнину карали злодіїв і селян, які тікали від жорстоких панів і були спіймані. Глибокі шрами від тавра залишалися на все життя: у нещасних справді завжди на лобі було написане їхнє минуле.

Нині вислів "на лобі написано" вживають у значенні "все зрозуміло".

На рахманський (брахманський) Великдень

Рахмани (брахмани) — найвища категорія індійських жерців, посередників між землею і небом. Вони вчили не боятися смерті, адже разом із нею для людини відкриваються нові радощі: зустріч із богами і предками, переселення душі в нове тіло. Відомості про рахманів є в літописі "Повість минулих літ". Рахманський (брахманський) Великдень — стародавнє українське свято на четвертому тижні по Великодню. Був поширений звичай на Великдень кидати в річку шкаралупи крашанок. За повір'ям, через чотири тижні вони припливали до рахманів, і тоді ті знали, що Бог воскрес, і святкували свій Великдень: нічого не робили, тільки доглядали худобу. В Україні існувало багато звичаїв, пов'язаних із цим днем. Наприклад, на Херсонщині на великодній стіл ставили мисочку із пророщеною яриною, у неї клали стільки крашанок, скільки в сім'ї було померлих.

Також люди виходили за село, щоб убити гадюк, вірячи, що за кожного гада Бог прощає сорок гріхів.

Нині від цього свята залишилася тільки назва-фразеологізм, що означає "ніколи".

На сон грядущий

У мову цей фразеологізм прийшов із молитовників, із розділу "Молитви на сон грядущий", тобто ті, які читаються перед сном. На сон грядущий — значить перед тим, як лягти спати, заснути; на ніч.

На ясні зорі, на тихі води

Поетичний вислів походить із народних невільницьких пісень. У ХІП—XVII ст. українські землі потерпали від нападів турків і татар, які грабували населення, а людей брали в полон і гнали до Криму, де продавали в рабство на невільницьких ринках. Південь Криму, Туреччина і більшість азійських країн, куди потрапляли бранці з України, — місцевості переважно гірські, зі швидкоплинними, на відміну від наших рівнинних, гомінкими ріками. Туреччина лежить значно південніше України, тому світанки та вечірні зорі там коротші, після дня швидко настає ніч. Полонені сумували за рідним краєм і свою тугу та прагнення повернутися додому виливали в піснях і думах. У багатьох із них повторюється уривок:

З тяжкої неволі,

З віри бусурманської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений. Фраза "на ясні зорі, на тихі води" означає "в Україну, в рідні краї".

На ять

Ять (%) — літера церковнослов'янської абетки, якою користувалися в Україні для письма аж до початку XX ст. Цією буквою позначали звук [і], але писали її не в усіх словах із цим звуком. Слова з ятями потрібно було заучувати, і того, хто знав їх, вважали великим грамотієм. Знати на ять — означає знати дуже добре.

Накрити мокрим рядном

Фразеологізм походить із вільного словосполучення. З давніх часів українцям була властива відраза до нечесних людей, злочинців, дармоїдів, що жили за рахунок чужої праці. Злодія, спійманого на гарячому, інколи карали на місці. Накинувши мокре рядно, щоб він заплутався і не бачив, хто чинить розправу і куди тікати, його гуртом били. Цей спосіб покарання давно відійшов у минуле, а фразеологізм "накрити мокрим рядном" тепер означає вилаяти кого-небудь; напасти зненацька.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >