Методики та технології застосування адвокатами психологічного впливу

Практична діяльність адвокатів потребує побудови цілісного уявлення про конкретні способи, прийоми, методику Й технологію застосування акмеологічного впливу, адже способи психологічного впливу, що використовуються адвокатами, можуть істотно різнитись. Наприклад, Є. В. Сидоренко визначає такі види психологічного впливу: переконання, самопросування, навіювання, зараження, пробудження імпульсу до подразнення, формування благоприхильності, прохання, примус, деструктивна критика, маніпуляція.

Переконання як вид психологічного впливу означає свідомий аргументований вплив на іншу людину чи групу, котрий змінює їхні судження, ставлення, наміри чи рішення. Саме цей вид впливу найбільш поширений при здійсненні адвокатом своїх функціональних обов'язків. Самопросування, тобто повідомлення цілей і презентація свідчень своєї компетентності та кваліфікації, щоб бути оціненим за гідність і завдяки цьому здобути перевагу. Поширеним у судових засіданнях також є навіювання, свідомий аргументований вплив на особу чи групу осіб, що має на меті змінити їхній стан, ставлення до обставин справи. Великої професійної майстерності потребує використання зараження, що має спричинити передання свого стану чи ставлення іншій людині чи групі людей, які сприймають цей стан або ставлення. Специфічними видами психологічного впливу є пробудження імпульсу до подразнення та формування благоприхильності. Такі заходи часто застосовуються через певні іміджеві ходи, мовленнєві та невербальні чинники. Жодне судове засідання не відбувається без прохання як основної форми звернення до суддів. На відміну від попереднього виду психологічного впливу, примус у судовому процесі застосовується вкрай рідко, можна лише вказати на можливість оскарження судових рішень до вищестоящих судових інстанцій. Однак вважати право на оскарження чистим видом психологічного впливу, напевно, складно. На жаль, застосовуються в ході судового розгляду і такі види акмеологічного впливу, як деструктивна критика та маніпуляції.

Указані способи психологічного впливу діють вибірково щодо свідомості людини. Так, психічне зараження спрямовано на підсвідомий рівень об'єкта акмеологічного впливу і полягає у переданні йому емоційного стану суб'єкта цього виду впливу. В механізмі зараження основну роль відіграє пов'язаність стадного інстинкту і почуття належності особистості до соціуму. Якщо вдається заразити емоційним станом одну чи декількох осіб, інші, найімовірніше, приєднаються до подібного емоційного настрою. Таку реакцію можна порівняти з охопленням єдиним емоційним станом глядачів будь-якого видовища. У певному розумінні судовий процес також є видовищем. Недарма С. С. Сливка звертав увагу на необхідність розвитку акторської культури юриста як складової професійної юридичної культури в цілому. Як зазначає Р. Чалдіні, люди, щоб вирішити, чому вірити та як діяти у певній ситуації, орієнтуються на те, чому вірять і що роблять в аналогічній ситуації інші люди. Автор називає це принципом соціального доказу.

Навіювання здійснюється як на підсвідомому, так і на свідомому рівнях і, як висловився відомий фізіолог В. М. Бєхтерєв, "становить один зі способів впливу одних осіб на інших, яке може відбуватись як навмисно, так і не навмисно з боку особи, яка впливає,... шляхом безпосереднього прищеплення психічних станів, тобото ідей, почуттів і відчуттів, не вимагаючи взагалі жодних доказів і не потребуючи логіки".

Переконання як спосіб акмеологічного впливу відбувається вже тільки на свідомому рівні. Переконання за допомогою доказів, аргументів дає можливість "перетворити інформацію, що повідомляється слухачу, на систему його настанов, ціннісних орієнтацій, принципів"^[1]. Водночас, треба визнати, що для забезпечення високої ефективності процесуальної діяльності адвокатів вони повинні використовувати як прямий, так і побічний способи переконання.

Таке визначення способів акмеологічного впливу, що можуть і повинні бути застосовані адвокатами, відповідає необхідності звернення їх аргументації до логіки, почуттів та емоцій суду. Ще дореволюційні науковці зазначали, що "оратор повинен або переконати, або стурбувати, або полонити. Переконують — доказами, турбують — збудженням відповідного настрою чи почуття і беруть у полон своєю особою, тобто рисами характеру"^[2]. Інакше кажучи, переконання впливає на логіку, зараження — на почуття, навіювання — на емоції. Такий вплив має бути комплексним як такий, що має вищу ефективність порівняно з використанням окремих способів впливу.

Отже, на "фільтр безпеки" впливає в основному такий спосіб впливу, як зараження ("це безпечно, довіряй мені"), на "фільтр інтересу" діє переважно переконання ("це цікаво і важливо, слухай мене"), і, нарешті, "фільтр довірливості" долається за допомогою навіювання ("ми схожі, думай як я").

Найчастіше на практиці адвокати використовують такі прийоми акмеологічного впливу:

• 1. Прийоми акмеологічного впливу, спрямовані на подолання "фільтра безпеки":
  • — метод позитивної соціальної установки, що реалізується адвокатами за рахунок таких факторів, як зовнішній вигляд, визначність авторитету як професіонала високого ґатунку;
  • — метод віддання пошани, що реалізується через прояв підвищеної поваги до об'єкта акмеологічного впливу (судді, присяжного, свідка), висловлення розуміння залежності напряму розвитку подій від позиції цього об'єкта;
  • — метод особистої привабливості, що реалізується комплексним набором психологічних прийомів, спрямованих на формування стійкого позитивного враження від професійного учасника процесу.

Одні з найкращих рекомендацій щодо формування особистої привабливості надав Д. Карнегі^[3];

• — метод схожих поглядів, що реалізується за допомогою виявлення адвокатом схожих з об'єктом акмеологічного впливу (найчастіше загальноприйнятих) поглядів на певні явища чи відносини.
• 2. Прийоми акмеологічного впливу, спрямовані на подолання "фільтра інтересу":
  • — метод важливої інформації, що реалізується шляхом роз'яснення об'єкту акмеологічного впливу важливості його участі в дослідженні певної інформації (соціальна важливість, особиста зацікавленість);
  • — метод роздумів, що реалізується шляхом створення адвокатами у об'єкта акмеологічного впливу враження спільних думок щодо обставин вчиненого злочину, спільного аналізу наявних доказів;
  • — метод професіоналізму, що реалізується адвокатом шляхом демонстрації вільного оперування як нормативною базою, так і матеріалами справи;
  • — метод прийнятої допомоги, що реалізується внаслідок створення уявлення у об'єкта акмеологічного впливу про отриману адвокатом від нього суттєву допомогу в процесі встановлення істинних обставин, досліджуваних у процесі подій.
• 3. Прийоми акмеологічного впливу, спрямовані на подолання "фільтра довірливості":
  • — метод "особливої інформації", що реалізується адвокатами через розкриття особливої (таємної, негативної, неочікуваної) інформації об'єктові акмеологічного впливу з метою створення враження відвертості та прозорості діяльності цього адвоката;
  • — метод нейролінгвістичного програмування (НЛП), що реалізується шляхом комплексного використання методик НЛП, спрямованих на розширення, доповнення та зміну внутрішніх настанов об'єктів акмеологічного впливу шляхом керування їх образним і понятійно-логічним мисленням та уявою з урахуванням особливостей процесуальної форми та дотриманням етичних засад процесуальної діяльності.

Процес акмеологічного впливу складається з певних етапів. В. Г. Гончаренко виокремлює послідовні блоки процесу психологічного впливу слідчого при здійсненні процесуальних дій: естетичний блок (формування у допитуваного поваги до слідчого за рахунок зовнішніх ознак); процесуальний блок (чітке виконання слідчим процедур, передбачених КПК); етичний блок (найсуворіше дотримання норм етики службового спілкування); криміналістичний блок (набір прийомів психологічного впливу); психологічний блок (активізація пам'яті, виклик асоціацій, збудження певних емоцій тощо). В. П. Шейнов визначає таку схему послідовного впливу на свідомість людини: увага — інтерес — бажання — дія. Увагу можна привернути незвичністю викладення, його формою, візуальними засобами; інтерес виникає, коли слухач зрозуміє, що може задовольнити якусь зі своїх потреб; бажання виникає, коли він побачить, що мета є досяжною; дія є результатом бажання та підказки про те, що треба зробити.

Тож видається за можливе виокремити такі етапи застосування акмеологічного впливу з метою підвищення ефективності адвокатської діяльності:

• 1. Підготовка до здійснення акмеологічного впливу. Цей етап спрямований на отримання максимально повної інформації про об'єкт акмеологічного впливу: анкетні дані, інформація про досвід роботи у сфері юриспруденції, загальні дані про особливості характеру та будь-які інші відомості, що можуть допомогти адвокатові обрати максимально ефективну методику акмеологічного впливу. Зовнішність людини, характер її поведінки, як відомо, також дають достатньо широкий обсяг інформації, яка є не тільки вихідною точкою для задіяння певних прийомів акмеологічного впливу, а й забезпечує, так званий, зворотний зв'язок, який, у свою чергу, становить окремий етап процесу застосування акмеологічного впливу.
• 2. Реалізація акмеологічного впливу. На цьому етапі адвокати безпосередньо використовують різноманітні способи акмеологічного впливу, застосовуючи широкий арсенал психологічних прийомів. Розпочинається процес застосування акмеологічного впливу з намагання викликати у об'єкта впливу емпатію. Результатом досягнення емпатії є психологічний контакт між адвокатом та об'єктом акмеологічного впливу.
• 3. Зворотний зв'язок (отримання інформації про результати здійсненого акмеологічного впливу). Цей етап застосування акмеологічного впливу абсолютно необхідний з огляду на одночасне застосування методів психологічного впливу процесуальними сторонами. Таке одномоментне й різноспрямоване використання технологій акмеологічного впливу може суттєво зменшувати ефективність цього виду впливу. Тому видається необхідним отримання адвокатами інформації про результативність застосування ними різноманітних прийомів психологічного впливу з метою наступної корекції своєї процесуальної активності.
• 4. Корекція процесу реалізації акмеологічного впливу. Обрана адвокатом методика акмеологічного впливу може, й навіть повинна, бути відкоригована залежно від процесуальної активності протилежної сторони та отриманої завдяки зворотному зв'язку інформації про результативність застосованого акмеологічного впливу.

Вдале використання методів і засобів психологічного впливу, розуміння сутності такого впливу, механізмів його дії, факторів, що впливають на ефективність застосування, а також сформованих умінь і навичок щодо використання технології застосування на практиці мають значно підвищити рівень ефективності адвокатської діяльності.

• [1] Деркач А. А. Идеологическое воздействие: социально-психологические и педагогические аспекты / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. — М. : Мысль, 1985. — С. 216.
• [2] Луцкий К. Л. Судебное красноречие / К. Л. Луцкий. — СПб.: Изд. книжного магазина В. М. Попова, 1913. — С. 7—8.
• [3] Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги ; пер. с англ. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 98.