Усні докази

До усних доказів належать пояснення сторін, третіх осіб і покази свідків. Покази свідка - один із найпоширеніших засобів доказування у цивільному процесі. Свідком (testis) є особа, якій відомі які-небудь обставини, які стосуються справи. Покази свідків - це відомості, повідомлені особами, яким може бути відомо про обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи,

Не є доказом покази свідка, який не може вказати на джерело своєї обізнаності.

Свідком є юридично не заінтересована особа, яка не є суб'єктом спірного правовідношення. Проте це не усуває певну заінтересованість свідка як знайомого, співробітника, родича. Тому суд під час допиту свідка з'ясовує його стосунки зі сторонами, що дозволяє оцінити достовірність пояснень свідка.

Однією з найбільших проблем під час допиту свідка є умисна або мимовільна недостовірність показів свідка та способи боротьби з нею. Для практичних працівників це одна з найгостріших проблем, яка завдає непоправної шкоди як інтересам окремих осіб, так і держави у цілому. В літературі наголошується, що люди, виступаючи в суді, з різних міркувань перекручують істину. І хоча свідки підлягають покаранню за лжесвідчення, випадки притягнення їх до відповідальності трапляються рідко.

Неправда показів свідків не завжди буває умисною. Є люди, які позбавлені можливості точно відтворювати те, що ними пережито. Кожного разу спогад подається в особливому ракурсі, який може і не відповідати змісту факту, що мав місце насправді. Таким чином, побачене, почуте відновлюється в суді у різній повноті й забарвленні залежно від цілей і мотивів, які керують людиною, та його вроджених психічних властивостей191. Важливо розділяти суб'єктивну добросовісність свідка й об'єктивну достовірність його показів. Тому від людини, яка принесла у судове засідання емоції, суб'єктивні оцінки та пристрасті, адвокату важливо навчитись брати лише те, що потрібно для встановлення істини у справі.

У справі за позовом С. свідок Н. не приховувала свого ставлення до позивача і буквально виплескувала негативні емоції на нього. Попри це адвокат наполягав на її допиті, оскільки при всій неприязні вона свідчила про факти, які об'єктивно говорили на користь заявленого позову. Адвокат так склав план допиту, щоб надати можливість свідку вилити свою неприязність до позивача, після чого максимально доброзичливо і дружелюбно розпитав про фактичні обставини, важливі для суті спору. При цьому він влаштував так, щоб позивач під час допиту був відсутній (мовляв, запізнюється з відрядження). Покази Н. зіграли ключову роль в ухваленні рішення.

Утім варто знати й про таке. Людина певного темпераменту, даючи покази й гіперболізуючи яскраві емоції, розповідаючи про факти, які їх викликали, мимоволі хоче обґрунтувати свій психологічний стан, часом на шкоду реальності. У наведеному вище випадку причиною ворожості були обставини, не пов'язані безпосередньо зі змістом спору. Тому адвокат припустив, що чесна і порядна жінка, висловивши свою негативну оцінку про факти, які її особисто не стосувалися, розповість чесно і відверто. Попри певний ризик усе так і сталося.

Досвідчені юристи нерідко надмірно скрупульозно допитують свідка про взаємини сторін, що істотно впливає на подальший допит. Спокуса збрехати у деяких свідків нерідко виникає через ілюзію своєї невразливості та безкарності, формування переконаності в тому, що вони легко і просто всіх "переграють". Детальний, спокійний і врівноважений допит, позбавлений емоційного забарвлення, увага до дрібниць і неточностей досить швидко " витвережують" потенційного брехуна, позбавляють його ілюзій і вносять корекцію в початкові наміри говорити неправду. Сприяє цьому і введення в ЦПК присяги та підписання тексту присяги.

У літературі висловлено критичне судження щодо принесення присяги, яка, на думку авторів, ґрунтується тільки на урочистості й етичних аспектах, що не є обов'язковою умовою для поведінки окремих суб'єктів, а тому таке становище породжує нерівність. Як заміна пропонується "детектор брехні" (поліграф). Питання про застосування поліграфу вимагає глибоких і різнобічних досліджень. На мій погляд, застосування "детектора брехні" несумісне з принесенням присяги, оскільки це не лише ритуал, а й дія, яка має важливий правовий зміст і глибокі психологічні корені та настанови на "правду". І навіть там, де за згодою свідка його застосовують (наприклад, у США), ніхто не ставить під сумнів доцільність принесення присяги.

Крім того, достовірність показів свідка багато в чому залежить від умов, в яких він сприймав і відтворював події. І якщо добросовісний свідок неправильно сприйняв і оцінив події, про які він дає покази, то поліграф у цьому випадку не допоможе.