Підготовка заперечень проти позову
"Робота адвоката з підготовки захисту проти позову має свої особливості: змінюється мета діяльності адвоката і, відповідно, процесуальні засоби її досягнення[1]. Адже тепер завдання адвоката полягає в тому, щоб переконати суд у потребі відмовити у задоволенні позовних вимог.
У СПІА(ст. 7 Федеральних правил цивільного процесу (ФПЦП)) обов'язково мають бути надані позовна заява, пояснення (заперечення) на неї відповідача й аргументи позивача проти зустрічного позову, якщо зустрічна вимога заявлена[2]. Такі папери має бути складено "коротко і ясно". При цьому можливість коректування початкової позовної заяви та зміна заперечень або не допускається, або обмежується. Це полегшує роботу суду, проте ускладнює становище сторін. Вважаю, що обов'язкове подання письмових заперечень або пояснень на позовну заяву доцільно ввести і в Україні.
Заперечення проти позову поділяють на дві основні групи - заперечення в процесуальному та матеріальному смислі. Заперечення проти позову можливі шляхом: 1) спростування законних припущень, встановлених правовими нормами на користь позивача; 2) спростування фактів процесуальної підстави позову; 3) доказування фактів, які перешкоджають виникненню права у позивача або погашають це право.
Тобто, оспорюючи вимоги позивача, відповідач або його адвокат наводять аргументи, спрямовані проти фактів, якими обґрунтовується позов, проти доказів, які підтверджують ці факти, і проти правових висновків, які випливають із встановлених фактів. Відповідач може стверджувати і доказувати наявність у нього власного права на предмет позову. Крім того, адвокат може спрямовувати доводи проти прийняття позову до розгляду судом і через відсутність процесуальних підстав для такого розгляду.
Так, не допускається укладення через представника угод, які за своїм характером можуть бути укладені лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі. До цих угод належить заповіт під призначення спадкоємця, заповідальний відказ, покладення на спадкоємця обов'язку надання права довічного утримання або виконання дій для загальної корисної мети, виконання заповіту. Не може бути через представника укладено або розірвано шлюб, здійснено усиновлення (удочеріння)[3].
Якщо адвокат виявить таке порушення, то йому достатньо вказати на нього у своїх запереченнях. Основу заперечень становлять факти або сукупність фактів, спрямованих на спростування позову. Наприклад, проти позову про відшкодування шкоди наводяться та підтверджуються факти, які вказують на відсутність вини того, хто спричинив шкоду. Проти позову про втрату права на проживання у квартирі подають заперечення про поважність причин такої відсутності або наводяться факти, які вказують на вимушений характер непроживання у спірній квартирі через перепони другої сторони. Проти позову про стягнення заборгованості наводять посилання на наявність зустрічних однорідних вимог, тобто про припинення зобов'язань зарахуванням.
Проти позову про повернення подвійної суми завдатку наводяться заперечення, що укладений договір не був виконаний з вини сторони, що дала завдаток. У випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються у розмірі, в якому вони давались, на що у своїх запереченнях наголошує і адвокат, який виступає проти повернення одержаних грошей у подвійному розмірі. За позовом проти спадкоємця на підставі боргової записки відповідач посилається на закінчення шестимісячного строку, який погашає вимоги позивача.
Адвокат має потурбуватись про підтвердження заперечень відповідними доказами. Заперечення проти позову можливі шляхом: а) спростування законних припущень, встановлених правовими нормами на користь позивача; б) спростування фактів процесуальної підстави позову; в) доказування фактів, які погашають право позивача або не допускають виникнення права у позивача.
Іноді адвокату немає потреби спростовувати всі факти, покладені позивачем в основу своїх вимог. Досить спростувати один із фактів або підтвердити протилежний факт, несумісний з фактами підстави позову[4].
Заперечення у процесуальному смислі спрямовані проти факту прийняття позову до розгляду, тобто правомірності виникнення та продовження процесу. Тому до певної міри ці заперечення мають формальний характер, не торкаються правильності позовних вимог і не стосуються суті спору. Переважно такі заперечення подаються з посиланням на ст. 205 ЦПК України (підстави для закриття провадження у справі) та ст. 207 ЦПК України (підстави для залишення позову без розгляду).
Так, не може бути розглянута справа за відсутності у позивача права на позов. Наприклад, Н. пред'явила позов про визнання ордеру недійсним і виселення, хоча в списку осіб на поліпшення житлових умов була лише сьомою, а отже, відповідно до ст. 59 ЖК, не мала права на пред'явлення позову.
Питання про процесуальні заперечення адвокат має поставити на обговорення і вирішення суду в стадії провадження у справі до судового розгляду. Ст. 128 ЦПК визначає, що після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову. Саме на стадії подання заперечень повною мірою реалізується принцип змагальності сторін.
У ЦПК Франції поданню заперечень приділено велику увагу (присвячено дві глави, які містять 55 статей). На цій стадії потрібно провести ґрунтовну підготовку до майбутнього процесу. ЦПК не встановлює для заперечень певної форми. Однак вони є важливими процесуальними документами, а тому мають відповідати вимогам, які ставляться до процесуальних документів. Заперечення можуть формуватись за тим же принципом, що й позовна заява. Тобто це може бути позовна заява навпаки, де на кожну обставину позовної заяви відповідач подає свої заперечення. Відповідач вільний у формі свого волевиявлення, тому може викласти заперечення у будь-якому іншому порядку. Важливо, щоб вони були прозорими і зрозумілими для суду, а за потреби підтверджені відповідними доказами.
Висуваючи заперечення, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх частини або обсягу. Позивач обґрунтовує свої вимоги на фактах. Критика доказів, якими підтверджуються факти, як форма судового захисту відповідача набуває серйозного значення. Вона може стосуватися як джерела доказу, так і змісту самого доказу.
Підчистки у документі, недоліки мовлення, неправдиві покази свідка, спірний висновок експерта - все це впливає на якість і силу доказу. Сумніви у змісті доказів, можливість іншого тлумачення наведених у документі відомостей про факти можуть призвести до іншого правового висновку, ніж той, який стверджується позивачем.
Б.Т. пред'явила позов про визнання договору купівлі-продажу 1/4 частини квартири недійсною, мотивуючи, що він був учинений внаслідок обману. У наступному судовому засіданні, переконавшись, що факт обману не підтверджується, позивачка змінила підставу своїх вимог з посиланням на ст. 231 ЦК України, тобто стверджуючи, що вчинила такий правочин внаслідок застосування до неї фізичного та психічного тиску з боку відповідача. Адвокат відповідача звернув увагу суду, що зміна підстави позову є, по суті, новими вимогами. В таких випадках ці нові вимоги мають бути оформлені письмовою заявою. Свої заперечення адвокат відповідача обґрунтував посиланням на відповідне роз'яснення Верховного Суду України. У зв'язку з цим адвокат відповідача просив запропонувати позивачу надати письмову заяву про зміну підстави вимог і надати її копію для відповідача.
Заперечуючи проти позову, після одержання копії письмової заяви відповідач Б.Ш. вказав, що дійсно у сім'ї був конфлікт, але він не пов'язаний з питанням купівлі-продажу частки квартири, а з інших причин. Ще до укладення правочину вони помирилися. У зв'язку з цим конфліктом, який навіть не стосувався договору купівлі-продажу квартири, позивачка Б. Т. написала та нотаріально засвідчила в день укладення договору купівлі-продажу заяву на ім'я прокурора, в якій підтвердила, що вони з чоловіком помирились і він повністю компенсував їй моральні та матеріальні збитки, та просила врахувати ці обставини під час вирішення питання про кримінальну справу. Подаючи копію заяви, адвокат наголосив, що цей документ спростовує твердження позивачки В.Т., що вона перебувала під тиском у день укладення правочину. Та обставина, що заява посвідчувалась у того самого нотаріуса, що і договір купівлі-продажу, й у той самий час, засвідчує, що жодного тиску на позивача не було. Додатково було заявлено клопотання про допит нотаріуса з цих обставин.
Дії адвоката відповідача були правильними. Він виграв час, поставивши питання про надання письмової заяви про зміну підстави позову (відзначимо, що суд сам мав запропонувати це, але чомусь цього не зробив), а після перерви у справі й одержання копії заяви було підготовлено заперечення, знайдено відповідну заяву позивачки та використано проти позову разом з іншими доказами.
Заперечення можуть бути висловлені й проти правової оцінки. Вони стосуються встановленого фактичного складу, і суду пропонується в інтересах відповідача інша юридична кваліфікація встановлених фактів. Складність полягає в тому, що відповідач або його адвокат не знають, які факти суд або суддя вважає встановленими, а щодо яких у нього є сумніви. Тому адвокат виходить зі свого розуміння ситуації та власного висновку про те, які, на його думку, факти встановлені, а які ні.
У конкретній справі відповідач або його адвокат використовують різні способи спростування позовних вимог і поєднує їх. Як побудувати заперечення, в якому обсязі та послідовності - визначається матеріалами конкретної справи. Д. П. Ватман і В. А. Єлизаров наголошують, що готувати заперечення тільки за даними позовної заяви недостатньо. Правильно вчиняє той адвокат, представник відповідача, який розглядає позовну заяву як привід, щоб продумати і проаналізувати спір у всій його повноті.
Виникає питання: коли адвокат може накреслити план спростування позову та приступити до письмового оформлення заперечень на позов? Попереднє судове засідання має бути проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Отже, у відповідача є певний час, щоб підготуватись до розгляду справи, і цей час належить плідно використати.
Відповідач або його адвокат повинні мати за правило складати письмові пояснення щодо всіх справ, незалежно від того, вважає він їх простими чи складними.
Для такої рекомендації є багато підстав. Цивільна справа, на відміну від кримінальної, майже завжди несе у собі можливість ускладнення та несподіванок. Рідко буває, що такі сюрпризи належать до категорії приємних. Робота над поясненнями допомагає передбачити те, що може виявитись під час процесу. При цьому сам адвокат у процесі матиме в розпорядженні точні, наперед відшліфовані формулювання тезисів заперечень, які можна розвивати підчас надання усних пояснень. Суддя, готуючись до справи, читає заперечення, і якщо він з ними не згоден, то має себе переконати в їх помилковості, що психологічно важче, ніж не погоджуватися з усними поясненнями відповідача або його адвоката. Крім того, письмові заперечення залишаються у справі, вони важливі для формування позиції вищестоящих судів під час перевірки справи.
Такі пояснення важливі й для відповідача, який, ознайомившись із ними, може чіткіше уявити, на що слід звернути увагу суду.
Складаючи пояснення у справі, слід ураховувати призначення такого процесуального документа. Тому потрібно, як правило, чітко визначити ставлення відповідача до заявленого позову: "Позов не визнаю" або "Позов визнаю частково". Далі викладається фактичне та правове обґрунтування заперечень.
Д.П. Ватман і В. А. Єлизаров звертали увагу на те, що немає потреби наводити аргументи проти всіх частин позову. Спростування одного з елементів може виявитися достатнім для відмови у задоволенні позову. До такої рекомендації слід ставитись обережно. Надмірна легковажність і впевненість у своїй правовій позиції у цивільній справі може обернутись програшем справи. Тому краще підготуватись щодо всіх наявних у розпорядженні адвоката позицій. Однак при цьому слід знайти "золоту середину" і, маючи повне обґрунтування фактичних і правових заперечень, ставити перед судом тільки найбільш суттєві з них, щоб не перетворювати справу на затяжний і довготривалий процес, не обтяжувати суд надмірностями у поясненнях.
Закінчують заперечення проханням, яке має відповідати формі захисту, обраній відповідачем або його адвокатом. Якщо це заперечення матеріального порядку або спір проти доказів чи правового висновку, то просять: "У позові відмовити" або "У позові відмовити у такій-то частині". Якщо використовуються заперечення процесуального порядку, то вказують: "Справу провадженням закрити" або "Позов залишити без розгляду". Суд має насамперед вирішувати процесуальні питання.
Приклад письмових пояснень у справі. Суть спору можна визначити за змістом процесуального документа.
ДО БЕРЕЗІВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ У КАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ
01001, м. Березів, вул. Конституції, 1
Справа № 2-1408/9 Суддя: Колька І. П.
ПОЗИВАЧ: Васько Тамара Іванівна 88000, м. Ужгород, Карпатської області, вул. Куйбишева, 45, ідентифікаційний код 000000077, тел. 424-33-33
Відповідач:
Відкрите акціонерне товариство "ЗОРЯ" 88000, м. Ужгород, Закарпатської області, вул. Куйбишева, 45, р/р 26009677, ЗОФ АППБ, "Аваль" МФО 300345, код 00084183
Св. № 10954425, інд. код. 035841800150 в інтересах ВАТ "Зоря" заперечення подає представник товариства Адвокат Петрук Василь Петрович, який діє на підставі договору про надання правових послуг 00005, м. Одеса, Французький бульвар, 21, тел. 333-33-33 ідентифікаційний код 000000070 Відповідач:
Відкрите акціонерне товариство "ТИСА" 88000, м. Ужгород Закарпатської області, вул. Ш. Петефі 45
р/р 26009677, ЗОФ АППБ, "Аваль" МФО 312345, код 03584183 Св. № Ю654425, інд. код. 035841800150
Заперечення на позовну заяву про розірвання договорів оренди
Васько Т.І. звернулася з вимогами, в яких просить розірвати договори оренди приміщень з ВАТ "ТИСА", посилаючись на те, що орендоване майно використовується не за призначенням.
Позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав:
а) позивач виходить із помилкового висновку, що акціонер вправі порушити таке питання, оскільки зазначені договори порушують його права. Згідно зі ст. 3 ЦПК заінтересована особа (яка є такою за наявності підстав, передбачених цією статтею) може звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права в порядку, встановленому законом. Васько є акціонером ВАТ "ЗОРЯ" і звернулася до суду тому, що, на її думку, оспорювані договори не відповідають вимогам закону.
Однак позивач не належить до тих суб'єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладання договорів, а ВАТ "ЗОРЯ", яке було учасником спірних правовідносин, такий позов не заявляло. ВАТ "ЗОРЯ" є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку договори, про які йдеться у позовній заяві;
- б) посилання позивача на те, що укладені договори можуть вплинути на отримання позивачем частки прибутку ВАТ, мають характер припущення і не можуть бути визнані обґрунтованими. У позовній заяві не наведено доказів, які б обґрунтовували висновок, що здача в оренду приміщень зменшить акціонеру її частку прибутку;
- в) крім того, позовні вимоги фактично пред'явлені в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст. 15 ЦПК та ст. 12 ГПК підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам.
Докази, що підтверджують заперечення і знаходяться в матеріалах справи:
- 1) статутом та установчим договором ВАТ "ЗОРЯ" підтверджується, що позивач є акціонером товариства. Розділом третім статуту ВАТ "ЗОРЯ" підтверджено, що товариство, діючи на підставі статуту, здійснює свої повноваження не через акціонерів, а спеціально уповноважених на це осіб - Генерального директора та виконавчих директорів. Розділом другим статуту підтверджено, що акціонер не користується правом пред'явлення позову в інтересах товариства;
- 2) договором оренди № 7 від 1 січня 2005 року підтверджено, що сторонами у ньому є дві юридичні особи, а позов пред'явлено в інтересах ВАТ "ЗОРЯ". Відтак такий спір підлягає розгляду в господарських судах відповідно до ст. 12 ГПК.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 205 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України
прошу:
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. 10 липня 2006 р. №07
Представник, адвокат В. П. Петру к
Запропонований варіант заперечень написаний у стилі позовна заява навпаки. Можуть бути й інші способи викладу заперечень, які подаються до суду, (зразки заперечень подано у додатках).
- [1] Ватман Д. П., Елизаров В. А. Адвокат в гражданском процессе. - М., 1969. -С. 56.
- [2] Путинский В. К. Гражданский процесс США. - М., 1985. - С. 36.
- [3] Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. заступника голови Верховного Суду України П. І. Шевчука. - К., 2002. - С. 19.
- [4] Ватман Д. П., Елизаров В. А. Адвокат в гражданском процессе. - М., 1969. -С. 57.
