Судові виклики та повідомлення
Виклик до суду здійснюється судовими повістками.
Повідомлення про справу здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судові повістки-повідомлення надсилаються особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судова повістка про виклик до суду має бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для прибуття в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
Судова повістка-повідомлення має бути надіслана завчасно, тобто заздалегідь до наперед визначеного строку. Оскільки у цьому випадку не передбачено певну кількість днів до визначеного строку, то не буде пізнім, якщо повістку-повідомлення надіслати з таким розрахунком, щоб її вручили щонайпізніше напередодні визначеної строком дати. Однак якщо особа проживає в іншому місті й за умовами сполучення не може своєчасно приїхати, у випадку одержання напередодні дати, визначеної судовою повісткою-повідомленням, то "завчасно" означатиме строк, який би надав їй можливість своєчасно дістатися суду.
Слід зауважити, що питання про вручення повісток у встановлені строки є слабким місцем судів. Нерідко секретарі чи інші працівники суду, на яких покладено обов'язок надіслання судових повісток, роблять це несвоєчасне, що призводить до запізнілого їх вручення, а відтак і до зриву судових засідань.
Якщо особа надала інформацію про своє місце проживання або знаходження, то судова повістка надсилається за вказаною адресою. У разі ненадання відповідної адреси судова повістка надсилається: юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їхнього місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У коментованій статті встановлено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Отже, позиція законодавця стала жорсткішою у питаннях надсилання судових викликів і повідомлень.
У ст. 76 ЦПК визначено порядок вручення повісток: разом із розпискою, а також (у відповідних випадках) із копіями документів їх надсилають поштою, рекомендованим листом з повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Судові повістки можуть бути вручені стороні або її представникові (за їх згодою).
Ст. 76 ЦПК враховує практику, що склалася в судах, і передбачає можливість вручення судової повістки безпосередньо в суді, а в разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Особи можуть бути викликані до суду телеграмою, факсом або за допомогою інших засобів зв'язку. Однак при цьому належить забезпечити фіксацію повідомлення або виклику.
Ч. 7 ст. 74 передбачає можливість повідомлення особи шляхом надсилання за місцем роботи (якщо особа насправді не мешкає за адресою, повідомленою суду). Якщо суд направить повістку не за місцем проживання, а за місцем роботи, то немає достатньо підстав для визнання особи неналежно повідомленою. Реальна ситуація може примушувати до цього.
Приклад. За позовом Ш. до народного депутата України С. судові повістки за місцем реєстрації адвоката повертались без вручення. Пізніше з'ясувалося, що С. переважно мешкав не у квартирі, а на власній дачі. У зв'язку з цим судову повістку було надіслано за місцем роботи і вручено народному депутату.
Юридичним особам судові повістки надсилають за їх місцезнаходженням. Однак якщо правовідносини виникли з діяльності філії юридичної особи, то судову повістку можна направити і за місцем філії.
Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення у пресі. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Належним повідомленням вважатиметься таке, яке здійснено через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України. У разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, належним чином і в установленому порядку повідомленої про дату судового засідання, питання про можливість судового розгляду вирішується з урахуванням вимог статей 169, 224 ЦПК.
Учасник процесу, який перебуває під вартою, інформується про цивільну справу, йому вручають судову повістку через адміністрацію місця утримання. Законодавством не передбачено можливість етапування особи, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, до суду для розгляду цивільної справи. Суди у стадії підготовки справи до судового розгляду мають ураховувати специфіку такої ситуації. Такій особі направляють листа з роз'ясненням її прав, зокрема права на ведення справи через представника, забезпечується вручення копії позовної заяви та інших документів, включаючи і судових рішень (якщо така особа є стороною у справі). Суд може також доручити суду за місцем відбування покарання провести певні процесуальні дії (вручити документи, отримати пояснення)[1].
Для судового процесу важливо, щоб особа, яка викликається до суду, мала повну інформацію, куди й у якості кого її викликають, та інші дані, потрібні для виконання тих процесуальних обов'язків, які покладено на неї.
Така повістка є ґрунтовним документом, який містить важливу інформацію для осіб, які викликаються до суду. Великий обсяг інформації, який вимагається законом, потребує особливо відповідального ставлення до оформлення судових повісток, в яких має бути заповнено кожну графу розроблених бланків.
Що стосується судових повісток-повідомлень, то в них міститься менший обсяг інформації. Обов'язковими реквізитами мають бути: адреса та найменування суду, назва справи, вказівка на дію, яка виконуватиметься, місце, день і час її вчинення, а також повідомлення про те, що участь особи у відповідній дії не є обов'язковою. Якщо надсилаються копії документів, то має бути зазначено, які документи надсилаються, та вказівка про право подати заперечення та докази на їх підтвердження.
Обов'язок здійснення (виготовлення та розсилання) судових викликів покладається на секретаря судового засідання.
Кодекс, як і має бути, коли це стосується процесу, з винятковою увагою і доречним у цій ситуації формалістичним підходом ставиться до питань вручення судових повісток, а також дій відповідних осіб, якщо вручити повістку не вдалося.
Надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, з позначкою "Судова повістка": "99. Рекомендовані поштові відправлення, зокрема рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці 4 п. 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а за його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка", адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. №1153"[2].
Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручають у порядку, визначеному міжнародними договорами, а якщо такі договори не укладено з певною країною, то через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання цих осіб.
Питання, які стосуються вручення судових повісток, роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.99 Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України. Окремі положення врегульовано у Конвенції з питань цивільного процесу, Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, Протоколі до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року. Перелік чинних міжнародних договорів про правову допомогу, учасниками яких є Україна, міститься у Листі ДПА України від 17.05.2004 № 8780/7/12-0117 "Про дію Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів".
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено за місцем проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
За відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з позначкою про причини невручення.
Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка й інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за відсутності таких - через дипломатичні представництва та консульські установи України за місцем проживання. Зокрема, 19 жовтня 2000 р. Україна приєдналася до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаної в Гаазі 15 листопада 1965 р. Відповідно до Конвенції судові документи (судові повістки також) направляються у двох примірниках центральному органу запитуваної держави разом з відповідним проханням про їх вручення. В Україні центральним органом запитуваної сторони є Міністерство юстиції України.
Приклад. У справі з іноземним учасником суддя відхилила клопотання адвоката про виклик сторони у порядку, передбаченому Конвенцією, пояснивши, що адвокат не вжив самостійних заходів до виклику сторони позивача. Така позиція є помилковою. Дійсно, п. 10 Конвенції передбачає можливість повідомляти особу поштою у звичайному порядку, якщо запитувана сторона цього не заперечує. Однак такий обов'язок у всякому разі не покладається на відповідача. До того ж Україна заявила, що на своїй території не використовуватиме спосіб, передбачений ст. 10 Конвенції. Закон покладає на сторони й інших осіб, які беруть участь у справі, обов'язок повідомляти суд про зміну свого проживання (перебування, знаходження) під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, незалежно від того, чи особа там проживає.
Повідомлення про зміну адреси можна направляти в суд листом або телеграмою. Хоча закон не визначає, які реквізити має містити така заява або телеграма, але виходячи з принципу розумності в тексті має бути: адреса та найменування суду, назва справи, прізвище судді (якщо воно відоме) та виклад заяви про зміну місця проживання або перебування. Адреса має бути повною і містити всі потрібні реквізити. Зокрема, відсутність поштового індексу дає підстави вважати, що адресу вказано неповно.
Суд ухвалює розшук місцеперебування відповідача в справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, стягнення аліментів. Позивач у таких випадках, хоча це прямо і не зазначено у коментованій статті, має подати клопотання до суду та подати всю наявну в нього інформацію. Як правило, це день, рік і місце народження відповідача, останнє відоме місце його проживання, а також останнє відоме місце роботи.
Кабінет Міністрів України (постанова від 1 лютого 1995 р. № 78) відповідно до ст. 97 Цивільного процесуального кодексу України постановив: погодитися з пропозицією Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції про визначення суми витрат органів внутрішніх справ, пов'язаних з розшуком особи, яка ухиляється від сплати належних з неї платежів у розмірі до п'яти мінімальних заробітних плат.
Часті зміни до законодавства створюють труднощі як для працівників суду, так і для сторін щодо повідомлення та виклику сторін. Тому адвокат у кожному випадку має пересвідчитись, чи не внесено у діючий порядок зміни, щоб не помилитися. Нерідко адвокати домовляються з поштою про накладення штампу на конверт, який потім відправляється через кілька днів.
Аналогічні ситуації мали місце з відправкою листів прокурором. Можна припустити, що такі ж дії вчиняли і суди.
