Зустрічний позов

Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Вимоги за зустрічним позовом об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічний позов є одним із найдійовіших засобів захисту відповідача проти позовних вимог. До інших засобів належать заперечення з процесуально-правових підстав (непідсудність спору цьому суду, заявлення позову неналежним позивачем, заявлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності дружини тощо) або матеріально-правових (незаконність договору, пропущення строку позовної давності, з мотивів, що договір не було укладено тощо).

У відповідача може виникнути потреба у поданні зустрічного позову після зміни позивачем предмета або підстави позову. Таку зміну може бути здійснено до початку розгляду справи по суті. У цій ситуації відповідач змушений заявляти клопотання про надання йому строку для вивчення змінених вимог подання заперечень або зустрічного позову.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним. Ч. 2 коментованої статті встановлює три основних випадки такої доцільності:

а) коли вони виникають з одних правовідносин;
б) коли вимоги за позовами можуть зараховуватися;
в) якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Спільний розгляд первісного та зустрічного позовів запобігає ухваленню судом рішень, які б суперечили одне одному. Після початку розгляду справи по суті суд відмовляє у прийнятті зустрічного позову, про що постановляє ухвалу. Така ухвала апеляційному оскарженню не підлягає. Ця позиція має свої недоліки. У випадку правонаступництва у справі новий учасник пов'язаний з діями свого попередника і вже не може подати зустрічний позов. Подання зустрічного позову, як правило, сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 4 ст. 10 ЦПК). Вихід із цієї ситуації пропонують М.І. Балюк і Д.Д. Луспеник, вказуючи, що "норма ЦПК щодо строку, в який можна подати зустрічний позов, є процесуальним строком, який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлений"^[1]. З такою позицією варто погодитись. Справа за судовою практикою.

Випадок, коли суд встановить, що зустрічний позов не пов'язаний з первісним, або коли їх спільний розгляд є недоцільним, належно не врегульовано. На практиці судді постановляють ухвалу про відмову в прийнятті зустрічного позову і повертають позовну заяву, роз'яснюючи про право звернутися до суду на загальних підставах. Мали місце випадки і простішого вирішення питання. Зустрічна позовна заява реєструється на загальних підставах і вирішується окремо від первісного позову. В окремих випадках суддя постановляв ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної заяви, яка додавалась до матеріалів справи і вирішувалась на загальних підставах. Було й таке, коли адвокати оскаржували відмову в прийнятті зустрічної заяви як відмову в прийнятті позовної заяви. Все це засвідчує, що питання зустрічного позову потребують додаткового уточнення у процесуальному законі.

Приклад. М. І. Балюк і Д. Д. Луспеник наводять приклад помилкового прийняття зустрічного позову. Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу за виконання підрядних робіт. Відповідач подав зустрічний позов, у якому просив стягнути на його користь з первісного позивача заборгованість і збитки, завдані невиконанням умов договору про надання санаторно-курортних послуг, а також просив провести зарахування вимог і зменшити суму боргу, яка підлягає виплаті за виконані підрядні роботи. Обидва позови було задоволено. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував, яким чином зустрічний позов пов'язаний з первісним позовом.

Якщо вищестоящий суд скасував судове рішення, то в новому розгляді справу розглядають по суті. "У процесі проведення такого засідання відповідач вправі пред'явити до позивача зустрічний позов. Понад те, в деяких випадках суд зобов'язаний йому це право роз'яснити. Наприклад, якщо у справі за позовом про стягнення суми за договором позики відповідач заперечує проти позову посиланням на те, що насправді грошові кошти ним від позикодавця не одержані, то суд має роз'яснити йому, що відповідно до ст. 1051 ЦК він вправі пред'явити зустрічний позов про визнання договору недійсним" .

Щодо направлення позовної заяви слід ураховувати і вимоги Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді від 27.06.2006 (наказ Державної судової адміністрації № 68), яка визначає порядок роботи з документами. Згідно з п. 11.2 Інструкції, зустрічна позовна заява реєструється у загальному порядку, передбаченому для позовних заяв.

Особливості звернення до суду із зустрічним позовом обумовлено тим, що він є формою захисту відповідача проти вимог за первісним (основним) позовом. В усьому іншому провадження за зустрічним позовом здійснюють за загальними правилами ЦПК. Зустрічна позовна заява має відповідати вимогам ст. 119 і 120 ЦПК, по ній сплачується судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

За наявності зустрічного позову суддя не зможе відхилити ті чи інші докази або проігнорувати міркування сторони щодо тих чи інших обставин справи.

[1] Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України. Цивільний процес у питаннях і відповідях. - X.: Харків юридичний, 2008. - С. 328.