Тактичні прийоми судового допиту

Для успішного проведення допиту використовують певні тактичні прийоми, розроблені з урахуванням психології людини. В умовах судового процесу не завжди вдається їх реалізувати (питання може бути знято судом, і в результаті втрачається логічність і послідовність питань, друга сторона звертається з протестами до суду тощо). Найефективнішими визнаються такі.

Раптовість. Суть прийому полягає в тому, що особа, яка здійснює допит, поза зв'язком з попередніми запитаннями ставить несподіване питання, на яке допитуваний має дати негайну відповідь. Оскільки між цим питанням і попередніми відповідями немає логічного зв'язку, допитуваний не може швидко зорієнтуватись і може викласти те, що намагався приховати.

Послідовність. Зміст прийому полягає в тому, що запитання ставлять послідовно за наростаючою, змушуючи допитуваного відчути "силу" питань, які неминуче вимагають правдивої відповіді.

Використання позитивних якостей особи (досягнення атракції). Цей прийом нерідко спрацьовує і тоді, коли таких якостей особа не має, а їй роблять органічно вплетений у запитання комплімент. Суть прийому в тому, що допитаному ставлять питання з посиланням на позитивні якості особи (існуючі та неіснуючі): сміливість, чесність, прямоту, правдивість, заслуги у минулому, посадове становище, сімейний стан. Посилання на такі якості особи показують несумісність з ними неправди, а відтак, нерідко допомагають одержати правдиві покази. Звертаються спокійним тоном, з максимальною повагою до особистості допитуваного, обов'язково по імені та батькові. Звичайно, у цьому випадку слід бути обережним і запитання ставити так, щоб допитуваному не здалося, що запитання містить іронію і має інший підтекст.

Допущення легенди. За допомогою цього тактичного прийому "не заважають" викладати допитуваному покази, хоча з інших джерел достовірно відомо, що вони неправдиві. Терпляче надавши можливість "висловитись", допитуючий послідовно "препарує" неправдиві покази, демонструючи їх внутрішню суперечливість, непослідовність, нелогічність, неузгодженість.

Приклад. У суді за позовом В. вирішувалось питання про стягнення заборгованості за розпискою на 20 тис. грн. Відповідач заявляв, що розписки безгрошові, що їх було одержано для внесення у статутний фонд товариства, що гроші були одержані через третю особу, що боржником є не він, а відповідач Г. Л. і підприємство "ЛУРИС".

Адвокат: Леонід Петрович, чий підпис на розписках і хто їх складав?

Відповідач: Розписки під диктовку позивача писав я. Але гроші я не одержував.

Адвокат: У матеріалах справи є виписка з банківського реєстру про внесення до підприємства "ЛУРИС" 20 тис. грн. Хто вносив у банк ці гроші?

Відповідач: Ці гроші у банк вносив на рахунок СТ "ЛУРИС" я.

Адвокат: Що це за гроші? Хто їх вам дав?

Відповідач: Ці гроші через третю особу я одержав від позивача В.

Адвокат: Це ті гроші, щодо яких ви писали розписки?

Відповідач: Так, це ті гроші, але я їх одержував не для себе.

Адвокат: У засіданні апеляційного суду (про це є запис у протоколі судового засідання) ви заявили, що гроші одержали від позивача В. Тепер заявляєте, що гроші одержали через третю особу. Коли ви говорили правду?

Відповідач: Я зараз говорю правду.

Адвокат: Ви вносили ці 20 тис. грн на рахунок підприємства від чийого імені?

Відповідач: Я вносив ці гроші від свого імені. Адвокат: Для чого ці гроші вносились?

Відповідач: Це внесок на моє ім'я для того, щоб виплатити гонорар адвокату, який надавав послуги підприємству "ЛУРИС".

Адвокат: Хто цей адвокат, який надавав послуги?

Відповідач: Послуги надавав В., який зараз є позивачем у справі. Це підприємство "ЛУРИС", а не я заборгував позивачу. Прошу притягнути до участі підприємство.

Після перерви і притягнення до участі у справі підприємства та виклику в суд свідка Г. А. допит було продовжено.

Адвокат: Ми допитали головного бухгалтера підприємства. Вона заявила, що в підприємстві не числиться заборгованість перед позивачем В. Як ви це поясните?

Відповідач: Так, по бухгалтерському обліку така заборгованість не рахується. Але ці 20 тис. грн має віддати підприємство, а не я.

Адвокат: Уточніть, як вас розуміти. Внесок у 20 тис. грн внесений на ваше ім'я. Тобто на цю суму ви збільшили свою частку в підприємстві. То чому ці гроші має віддавати позивачу В. підприємство? Щось тут не сходиться.

Відповідач: У нас була така домовленість.

Адвокат: Позивач заперечує наявність такої домовленості. Крім того, зі змісту розписки випливає, що через три місяці особисто ви маєте повернути борг.

Відповідач: Була домовленість.

Адвокат: Свідок Г. А., тобто та третя особа, про яку ви говорили, був допитаний щодо передавання ним грошей від імені позивача. Його пояснення розходяться з вашими. Як ви це можете пояснити?

Відповідач: Так, Г.А. пояснив, що він позичав мені власні 20 тис. грн., які я йому віддав. Я не знаю, чому він так пояснив.

На цьому адвокат допит закінчив. Неодноразова зміна показів і спростування їх документами та свідками дали підставу суду для задоволення позову. Суд зрозумів, що відповідач говорить неправду.

Цей допит засвідчує також правильність позиції авторів проекту ЦПК, за якою доказами є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків. У разі допиту Г. А. як свідка неодноразова зміна показів могла б потягнути порушення кримінальної справи за надання неправдивих свідчень.

Припинення брехні. Цей прийом іноді поєднується з допущенням легенди. Якщо є достатньо доказів, які підтверджують певний факт, а допитуваний подає явно неправдиві покази, адвокат, суддя припиняють брехню, вказуючи своїми запитаннями, що вони мають правдиву і незаперечну інформацію, яка спростовує покази допитуваного.

Приклад. У 1980-х роках у суді вирішувалась заява про скасування нарахованого залізницею штрафу за понаднормовий простій вагонів. Працівник залізничної станції подав акт, який, за його твердженням, був підписаний представником колгоспу. На прохання юрисконсульта був викликаний для допиту робітник вагової служби М., яка складала акт, що підтверджував простій вагонів.

Юрисконсульт: Шановна Маріє Василівно! Розкажіть, коли і за яких обставин ви складали акт.

Свідок: 12 серпня 1974 р. під завантаженням стояло 18 вагонів, по яким допущено понаднормовий простій у 5 годин. Цей простій було зафіксовано в акті за встановленою на залізниці формою.

Юрисконсульт: Чи був підтверджений цей простій з боку колгоспу?

Свідок: Так, представник колгоспу Марусинець, який має у нас постійну довіреність, підписав цей акт.

Юрисконсульт: Коли саме це відбулось: у день складання акта чи пізніше? Вкажіть, якщо можете, дату цієї події.

Свідок: (читає з акта). Це було 12 серпня 1974 року.

Юрисконсульт: У чиїй присутності представником колгоспу був підписаний акт?

Свідок: У моїй присутності, а також у присутності начальника станції Рокосово, який також його підписав.

Юрисконсульт: Маріє Василівно, у моєму розпорядженні є довідка із СІЗО, згідно з якою Марусяк з 1 по 27 серпня 1978 р. перебував під вартою у СІЗО, а отже, не міг бути одночасно й у Рокосові та підписувати цей акт. Чому ви кажете неправду?

Свідок:?

Допитаний пізніше начальник станції, який вже довідався про реальну ситуацію, підтвердив, що за представника колгоспу підписала акт М., яка складала його, і що акт не має належної сили. Позов колгоспу було задоволено.

Відволікання уваги. У вагу допитуваного, що зосередився на основних питаннях, до яких його готувала протилежна сторона, і який був підготовлений до відповідей на ці питання, навмисне відволікають другорядними деталями, паралізуючи цим його пильність. На такому фоні легше вести допит за основними питаннями, що цікавлять особу, яка допитує свідка.

Ефективними тактичними прийомами також є зіставлення, уточнення, деталізація (конкретизація), контроль, нагадування та наочність.

Зіставлення застосовується для усунення суперечностей, що містяться у показах. Суть прийому полягає у порівнянні суперечливих частин показів з іншими доказами, які не узгоджуються ними. Суд або інші особи, які беруть участь у справі, мають з'ясувати від свідка, чому виникли такі розбіжності та протиріччя. Якщо ж свідок не може дати цьому пояснення, а інші докази суперечать цим показам, то відомості, одержані від такого свідка, можуть бути визнані такими, що не відповідають дійсності. Таке зіставлення доказів - традиційний прийом, ефективність якого залежить від правильності вибору тих фактів, з якими проводиться зіставлення і яким надається перевага. Все пізнається в порівнянні - девіз цього тактичного прийому.

Уточнення полягає в тому, що відповідними питаннями з'ясовуються покази, які стосуються окремих обставин справи. Наприклад, часу, місця події, освітлення, певної послідовності подій тощо.

Деталізація (конкретизація) дозволяє розділити загальні, не досить конкретні питання на окремі епізоди, факти і глибше їх з'ясувати.

Контроль полягає в постановці питань, які прямо не стосуються теми допиту, втім дозволяють одержати контрольні відомості для перевірки правильності показів про окремі факти, події.

Нагадування, За допомогою цього прийому допитуваний може згадати окремі події, факти, забуті ним, й у такий спосіб заповнити прогалини в показах. Так, з'ясовуючи хронологічну послідовність подій, можна нагадати свідку один із фактів, пов'язаний з подією. Наприклад, подія сталася у неділю. Нагадавши свідку проте, що подія відбулася у вихідний день, можна оживити асоціативні зв'язки у свідка з тією метою, щоб він пригадав, що відбувалося у цей неробочий день. Нагадування не має зводитися до постановки навідних запитань.