Участь у дослідженні речових доказів
Якщо письмові докази повідомляють фактичні дані своїм смисловим значенням, то предмети, які є речовими доказами, є засобом встановлення обставин, які мають значення для справи як об'єкти зовнішнього світу, що відрізняються специфічними особливостями. Як матеріальний носій цих індивідуальних рис такий предмет виступає як речовий доказ.
Особиста участь в огляді й дослідженні речових доказів сприяє виявленню їх особливостей і може підкріпити правову позицію однієї зі сторін або спростувати вимоги позивача.
Речові докази є засобом з'ясування обставин, що мають значення для справи. їх досліджують шляхом огляду в судовому засіданні. Не у всіх випадках правильна оцінка якостей та ознак предмета може бути зроблена судом і особами, які беруть участь у справі. Якщо дослідження речових доказів пов'язане з потребою одержати висновок експерта, їх пред'являють останньому. Свідкам речові докази пред'являють тоді, коли вони пов'язані з їхніми показами. У випадку, коли щодо речових доказів потрібне пояснення спеціаліста, їх дають йому для ознайомлення.
Особи, яким пред'явлено речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносять до журналу (протоколу) судового засідання.
У справі про визнання недійсним заповіту, посвідченого лікарем шпиталю, крім оформленого заповіту, на якому замість підпису спадкодавця був підпис медичної сестри, а також "проект" заповіту, надрукований на друкарській машинці. Зі слів медсестри, хворий дав їй цей "проект" і заявив, що він був складений в юридичній консультації за рік до хвороби, запропонувавши використати його як зразок. Вивчаючи цей "проект", адвокат звернув увагу на те, що він надрукований на такому самому папері (за кольором, якістю, рисунком ліній), які листи в історії хвороби спадкодавця, приєднаної до справи. Розглядаючи цей "проект" як речовий доказ у справі, адвокат позивача вказав, що ці особливості паперу, на якому надруковано "проект" заповіту, спростовують покази медичної сестри і підтверджують припущення позивача про складання заповіту в лікарні без участі хворого. Ці міркування у сукупності з іншими доказами були сприйняті судом, який вирішував справу, і позов було задоволено[1].
Якщо речові докази не може бути доставлено в суд, наприклад, у розгляді справ про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку внаслідок виявлення прихованих дефектів, сторони можуть заявити клопотання про огляд будинку на місці. Якщо клопотання задоволено, суд сам зможе впевнитись у наявності прихованих дефектів.
Про проведення огляду на місці суд, враховуючи думку учасників процесу, має постановити ухвалу. Про огляд речового доказу на місці складається протокол, який оголошується в судовому засіданні.
Якщо речові докази оглядає інший суд у порядку виконання судового доручення чи забезпечення доказів, результати огляду оформляють у протоколі огляду. Протоколи огляду оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати пояснення з приводу цих протоколів і ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу речових доказів.
Новелою у законодавстві є ст. 188 ЦПК, яка регулює порядок відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису та їх дослідження. Сам по собі факт, що законодавство встановлює певний процесуальний регламент відтворення звуко- і відеозаписів, а також його певна відмінність від процесуального порядку дослідження письмових або речових доказів, де-факто виділяє звуко- і відеозапис як самостійне джерело доказування. Втім поки що закон відносить ці докази до числа речових.
Встановлене правило, що під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження використовують правила, які стосуються особистого листування і телеграфних повідомлень.
Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для демонстрації. У журналі судового засідання фіксують особливості оголошуваних матеріалів із зазначенням часу демонстрації. Особи, які беруть участь у справі, дають пояснення щодо відтворюваного звукозапису і відеозапису. У разі потреби звукозапис і відеозапис може бути відтворено повторно повністю або у певній частині.
До участі у справі з метою з'ясування відомостей, що містяться в матеріалах звуко- і відеозапису, або у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу.
Експертиза матеріалів і засобів відео- та звукозапису сьогодні інтенсивно розвивається. Основними елементами предмета експертного дослідження є індивідуальність мови диктора й інші фактори. Сукупність дії всіх факторів у мовотворенні утворює індивідуальний динамічний мовний стереотип диктора, що дозволяє розпізнавати диктора за голосом і мовою. Мову диктора може бути скомпільовано з інших фонограм, з викривленням змісту висловів, які мали місце у фонограмі. Встановлення цих даних є предметом спеціальної експертизи[2].
Для вирішення питань необхідності призначення експертизи корисною є консультація спеціаліста. Тому сторони мають продумати свою правову позицію і за потреби заявляти клопотання про залучення до участі у процесі спеціаліста. Позивачу слід подбати про залучення спеціаліста ще на стадії розроблення правової позиції та підготовки позовної заяви.
У Кодексі, по суті, нічого не сказано про процесуальне значення звуко- і відеозапису, не визначені відповідні права осіб, які беруть участь у справі. Для практичного використання таких доказів є доцільним перенесення змісту звукозапису на текст, що дозволяє оперативніше користуватись цими даними. І знов-таки при цьому виникають проблеми ідентичності перенесеного звукоряду на папір.
У справі про захист честі та гідності Ю. Т. було одержано звукозапис безпосередньо з телевізійної програми. Адвокат сам здійснив перенесення звукоряду в текст та подав його як доказ. Витребування оригіналу запису від телекомпанії шляхом забезпечення доказу не було успішним. Заяву про забезпечення доказу і витребування відеозапису виступу, подану ще до пред'явлення позову, суд розглянув лише через три місяці. Телекомпанія, посилаючись на те, що строки зберігання звукозапису виступу закінчились, заявила, що текст було стерто з плівки. І це попри те, що запит адвокат заніс до телекомпанії вже наступного дня після виходу в ефір програми. Оскільки до суду було пред'явлено текст виступу, перенесений на папір, суд змушений був розглядати справу й оцінювати цей текст як доказ. Пізніше за плату вдалося одержати від агентства новин відеозапис, який був переглянутий судом і звірений з текстом, поданим адвокатом. Позов було задоволено.
Отже, у наведеному випадку суд сам здійснив ідентифікацію поданого тексту із відеозаписом.
