Стаття 295. Форма і зміст апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі.

В апеляційній скарзі має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування)осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Апеляційну скаргу підписує особа, яка її подає, або її представник.

До апеляційної скарги, поданої представником, має бути додано довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

До апеляційної скарги додаються копії скарги та письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Ст. 295 ЦПК встановлює загальні вимоги до апеляційної скарги та заяви про апеляційне оскарження.

Передбачено, що апеляційні звернення подають у письмовій формі. Законодавець відступив від своєї вимоги, що заява викладається "чітким машинописним текстом". Це може призвести до ситуації, коли окремі заявники писатимуть заяву "від руки", що створить додаткові труднощі для суддів, яким доведеться розбиратись у "каракулях" окремих громадян, які подадуть такі заяви. Для адвокатів, інших осіб, які надають правову допомогу, залишається вимога подання заяви в друкованій формі.

Зразок апеляційної скарги

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Суд першої інстанції Дніпровський районний суд м. Києва Суддя Петрова H.A. Апелянт відповідач за первісним позовом Петренко Діна Олександрівна 01000, м. Київ, вул. Максимова, 31/21 тел.067-310-33-03 Позивач

Дубинський (Дубей) Руслан Олександрович 01000, м. Київ, вул. Мамая, 44/31 тел.067-310-33-77

Апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2010 р.

12 червня 2010 р. Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задоволено позовні вимоги Дубинсько-го Р. О. Рішенням суду встановлено факт батьківства Дубинського Олександра Борисовича відносно Дубей Руслана Олександровича
30.01.1991 року народження, матір'ю якого є Дубей Марія Василівна, та визнано за позивачем право приватної власності на дві квартири. Зустрічний позов задоволено частково.

Рішення вважаємо незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Незаконність рішення суду полягає у такому.

1. Рішення ґрунтується на неповно встановлених обставинах, які мають значення для справи.

Рішення ухвалено на однобічно оцінених доказах. Клопотання про призначення генетичної експертизи, заявлене представником відповідача для встановлення родинного зв'язку, судом безпідставно відхилено. Між тим Петренко Д. О. є рідною сестрою Дубинського О. Б. (гаданого батька позивача) і тіткою позивача (з моменту вступу в силу рішення суду). Сучасна медична наука забезпечує можливість проведення генетичної експертизи та встановлення родинного зв'язку з тіткою або виключає таку можливість. Незважаючи на це суддя відмовила у задоволенні вимог представника Давиденко. Оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні генетичної експертизи, то таку слід призначити судом апеляційної інстанції. Таким чином у суді апеляційної інстанції потрібно встановити нові обставини за допомогою генетичної експертизи.

Відмова у призначенні генетичної експертизи призвела до неправильної оцінки обставин справи та обмежила можливості на захист законного інтересу відповідачки, яка є єдиним спадкоємцем майна померлого.

Показаннями свідків у судовому засіданні було встановлено, що мати позивача не проживала в період вагітності разом з померлим Дубинським О. Б. і не вела з ним спільного господарства, що є обов'язковою умовою визнання батьківства за правилами Кодексу про шлюб та сім'ю Української PCP, який діяв на час народження позивача.

2. Порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд не дав оцінки тому факту, що протягом понад 15 років ані мати, ані син не робили спроб врегулювати свої відносини з гаданим батьком. І тільки після його смерті, коли виявилося, що у нього е дві квартири, заявили свої вимоги про визнання Дубинського О.Б. батьком та визнання за ними права власності на квартири. Не було вчинено з боку позивачів і жодних кроків до знайомства з родичами гаданого батька.

Оскільки позивач народився до введення в дію Сімейного кодексу, то застосуванню підлягає законодавство, чинне на момент народження позивача. Відповідно до норм чинного на день народження позивача законодавства, для встановлення факту визнання батьківства закон вимагав наявність двох умов: утримання батьком дитини по день смерті батька та визнання ним за життя свого батьківства. Зокрема це підтверджується судовою практикою того часу.

Так, Судова колегія в цивільних справах в ухвалі від 02.07.1969 наголосила на цих обставинах, скасовуючи рішення суду (копія ухвали додається). У коментарі до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української PCP також наголошується на цих обставинах (витяг додається).

На підставі наведеного та керуючись ст. 291 ЦПК України,

прошу:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва скасувати. Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно.

Для вирішення справи призначити судово-генетичну експертизу щодо кровного споріднення між Петренком Д. О. (як рідною тіткою позивача) та Дубинським Русланом Олександровичем. На вирішення судово-генетичної експертизи поставити питання:

1) чи є Травінський Р. О. та Давиденко Д. В. спорідненими кровними родичами.

Додатки:

Три копії апеляційної скарги, докази оплати мита, докази оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судової справи, клопотання про призначення генетичної експертизи.

20 червня 2010 р. Д.О. Петренко