Стаття 302. Призначення справи до розгляду в апеляційному суді.

Після закінчення підготовчих дій суддя-доповідач повідомляє про стан готовності справи до слухання колегії суддів. У разі потреби вирішується питання про проведення додаткових підготовчих дій і призначення справи до розгляду.

Справа призначається до розгляду в розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду. Суддя-доповідач постановляє ухвалу, в якій зазначається про закінчення підготовки та призначення справи до судового розгляду.

Стаття 303. Межі розгляду справи апеляційним судом.

Ст. 303 ЦПК визначає, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції - це максимально допустимий обсяг перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Це дає підстави поділити межі розгляду справи апеляційним судом на матеріально-правові та процесуальні^[1].

Матеріально-правові межі визначаються вимогами, заявленими в суді першої інстанції (змістом і предметом спору), в межах яких вирішується спір. Процесуальні межі визначаються доводами апеляційної скарги. За межі вимог, поданих до суду першої інстанції, апеляційний суд у будь-якому разі не може вийти. Що стосується обсягу доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 коментованої статті), або якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду у справах окремого провадження.

Якщо судом першої інстанції ухвалено рішення з питань, щодо яких вимоги не заявлялись, апеляційний суд скасовує в цій частиш рішення суду через відсутність предмета розгляду. Аналогічно має діяти у таких випадках і касаційний суд^[2].

Головною особливістю апеляційного суду є те, що він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, давати їм власну оцінку та приймати на їх основі рішення. В апеляційних судах уже напрацьовано методику розгляду та вирішення апеляційних справ, що дозволяє суду вирішувати по півтора-два десятки справ на день.

Адвокати, особи, які надають правову допомогу, мають усвідомлювати, що значною мірою саме вони визначають межі перевірки, атому в апеляційних скаргах належить чітко не тільки вказувати ті межі, в яких вони просять перевірити справу, а й також розписати кожну обставину, щодо якої є заперечення, та висловити свою позицію щодо кожного доказу, який, на думку апелянта, був досліджений з порушенням встановленого порядку або в дослідженні якого було неправомірно відмовлено, а також вказати на нові докази, неподання яких було зумовлено поважними причинами або відмовою суду їх витребувати. У судовому засіданні слід наголосити на потребі дослідити такі докази, якщо вони мають суттєве значення для справи.

Адвокат, особа, яка надає правову допомогу, не може покладатись на те, що суд за своєю ініціативою виявлятиме такі порушення. їх слід віднайти, на них потрібно суду вказати, про них належить заявити відповідні клопотання, а за потреби подати письмові пояснення, які залишаться в матеріалах справи. Роль письмових пояснень недооцінюється сторонами. Адвокату, особі, яка надає правову допомогу, слід мати за правило, що у всіх випадках, коли подання письмових пояснень є доцільним, їх потрібно подавати суду. Вирішуючи справу, суд може підняти таке письмове пояснення і ще раз проаналізувати його та прийняти рішення з урахуванням доводів, наведених у такому документі. Крім того, подаючи усні пояснення, сторона або її представник може забути те чи інше важливе питання. Готуючи письмове пояснення, можна завчасно у спокійній обстановці підготувати всі потрібні аргументи на користь своєї позиції у справі.

Зміни до ЦПК, введені Законом "Про судоустрій", не врахували ситуацій, коли суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви сторони про притягнення до участі належного відповідача (відповідачів). Виправити такі дії в апеляційній інстанції за загальним правилом неможливо, оскільки притягувати до участі у справі нових учасників (належного відповідача, третіх осіб тощо) не передбачено. Неясна ситуація і з випадком, коли суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. Оскільки повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не передбачено, то цей недолік апеляційним судом мав би усуватись ухваленням нового рішення.

Якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, то апеляційний суд мав би виключити з рішення покладання на них обов'язку. Проте у такому разі виникають додаткові проблеми, і рішення втрачає за певних умов сенс.

Приклад. Уповноважений орган подав позов про виселення наймача. Суд не притягнув до участі повнолітніх членів сім'ї наймача та постановив рішення, яким ухвалив виселити як наймача, так і повнолітніх членів сім'ї. Апеляційний суд, встановивши цю обставину, скасував рішення та направив справу на новий розгляд (справа вирішувалася у 2009 р.). Після внесених змін відповідно до Закону № 2453-VI від 07.07.2010 повернення справи до суду першої інстанції неможливе. Виключення з рішення обов'язку про виселення не притягнутих до участі повнолітніх членів сім'ї наймача змушує звернутися до вказаних осіб з новим позовом.

Якщо справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності, також немає чіткого вирішення. У випадку порушення правил виключної підсудності допущено в межах однієї області або одного міста (Київ і Севастополь) апеляційний суд міг би усунути цей недолік ухваленням нового рішення, якщо при цьому не виникає потреби притягнути до участі у справі додаткових учасників у справі. Якщо справа відповідно до виключної підсудності мала б розглядатися в іншій області, то виникають додаткові не вирішені процесуальним законодавством проблеми. Тобто ці питання вимагають додаткового законодавчого урегулювання.

Аналіз ст. 303 ЦПК дає підстави для висновку, що апеляційним судом може бути скасована й окрема ухвала навіть тоді, коли вона не оскаржувалась в апеляційній скарзі. Така позиція мотивується тим, що окрема ухвала взаємопов'язана та безспірно стосується одного і того самого предмета позову^[3].

Коментована стаття передбачає, що у випадках, коли поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

У цьому випадку знаходить підтвердження лінія Кодексу, яка покладає на суд обов'язок у справах окремого провадження займати активну позицію, ініціювати одержання доказів і захищати інтереси держави під час вирішення таких справ. Захист інтересів держави у цих справах було б більш доцільним покладати на прокурора.

• [1] Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар/ За ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. - К.: Правова єдність, 2010.-С. 491.
• [2] Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України. Цивільний процес у питаннях і відповідях. - X.: Харків юридичний, 2008. - С. 503.
• [3] Балюк М. І., Луспеник Д. Д. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України. Цивільний процес у питаннях і відповідях. - X.: Харків юридичний, 2008. - С. 500.