Стаття 304—1. Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ.

Розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справ, передбачених ч. 1 цієї статті, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

У цьому випадку маємо помилку законодавця. П. 2 ч. 1 ст. 15 цього Кодексу визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду від 09.09.2010 № 19-рп/2010 р. Відтак і ст. 304—1 ЦПК є зайвою і не застосовується.

Стаття 305. Наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційний суд в обов'язковому порядку відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за клопотанням особи, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними (факультативне відкладення).

Судові повістки надсилаються рекомендованим листом з повідомленням або через кур'єра. Тому наявність повідомлення про вручення повістки є достатнім доказом її вручення.

Неявка в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

На практиці адвокати, інші особи, які беруть участь у справі, про поважність причин неявки в судове засідання повідомляють телеграмою. Проте в цьому випадку слід усвідомлювати, що телеграма не є достатнім доказом підтвердження поважності причин неявки в суд. Потрібен певний документ, який підтверджує, що причини неявки дійсно є поважними. Суд може дати оцінку телеграмі (де вказується, наприклад, на захворювання як причину неявки), але з такого факту може зробити будь-які висновки.

Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін.

Ст. 306 ЦПК визначає право позивача відмовитись від позову і право сторін укласти мирову угоду. Така реалізація принципу диспозитивності обумовлюється дотриманням правил про ці процесуальні дії.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи інтереси інших осіб, апеляційний суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд справи. Апеляційний суд також може не погодитись з такою відмовою позивача від позову або не визнає мирової угоди, якщо дії представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Стаття 307 ЦПК визначає повноваження апеляційного суду

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
• 2) скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
• 3) змінити рішення;
• 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

За наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;
• 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;
• 3) змінити ухвалу;
• 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ апеляційний суд має право:

• 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;
• 2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;
• 3) змінити судовий наказ.

Ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін є остаточною і оскарженню не підлягає.

Одним із недоліків українського варіанта інституту апеляції було право апеляційного суду повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Наші північні сусіди - росіяни застосовують повну апеляцію, суть якої полягає в тому, що суд апеляційної інстанції не має права направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції, незалежно від підстав для скасування рішення. Зрозуміло, що апеляційна інстанція в РФ виконує інші завдання, ніж в Україні, і апеляційною інстанцією виступає суд першої інстанції.

Повернення справи до суду першої інстанції - це елемент касаційного провадження, якого слід було позбутися в апеляційній інстанції.

Повноваження апеляційного суду дозволяють йому відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення в силі; змінити рішення; скасувати рішення й ухвалити нове рішення по суті вимог; скасувати рішення суду першої інстанції та залишити заяву без розгляду або закрити справу.

Оскільки апеляційний суд має право встановлювати нові факти, а також приймати до розгляду нові докази, то оцінку суду першої інстанції апеляційний суд дає з урахуванням цих повноважень. Зміна рішення здійснюється апеляційним судом тоді, коли суд згоден з основним висновком суду першої інстанції про права та обов'язки сторін, але у вирішенні справи дійшов висновку про часткову зміну та постановляння нового рішення, яке стосується тільки змінюваної частини рішення.

Скасування рішення суду першої інстанції здійснюється у тому випадку, коли рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального чи процесуального права або судом неправильно встановлені фактичні обставини, які мають значення для справи. Скасування рішення означає, що суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку про права та обов'язки сторін, ніж суд першої інстанції.

Апеляційний суд може виявити підстави для закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду і тоді постановляє відповідну ухвалу. Закриття провадження у справі здійснюється з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК України, а залишення заяви без розгляду - з підстав ст. 207 ЦПК. Ці підстави можуть бути виявлені не тільки під час розгляду справи судом першої інстанції, а й під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Цікавим може виявитись випадок, коли у судовому засіданні з'ясовується, що апеляційну скаргу від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Виходячи з принципу розумності та діючи за аналогією зі ст. 207, в цьому випадку, на мою думку, слід закривати апеляційне провадження у зв'язку з поданням апеляційної скарги від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.

"Усі повноваження апеляційного суду можна поділити на дві групи: ті, що пов'язані зі скасуванням рішення, і ті, що не пов'язані зі скасуванням рішення. Скасування рішення суду в апеляційному порядку є не санкцією щодо суду першої інстанції, а реалізацією апеляційною інстанцією своїх повноважень і виконанням нею своїх обов'язків, які належать до змісту правовідносин між судом апеляційної інстанції та особами, які беруть участь у справі"^[1].

Не пов'язані зі скасуванням рішення суду право відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК) та право змінити рішення (п. З ч. 1 ст. 307 ЦПК). Апеляційний суд у випадку відхилення апеляційної скарги має зазначити мотиви, чому доводи апеляційної скарги відхилено. A.B. Гнатенко та Д. Д. Луспеник зазначають, що апеляційний суд зобов'язаний надати у своєму рішенні відповіді на всі доводи апеляційної скарги ще й тому, що інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такій його частині, як мотивація судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів (див.: Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2005 р. у справі "Проніна проти України"//Закон і бізнес. -2006. -№32).

Приклад. Ухвалою Верховного Суду України від 2 липня 2008 р. скасовано увалу апеляційного суду Черкаської області від 28 січня 2008 р., якою залишено без змін рішення (міланського міськрайонного суду цієї області від 28 листопада 2007 р. за позовом М. II. до М. В. про стягнення аліментів на навчання сива, з передачею справи на новий апеляційний розгляд. Підставою для скасування ухвали апеляційного суду стало невиконання судом другої інстанції вимог процесуального закону щодо мотивування причин відхилення доводів скарги. Так, М. В. у скарзі зазначив, що отримує невелику пенсію, інших джерел прибутку немає, на його утриманні перебуває мати похилого віку, він періодично проходить курс лікування у зв'язку з хронічними хворобами, а тому не може надавати матеріальну допомогу в тому розмірі, який визначив суд, оскільки після її вирахування його дохід стане меншим за прожитковий мінімум. Проте жодного з цих доводів скарги апеляційний суд не з'ясував і не мотивував висновку про її відхилений.

A.B. Гнатенко та Д.Д. Луспеник наголошують, що "ухвалення нового рішення є основним із повноважень апеляційного суду, оскільки таке повноваження відповідає цілям апеляційного провадження - завершити провадження у справі на цій стадії процесу й усунути суддівську помилку".

На думку А. В. Гнатенка та Д. Д. Луспеника, "спірною в судовій практиці є можливість ухвалення нового рішення апеляційним судом у разі визнання у цьому суді позову відповідачем". Така позиція обґрунтовується тим, що ухвалення рішення на користь позивача внаслідок визнання відповідачем позову можливе лише у суді першої інстанції (ч. 4 ст. 174 ЦПК). У главі ж про апеляційне провадження передбачена лише процедура відмови позивача від позову та мирова угода сторін (ст. 306 ЦПК). "Відповідач в апеляційному суді має диспозитивне право на визнання позову (ст. 31 ЦПК), проте його наслідком не буде безумовне ухвалення рішення про задоволення позову, таке визнання оцінюється разом з іншими доказами на загальних підставах ".

Однак якщо в апеляційному суді відповідачу належить диспозитивне право на визнання позову (ст. 31 ЦПК), то йому має відповідати обов'язок суду ухвалити судове рішення з урахуванням цього права. Та обставина, що згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження, вказує на те, що до такого висновку можна дійти тільки за умови, що у главі про апеляційне оскарження міститься виняток із загального правила. Однак прямої вказівки на виняток на ухвалення апеляційним судом рішення на користь позивача внаслідок визнання позову не існує.

Як в юридичній літературі, так і в судовій практиці немає єдиної думки щодо права апеляційного суду у разі скасування рішення суду (наприклад, через неправильну оцінку показів свідків) ухвалювати нове рішення без безпосереднього допиту свідків. А. В. Гнатенко та Д. Д. Луспеник висловили свою позицію про таке: якщо апеляційний суд досліджує нові докази, то їх безпосереднє дослідження, сприйняття та оцінка обов'язкові.

Проте пов'язувати право апеляційного суду на переоцінку доказів, які дослідив суд першої інстанції з порушенням установленого порядку, лише при безпосередньому їх дослідженні, тобто при повторному допиту свідків, не відповідає положенням статей 303, 304 ЦПК, які презюмують іншу оцінку наявним у справі доказам і не співвідносять таку оцінку з неодмінним безпосереднім їх дослідженням.

Апеляційний суд вправі самостійно переоцінити докази, встановлені та по-іншому оцінені судом першої інстанції, обов'язково зазначивши при цьому, які саме норми процесуального права порушені цим судом у дослідженні та оцінці доказів. З такою позицією можна погодитись.

Приклад. У справі за позовом С. до П. суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд без перевірки доказів по суті та допиту свідків дійшов іншого висновку і відмовив у задоволенні позову. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд. Скасовуючи рішення, Верховний Суд наголосив на потребі у своєму новому рішенні при переоцінці досліджених судом першої інстанції доказів зазначити, які порушення були допущені судом у дослідженні доказів і вирішенні справи. Аналогічна позиція міститься й у літературі^[2].

Ч. 2 коментованої статті встановлює повноваження апеляційного суду щодо ухвал. Суд може відхилити скаргу на ухвалу суду, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, а також змінити ухвалу; суд може скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Наприклад, якщо суд відмовив у прийнятті позовної заяви з не передбачених законом підстав, то після скасування ухвали це питання по суті вирішує суд першої інстанції.

• [1] Гнатенко А. В., Луспеник Д. Д. Повноваження апеляційного суду при перегляді рішення суду: теоретичні та практичні спірні питання // Вісник Верховного Суду України. - 2008. - № 12. - С. 38-39.
• [2] Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар/ За ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонове!, Н. Ю. Голубєвої. - К.: Правова єдність, 2010. - С. 236.