Стаття 313. Порядок ухвалення рішень та постановлений ухвал апеляційним судом.

Апеляційний суд ухвалює рішення, діючи у складі колегії суддів. Тому мають бути дотримані вимоги щодо порядку вирішення питань і голосування встановлені статтею 19 ЦПК. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення. При постановленні і судового засідання апеляційний суд керується нормами, встановленими у главі 7 розділу III Кодексу та статтями 314-316 ЦПК.

Ч. 2 статті потребує певного уточнення. У назві вказано, що стаття стосується ухвалення рішень і постановлення ухвал. Проте в ч. 2 вказано лише про рішення суду. Очевидно, що виходячи з принципу розумності слід визнати, що суддя-доповідач оформляє не тільки рішення апеляційного суду, а й ухвалу. І рішення, і ухвала мають оформлятись і підписуватись у нарадчій кімнаті. На практиці суддя-доповідач виготовляє проект рішення на комп'ютері заздалегідь. У нарадчій кімнаті немає навіть комп'ютера, щоб здійснити виправлення такого рішення або ухвали. Це давало підстави окремим адвокатам виступати з критикою судів, які, мовляв, заздалегідь підготовили рішення, а отже, таке рішення не було прийнято з дотриманням таємниці нарадчої кімнати.

Вважаю, що судам слід мати на увазі ці обставини, щоб не давати приводу для подібної критики. Але суддя-доповідач вправі підготувати проекти рішень або ухвал, які містять низку реквізитів технічного, по суті, характеру. Що стосується мотивувальної частини ухвали або рішення, то у вирішенні питання у нарадчій кімнаті вона може зазнати певних коректив або бути погодженою суддями. Важливо тільки, щоб остаточне формулювання рішення та його підписання відбулося у нарадчій кімнаті.

Стаття 315. Зміст ухвали апеляційного суду.

1. У ст. 315 ЦПК вказано, що має міститися в ухвалі суду апеляційної інстанції. Стаття чітко зазначає, що ухвала складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин рішення. Отже, законодавець повернувся до усталеної форми рішень та ухвал з чітким поділом на чотири частини. У статті слід було вказати на потребу зазначення номеру справи. Під час оформлення ухвали суд зазначає номер справи, але було би бажано, щоб вимога про зазначення номеру справи містилася у коментованій статті.

В описовій частині суд зазначає короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції та подає узагальнені доводи апелянта, узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі, та наводить встановлені судом першої інстанції обставини. Описова частина має бути максимально лаконічною, стислою й узагальненою.

Мотивувальна частина ухвали має містити обґрунтування та мотиви, згідно з якими суд дійшов певного висновку, включаючи наведення норми матеріального закону, яким суд керувався і за яким вирішено спірні правовідносини. У разі відхилення апеляційної скарги суд має навести мотиви та обґрунтування її відхилення.

У резолютивній частині суд наводить свій висновок у справі, визначає розподіл судових витрат, строк і порядок набрання ухвалою чинності та її оскарження. Слід наголосити, що у редакції аналогічної статті (313) ЦПК 1963 р. вимогу про розподіл судових витрат не було чітко визначено. Коментована стаття однозначно вимагає від апеляційного суду визначення з розподілом судових витрат.

У разі скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд потрібно зазначати, які порушення допустив суд першої інстанції.